розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року у складі судді Вовка Є. І. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 рокуу складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,

У пункті 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2015 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" (далі - ПрАТ "СК "Брокбізнес") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у порядку регресу.

Позовна заява мотивована тим, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2014 року, яка набрала законної сили, встановлено, що 17 січня 2014 року на вул. Дніпровській набережній у м. Києві з вини ОСОБА_5 - водія автомобіля Субару, номерний знак НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої, зокрема, отримав механічні пошкодження автомобіль Фольксваген, номерний знак НОМЕР_2, у зв'язку з чим страхувальнику ОСОБА_6, власнику вказаного автомобіля, було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 87 619 грн, яка була відшкодована товариством на виконання умов договору страхування, укладеного між ним та ОСОБА_6 11 листопада 2013 року.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в акціонерному товаристві "Страхова компанія "АХА Страхування" з лімітом відповідальності - 50 000 грн, таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати товариству у порядку регресу решту виплаченого страхового відшкодування.

Ураховуючи наведене, ПрАТ "СК "Брокбізнес" просило суд стягнути з ОСОБА_5 на свою користь суму страхового відшкодування у розмірі 37 619 грн.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року позов ПрАТ "СК "Брокбізнес" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПрАТ "СК "Брокбізнес" суму страхового відшкодування у розмірі 37 619 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вина ОСОБА_5 у вчиненні ДТП встановлена преюдиційним судовим рішенням, а саме постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2014 року, його цивільно-правова відповідальність була застрахована з лімітом не більше 50 000 грн, а позивач сплатив потерпілому 87 619 грн страхового відшкодування, тому відповідач має сплатити на користь позивача решту страхового відшкодування у порядку регресу.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, взяв до уваги та належним чином оцінив усі наведені сторонами доводи й докази, дійшовши обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог страхової компанії про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у порядку регресу. Районний суд правильно дослідив та надав вірну правову оцінку наданим сторонами доказам.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ПрАТ "СК "Брокбізнес".

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що він оскаржує у суді дії інспектора, який складав протокол про адміністративне правопорушення щодо нього, та у разі задоволення його позову підстави для задоволення вимог страхової компанії відпадуть.

Вважає, що ДТП сталася не з його вини.

Посилається, що апеляційним судом неправильно оцінені надані сторонами докази.

У вересні 2017 року ПрАТ "СК "Брокбізнес" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_5, в яких вказує на необґрунтованість доводів відповідача, оскільки на час ухвалення оскаржуваних судових рішень останнім не було надано судам жодного доказу щодо вини іншого учасника ДТП, яка сталася 17 січня 2014 року. Апеляційним судом правильно не взято до уваги надану відповідачем копію автотехнічної експертизи від 11 червня 2014 року щодо відсутності його вини у ДТП, оскільки вина була встановлена преюдиційним судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, яке є обов'язковим для врахування на підставі частини четвертої статі 61 ЦПК України (1618-15) 2004 року.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої й другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового відшкодування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановленийзаконом.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України 2004 року вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Встановивши, що вину ОСОБА_5 у вчиненні ДТП, яка сталася 17 січня 2014 року, встановлено преюдиційним судовим рішенням, а саме постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2014 року, яка набрала законної сили, його цивільно-правова відповідальність була застрахована з лімітом не більше 50 000 грн, а позивач сплатив потерпілому 87 619 грн страхового відшкодування, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач має сплатити на користь позивача решту страхового відшкодування у порядку регресу.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що ним оскаржуються дії інспектора, який склав протокол про адміністративне правопорушення щодо нього, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на правильність вирішення справи, оскільки суди обґрунтовано взяли до уваги встановлені преюдиційним судовим рішенням обставини, а саме постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2014 року у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, відповідно до вимог частини четвертої статті 61 ЦПК України 2004 року.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій надали правову оцінку всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суди з дотримання вимог статей 212- 215, 315 ЦПК України 2004 року повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, вірно встановили правовідносини, що склалися, й правильно задовольнили позовні вимоги ПрАТ "СК "Брокбізнес" про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у порядку регресу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.