розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року у складі суддів Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М.,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просив вселити його до кімнати АДРЕСА_2.

Позов мотивовано тим, що з 29 грудня 2003 року власником домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3 є Одеська міська рада на підставі рішення Одеської міської ради від 09 грудня 1999 року. З урахуванням того, що на даний час квартира неприватизована і відноситься до житла комунального житлового фонду, виникла потреба у відновленні порушених прав позивача на проживання у кімнаті №281А, розташованої в квартирі №281А/336В, у якій він зареєстрований, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

У жовтні 2017 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради подала зустрічний позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просила: визнати відповідачів такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_2 кімнату АДРЕСА_2, зберегти за ОСОБА_8; стягнути з відповідачів судовий збір.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані в квартирі №281А/336-В гуртожитка по АДРЕСА_3. Проте фактично там не проживають. На даний час, кімната у якій зареєстровані відповідачі, не приватизована та відноситься до житла комунального житлового фонду.

ОСОБА_4 не проживав у кімнаті АДРЕСА_2 з моменту реєстрації, а ОСОБА_5 впродовж десяти років проживає за іншою адресою.

Факт непроживання відповідачів в кімнаті АДРЕСА_2 підтверджується актом обстеження житлових умов та показами сусідів. Місце проживання відповідачів невідоме.

Оскільки відповідачі в спірній кімнаті не мешкають, але зареєстровані в ній, не сплачують заборгованість за комунальні послуги, у зв'язку з чим втратили право користування житлом відповідно до частини першої статті 71 ЖК України.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2017 року у складі судді Бойчука А. Ю. у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Визнано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_2.

Кімнату АДРЕСА_2 вирішено зберегти за малолітнім ОСОБА_8

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт непроживання ОСОБА_5 більше шести місяців за адресою: АДРЕСА_2 встановлений на підставі письмових доказів та пояснень представника Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третіх осіб та не спростований нею. ОСОБА_4, який є чоловіком ОСОБА_5, тобто є членом сім'ї останньої, втратив право користування жилим приміщенням №281А унаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки на підставі частини першої статті 72 ЖК УРСР. Відповідачі за зустрічним позовом у спірній кімнаті не проживають, не сплачують плату за користування жилим приміщенням і комунальними послугами, не несуть інших витрат по утриманню спірної кімнати та не приймають участь у спільному побуті, а тому є такими, що втратили право користування вказаною кімнатою.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 та в частині задоволення зустрічного позову Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з ухваленням у цій частині нового рішення.

Вселено ОСОБА_4 до кімнати АДРЕСА_2 сімейного гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_2.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, в частині вимог про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнуто з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 3 104 грн.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що в порушення положень процесуального закону суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не надав правильної оцінки наявним у справі доказам, які надані позивачем ОСОБА_4, та не з'ясував причини відсутності останнього та ОСОБА_5 у спірній кімнаті №281А, що передбачено положеннями частиною другою статті 71 ЖК УРСР.

Згідно висновків апеляційного суду, наявні у матеріалах справи докази, які безпідставно не досліджені судом першої інстанції, достовірно встановлюють та підтверджують, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були відсутні у спірній кімнаті №281А понад встановлений законом строк з поважних причин, тому є законні підстави для продовження цього строку. Позивачу ОСОБА_10 перешкоджають користуватися вказаною кімнатою з боку наймача кімнати №281В ОСОБА_11, що є підставою для відновлення цього права та вселення його у спірну кімнату.

В частині задоволення вимог про збереження житла за малолітнім ОСОБА_8, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду та вважав ухвалене ним рішення у цій частині законним і обґрунтованим.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року, ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалене ним рішення із залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_12 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду апеляційної скарги, оскільки рішення суду ОСОБА_5 в апеляційному порядку не оскаржувалось, апеляційна скарга від її імені не подавалась.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_4, апеляційний суд залишив поза увагою, що відповідно до довідки житлової організації - КП ЖКС "Фонтанський" від 22 серпня 2017 року, в спірному житловому приміщенні, крім ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають та зареєстровані: неповнолітній - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (не пов'язаний родинними стосунками з родиною ОСОБА_5 та ОСОБА_4), а також ОСОБА_13 (син ОСОБА_5).

Вирішуючи питання щодо вселення в спірне житло, у якому проживає малолітня особа, суд апеляційної інстанції порушив інтереси неповнолітньої особи, позбавленої батьківського піклування, відповідний орган опіки та піклування до участі у справі на стороні неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування не залучив та не повідомляв.

Апеляційний суд не надав належної фактичним обставинам справи, актам, складеним за участю сусідів житлового будинку, їх показанням, які свідчать про наявність в спірній кімнаті майна неповнолітнього, та тривале непроживання у спірному житловому приміщення ОСОБА_4 без будь-яких для цього перешкод і без поважних причин.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 не погодився з доводами третьої особи у справі ОСОБА_6 та просив залишити ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість. У відзиві зазначив, що ОСОБА_6 є мешканкою сусідньої квартири №282а, у зв'язку з чим рішення апеляційного суду про вселення ОСОБА_4 у кімнату АДРЕСА_2 сімейного гуртожитку, на її права жодним чином не впливає.

У відзиві на касаційну скаргу Приморська районна адміністрація Одеської міської ради погодилась з доводами касаційної скарги ОСОБА_14, просила її задовольнити.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що власником багатокімнатного житлового будинку АДРЕСА_3 є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі рішення Одеської міської ради від 09 грудня 1999 року, будинок має статус сімейного гуртожитку.

На підставі ордеру, виданого 28 березня 1995 року Одеською обласною радою, ОСОБА_5 на склад сім'ї з двох осіб - їй та її сину ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, надано у користування кімната №281А, житловою площею 12,30 кв.м, розташована на 8-му поверсі, 2 парадна в гуртожитку по АДРЕСА_3 а також кімната №336В, житловою площею 17,4 кв.м, розташована на 3-му поверсі, цього ж сімейного гуртожитку.

За вказаною адресою в кімнатах №281А, 336В зареєстровані чотири особи: наймач ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, її чоловік ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, син її колишнього чоловіка - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, та її син ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Сусідами по кімнаті №281А є ОСОБА_7, яка проживає в кімнаті №281В, по кімнаті №336В - ОСОБА_15, яка проживала в квартирі №336А та померла ІНФОРМАЦІЯ_6

Особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_1 відкрито на ім'я ОСОБА_13, особовий рахунок за цією ж адресою на кв. 281А на ім'я ОСОБА_5

Актом обстеження квартир №281А/336В, складеного 08 листопада 2016 року працівниками виробничої дільниці №6 КП ЖКС "Фонтанський", встановлено, що в квартирі №336-В проживає ОСОБА_13, квартира №281-а закрита, наймач ОСОБА_5 не проживає, її чоловіка ОСОБА_4 до кв. 281А не допускають сусіди кв. 281В ОСОБА_7 через конфлікт.

Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що предметом доказування у цій справі є відсутність відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спірній квартирі №281А понад встановлений законом шестимісячний строк без поважних причин та порушення прав наймача та члена її сім'ї на користування спірною квартирою.

Відповідно до статті 9 ЖК України, ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За змістом статей 71, 72 ЖК України, наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, якщо вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.

Під час вирішення питання про втрату права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін відсутності та поважність причин такої відсутності.

Апеляційним судом установлено, що спірна кімнату була зайнята до 01 квітня 2016 року тимчасовим мешканцем ОСОБА_16, що перешкоджало ОСОБА_5 та ОСОБА_4 користуватися цією кімнатою з моменту його реєстрації 03 липня 2013 року.

Кімната була звільнена 01 квітня 2016 року у зв'язку з виконанням державним виконавцем рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2015 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09 вересня 2015 року про виселення ОСОБА_16 із спірної кімнати без надання іншого житла.

Суд апеляційної інстанції, на підставі сукупності зібраних у справі доказів, дав належну оцінку тим обставинам, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були відсутні у спірній кімнаті №281А понад встановлений законом строк з поважних причин, після виселення тимчасового мешканця із спірної кімнати не втратили інтересу користуватися цим житлом, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання їх такими, що втратили право користування цим приміщенням на підставі статей 71, 72 ЖК УРСР.

При цьому, встановивши, що після звільнення спірної кімнати 01 квітня 2016 року ОСОБА_17 перешкоджають користуватися вказаною кімнатою, зокрема, з боку наймача кімнати №281В ОСОБА_7, апеляційний суд правильно виходив з того, що є законні підстави для відновлення цього права, шляхом його вселення у спірну кімнату.

Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції врахував, що малолітній ОСОБА_8, 08 червня 2004 року, був зареєстрований в установленому законом порядку 09 листопада 2007 року у квартирі АДРЕСА_2. Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_18, за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2014 року у справі №522/28739/13 малолітній ОСОБА_8 був відібраний у матері ОСОБА_16 без позбавлення батьківських прав та розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 11 червня 2014 року влаштований до державного дитячого закладу на повне державне забезпечення, та за ним було збережено житло - кімната АДРЕСА_2

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовник вимог Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про збереження житла за малолітнім ОСОБА_8 залишено апеляційним судом без змін.

За таких обставин доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про порушення прав малолітнього вбачаються необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та змістом постанови апеляційного суду.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_4 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання поставити на квартирний облік, Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради зобов'язано поставити позивача на квартирний облік, як особу, яка потребує поліпшення житлових умов.

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 18 серпня 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_13, та ОСОБА_4 поставлено на квартирний облік, як осіб, що користуються житлом у розмірі нижчому за мінімальний розмір забезпеченості житлом та проживають у гуртожитку.

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради визнає право користування жилим приміщенням - кімнатою у гуртожитку.

Крім того, з касаційної скарги ОСОБА_6, яка у справі є третьою особою без самостійних вимог взагалі не вбачається, яким чином впливає на її права і обов'язки ухвалення апеляційним судом рішення про вселення ОСОБА_4 до кв. 281А у вищевказаному гуртожитку, оскільки остання є наймачем і проживає в іншій квартирі цього гуртожитку під №282а.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд вийшов за межі апеляційного розгляду справи, оскільки ОСОБА_5 не оскаржувала рішення суду першої інстанції, не впливають на правильність висновків апеляційного суду та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення, оскільки за змістом норм цивільного процесуального закону, апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи встановить неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковими підставами для скасування рішення. Крім того, у матеріалах справи наявна довіреність ОСОБА_5, якою остання уповноважила ОСОБА_4 в тому числі представляти її інтереси в суді.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який його обґрунтовано спростував.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.