розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Чайкіної О. В. від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М., від 06 червня 2017 року,

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що при виконанні обов'язків машиніста тепловоза Криворізького державного металургійного комбінату "Криворіжсталь", правонаступником якого є ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", 08 березня 1996 року з ним стався нещасний випадок, у зв'язку із чим був складений акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) у 1996 році йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 80 % та визнано інвалідом другої групи.

Вважав, що у зв'язку з нещасним випадком йому завдано моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на його користь 384 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2017 рокупозов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ОСОБА_4 80 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб.

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що виробничу травму позивачем отримано під час виконання ним трудових обов'язків, тому наявні підстави для компенсації моральної шкоди. При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди та істотність вимушених змін в життєвих стосунках.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" відхилено.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2017 рокузалишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду, зазначивши також, що з огляду на значну втрату професійної працездатності та встановлення інвалідності, позивач потребує постійного медикаментозного, стаціонарного та санаторно-курортного лікування. При цьому визначений районним судом розмір моральної шкодине перевищує максимального, визначеного законодавством.

У червні 2017 року ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент настання нещасного випадку, та на момент вперше встановленої втрати працездатності в 1996 році відносно позивача, цивільні правовідносини щодо компенсації та відшкодування моральної шкоди регулювалися положеннями ЦК УPCP, тому до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми ЦК УPCP, який не містив норми, відповідно до якої позовна давність не поширювалась на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Отже, позивачем був пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав, який згідно зі статтею 80 ЦК УРСР є підставою для відмови у позові.

Крім того, розмір моральної шкоди, стягнутий з відповідача на користь ОСОБА_4 (80 000,00 грн), не відповідає вимогам розумності, виваженості, вимогам справедливості та положенням статті 23 ЦК України.

Також судами попередніх інстанцій надано більшу перевагу доказам та поясненням представника позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про в частині задоволення позовних вимог.

У вересні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

17 травня 2018 року справа передана з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що ОСОБА_4 працював з 19 листопада 1987 року на різних посадах Криворізького державного металургійного комбінату "Криворіжсталь", правонаступником якого є ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", а з 12 листопада 1993 року переведений на посаду машиніста тепловозу та з 05 листопада 1996 року був звільнений із займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я.

08 березня 1996 року при виконанні трудових обов'язків з ОСОБА_4 стався нещасний випадок (падіння з висоти людського росту), у зв'язку із чим він отримав наступні травми: забій потилочної ділянки голови і поперекового відділення хребта, струс головного мозку.

Комісія з розслідування нещасного випадку, що стався 08 березня 1996 року з ОСОБА_4, прийшла до висновку, що причиною нещасного випадку є незадовільний технічний стан території та неуважність потерпілого, про що було складено Акт форми Н-1 № 19/1 від 12 березня 1996 року про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом.

Висновком МСЕК від 15 серпня 1996 року ОСОБА_4 первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60 %, який при наступних переоглядах змінювався, а саме: з 01 липня 1997 року - 80 %, з 01 липня 1998 року - 75 %, з 01 червня 2000 року - 80 %, з 01 липня 2008 року - 70 %, з 01 липня 2012 року - 60 %. При цьому з 01 липня 2006 року ОСОБА_4 визнано інвалідом другої групи, а з 01 липня 2012 року - інвалідом третьої групи.

Крім того, за висновками МСЕК ОСОБА_4 у період з часу отримання виробничої травми по теперішній час потребує медикаментозного, стаціонарного та санаторно-курортного лікування.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.

У частині першій статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановивши, що позивачу заподіяна моральна шкода, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував причини настання нещасного випадку, характер отриманих травм, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан його здоров'я, вимушені зміни у життєвих і виробничих відносинах, обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 80 000,00 грн.

Посилання касаційної скарги на пропущення позивачем строку звернення до суду з цим позовом є необґрунтованим, оскільки відповідно до статті 83 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушених особистих немайнових прав, крім випадків передбачених законом.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року № 6-24цс15.

Також згідно з пунктом 3 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Отже, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року залишити без змін.