розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Одеської області в складі судді Вадовської Л. М. від 17 липня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) (далі - Цивільний процесуальний кодекс України (1618-15) ), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до гаражного товариства "Портовик-1", ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права на державну реєстрацію речових прав нерухомого майна, визнання права власності, зобов'язання прийняття у члени гаражного товариства.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області в складі судді Смирнова В. В. від 07 березня 2017 року позов ОСОБА_1 до гаражного товариства "Портовик-1", ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права на державну реєстрацію речових прав нерухомого майна, визнання права власності, зобов'язання прийняття у члени гаражного товариства задоволений частково.

Визнано за ОСОБА_1 право на державну реєстрацію речових прав нерухомого майна, а саме: гаражу № 4, що знаходиться в 10 ряду за адресою: АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_1 право власності на гараж № 4, що знаходиться в 10 ряду за адресою: АДРЕСА_1

В інший частині позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 07 березня 2017 року у даній справі залишено без руху та надано строк на усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали шляхом сплати судового збору з невідкладним наданням до суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки підтверджена матеріалами справи вартість спірного майна складає 90 319 грн, то особа, яка подала апеляційну скаргу зобов'язана сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі в розмірі 993,51 грн.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення в частині визначення розміру судового збору.

Касаційна скарга мотивована тим, що в заяві про уточнення позовних вимог скаржник визначила ціну позову в розмірі 464 258,83 грн, у зв'язку із чим, на її думку, суд апеляційної інстанції неправильно визначив розмір судового збору, який має складати 6319,49 грн.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що сума судового збору судом апеляційної інстанції визначена правильно. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 07 березня 2017 року Іллічівським міським судом Одеської області ухвалено рішення, яким частково задоволено позов ОСОБА_1 до ГТ "Портовик-1", ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права на державну реєстрацію речових прав нерухомого майна, визнання права власності, зобов'язання прийняття у члени гаражного товариства.

Апеляційну скаргу на рішення суду ОСОБА_2 подано 17 березня 2017 року, за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 1408 грн згідно квитанції від 17 березня 2017 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції залишено без руху для усунення недоліків шляхом доплати судового збору в сумі 4911,49 грн.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення суду повернуто апелянту з підстав не усунення недоліків щодо доплати судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2017 року повернуто ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1408,00 грн.

Повторно апеляційну скаргу на рішення суду ОСОБА_2 подано 28 квітня 2017 року, до скарги додано квитанцію від 17 березня 2017 року про сплату судового збору в сумі 1408 грн.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення суду залишено без руху для усунення недоліків шляхом сплати судового збору в сумі 6319,49 грн.

Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення суду повернуто апелянту з підстав не усунення недоліків щодо сплати судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 липня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про повернення оригіналу квитанції про сплату судового збору в сумі 1408 грн від 17 березня 2017 року відмовлено.

Втретє апеляційну скаргу на рішення суду ОСОБА_2 подано 26 червня 2017 року, до скарги додано копію квитанції від 17 березня 2017 року про сплату судового збору в сумі 1408 грн, що була раніше повернута особі, яка подавала апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків щодо сплати судового збору в сумі 993,51 грн.

Положеннями статті 295 ЦПК України в редакції станом на момент подання апеляційної скарги було визначено вимоги щодо її форми і змісту.

Згідно частини другої статті 297 ЦПК України в указаній редакції до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" (3674-17) .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду апеляційної скарги ставка судового збору встановлена у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Станом на момент постановлення ухвали апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2017 року апеляційним судом визначив, що підтверджена документально вартість спірного майна складає 90 319 грн.

Установивши зазначену вартість спірного майна, суд апеляційної інстанції з урахуванням вимог підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" обґрунтовано визначив суму судового збору, яка підлягає до сплати ОСОБА_2 за подання його апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в їх сукупності зводяться до незгоди із визначеною судом апеляційної інстанції суми судового збору, яка підлягає стягненню з іншого учасника даної справи - відповідача ОСОБА_2, що не може бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалами апеляційного суду Одеської області від18 вересня 2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 07 березня 2017 року в даній справі і справу призначено до судового розгляду.

Обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свою касаційну скаргу можуть бути ураховані під час апеляційного перегляду даної справи судом апеляційної інстанції, який не позбавлений можливості вирішити питання про розподіл судових витрат у відповідності до вимог закону та з урахуванням указаних позивачем обставин за наслідками відповідного апеляційного перегляду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 (v003p710-03) правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.