Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 червня 2016 року в складі судді Слюсарчука В. М. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Мацунича М. В., Куштана Б. П., Кондора Р. Ю.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з укладеним кредитним договором від 05 серпня 2005 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 47 200,00 дол. США терміном до 04 серпня 2025 року.

ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 886 916,81 грн.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 червня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 05 серпня 2005 року № MKAWGK00000294 у сумі 34 099,07 дол. США, що за курсом Національного банку України станом 24 березня 2016 року становить 886 916,81 грн, та 13 303,75 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ухиляється від належного виконання своїх зобов'язань, заборгованість станом на 24 березня 2016 року становить 34 099,07 дол. США, з яких: 30 623,65 дол. США - заборгованість за кредитом, 2 966,97 дол. США - заборгованість за відсотками, 226,87 дол. США - комісія, 281,58 дол. США - пеня.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2017 року заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 червня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що штрафні санкції нараховувались в іноземній валюті; розрахунок, наданий банком, є неправильним; банк відступив своє право вимоги іншій особі, тому не має права пред'являти позов.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що 05 серпня 2005 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № MKAWGK00000294, згідно з яким ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 47 200,00 дол. США на такі цілі: придбання житла - 40 000,00 дол. США, оплата страхових платежів -7 200,00 дол. США, зі сплатою 0,92 % на місяць терміном до 04 серпня 2025 року.

У матеріалах справи наявні заява про видачу готівки в сумі 40 000,00 дол. США, підписана ОСОБА_4, та меморіальний ордер на цю суму, які є належними доказами видачі кредитних коштів. Факт отримання ОСОБА_4 кредитних коштів підтверджується тим, що він протягом тривалого часу здійснював погашення за кредитом.

ПАТ КБ "ПриватБанк" надало, а ОСОБА_4 отримав кредитні кошти в сумі 40 000,00 дол. США, тобто в частині цільового призначення кредиту на придбання житла. У частині оплати страхових платежів на суму 7 200,00 дол. США ці кошти позичальник не отримував на руки, оскільки згідно з пунктом 2.2.7 кредитного договору зобов'язався самостійно укласти договори страхування. У випадку непред'явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, у позикодавця виникає зобов'язання перерахувати необхідну суму кредитних коштів із суми 7 200,00 дол. США у рахунок оплати щорічних чергових страхових платежів (пункти 1.1, 2.1.3).

Оскільки позичальник не укладав щорічні договори страхування, позикодавець щорічно - у серпні кожного наступного року перераховував необхідну суму страхового платежу. На такі суми збільшувався кредит, отриманий позичальником. Зазначені дії банку відображені у розрахунку заборгованості за кредитним договором від 05 серпня 2005 року, станом на 24 березня 2016 року.

Статтями 1050, 1052 ЦК України встановлено наслідки порушення позичальником умов договору позики, які застосовуються і до правовідносин за кредитним договором. Так, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів за договором.

Таким чином, у позивача виникло право вимагати дострокового повернення позики, сплати процентів і неустойки за договором.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором станом на 24 березня 2016 року становить 34 099,07 дол. США, що еквівалентно 886 916,81 грн. Ця сума складається з такого: 30 623,65 дол. США - заборгованість за кредитом; 2 966,67 дол. США - заборгованість за відсотками; 226,87 дол. США - заборгованості за комісією, 281,58 дол. США - пеня.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодися суд апеляційної інстанції, виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи.

Доводи касаційної скарги стосовно неправомірності нарахування банком пені в іноземній валюті підлягають відхиленню, оскільки позивач ставив питання про стягнення гривневого еквіваленту пені, що відповідає частині другій статті 533 ЦК України.

Доводи касаційної скарги стосовно неправильності розрахунку банку є безпідставними, оскільки на підтвердження своїх вимог банк надав відповідний розгорнутий та повний розрахунок заборгованості.

Заперечуючи цей розрахунок, відповідач надав суду два розрахунки заборгованості, а в подальшому під час апеляційного розгляду - третій розрахунок, проаналізувавши які суд апеляційної інстанції вважав їх такими, що не ґрунтуються на умовах укладеного кредитного договору.

Крім того, ОСОБА_4 на порушення умов пунктів 2.2.7, 2.1.3 кредитного договору не надав доказів ні укладення договорів страхування, ні сплати страхових платежів, отже, банк правомірно здійснив оплату страхових платежів самостійно та включив ці суми до заборгованості.

Стосовно посилання в касаційній скарзі на те, що позивач відступив право вимоги іншій особі згідно з листом від 23 лютого 2007 року, суд зазначав, що відповідач надав копію такого листа. Представник ПАТ КБ "ПриватБанк" заперечував факт відступлення прав вимоги за кредитним договором іншій особі.

Крім того, ОСОБА_4 сплачував періодичні платежі за кредитним договором до березня 2015 року, що підтверджує існування кредитних правовідносин саме між сторонами в справі.

Касаційна скарга не містить посилань на обставини, які не були враховані судами або не встановлені при ухваленні рішень по суті позову, також не містить посилань, які саме докази не були враховані, які висновки судів не відповідають обставинам справи та які норми матеріального права були порушені або неправильно застосовані при вирішенні справи по суті.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2018 року зупинено дію заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 червня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2017 року, слід поновити виконання (дію) цих судових рішень.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання (дію) заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 червня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2017 року.