Постанова
Іменем України
12 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 370/325/17
провадження № 61-30144св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Іванової І. В., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 10 червня 2011 року з нього стягнуті аліменти на дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12 квітня 2011 року.
09 листопада 2013 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_7, від цього шлюбу мають двох малолітніх дітей.
Позивач зазначав, що з народженням двох дітей, його матеріальний стан дуже змінився, крім того, дружина перебуває в декретній відпустці по догляду за двома дітьми, і також повністю перебуває на його повному утриманні.
Просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_5, на утримання доньки ОСОБА_3 з 1/4 частини всіх доходів на тверду грошову суму в розмірі 800 грн, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відсутні підстави для зменшення розміру аліментів, що встановлені статтею 192 СК України.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року скасоване та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Зменшено розмір аліментів визначений рішенням Макарівського районного суду Київської області від 10 червня 2011 року з 1/4 на 1/6 частину.
Рішення суду мотивоване тим, що з урахуванням сімейного стану позивача, наявності на утриманні двох неповнолітніх дітей та дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3-х річного віку, ОСОБА_4 у межах фінансових можливостей здатен платити аліменти на утримання неповнолітнього дочки, у розмірі 1/6 частини його заробітку.
У грудні 2017 року ОСОБА_5 подала касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2017 року, в якій просить скасувати оскаржене рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував заперечення на апеляційну скаргу позивача із доданими до нього доказами від 06 листопада 2017 року, що призвело до порушення принципу змагальності. Вважає, що апеляційний суд неправильно застосував статті 181, 182, 183, 192 СК України в частині визначення погіршення матеріального стану платника аліментів.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15)
України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15)
України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15)
касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що шлюб між сторонами у справі розірвано.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 червня 2011 року у справі № 2-1010/11 стягнуто з ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12 квітня 2011 року.
09 листопада 2013 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_7 від якого мають двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно довідки про склад сім'ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою АДРЕСА_1, за вищевказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 - чоловік; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 - дружина; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочка та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 - син.
Суди встановили, що ОСОБА_7 за період з 01 серпня 2016 року по 31 січня 2017 року отримала 12 400,97 грн допомоги, яка включає в себе виплату допомоги по вагітності та пологах та допомогу при народженні дитини. Згідно трудової книжки ОСОБА_4 у період з 28 травня 2014 року по 21 лютого 2015 року отримував допомогу по безробіттю. Останній запис в трудовій книжці датований 21 лютого 2015 року. Заробітна плата (дохід) ОСОБА_5 за період з 01 лютого 2017 року по 31 липня 2017 року складає 30 047,67 грн, що підтверджується довідкою від 08 серпня 2017 року № 408.
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України (2947-14)
передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Встановивши наявність підстав для зміни розміру аліментів, апеляційний суд зробив правильний висновок про часткове задоволення позовних вимог.
Аргумент касаційної скарги, що апеляційний суд неправильно визначив погіршення матеріального стану платника аліментів, колегія суддів відхиляє. Аналіз змісту оскарженого рішення свідчить, що суд при частковому задоволенні позову надав оцінку цим обставинам.
Аргумент касаційної скарги, що апеляційний суд не врахував заперечення на апеляційну скаргу позивача із доданими до нього доказами від 06 листопада 2017 року колегія суддів відхиляє. Оскільки відповідно до частини першої та другої статті 303 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Оскільки оскаржене рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н. О.Антоненко
В. І. Журавель