Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 645/331/17

провадження № 61-3429зпв18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, виселення та вселення, за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 липня 2017 року у складі судді: Бондарєвої І. В., ухвали апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Кружиліної О. А. та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року у складі судді: Кузнєцова В. О.,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, виселення та вселення.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року, провадження по справі № 645/331/17 зупинено з підстав передбачених пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК України (у редакції, чинній на момент зупинення провадження у справі).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном, виселення та вселення.

Ухвали судів мотивовані тим, що предметом спору за позовом ОСОБА_2 є та ж сама квартира, що і у справі № 640/10563/17 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, а саме: квартира АДРЕСА_1, а тому питання щодо наявності у ОСОБА_2 права на спірне майно, може мати значення для вирішення справи про усунення перешкод у користуванні майном, виселення та вселення.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 липня 2017 року, ухвали апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року з підстав передбачених пунктами 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України (у редакції на час подання заяви про перегляд судових рішень), а саме:

1) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, на підтвердження чого заявником надані:

- ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року у справі № 6-11519св15;

- ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року у справі № 6-41668св14;

- ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року у справі № 6-5061ск16;

- ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року у справі № 6-19566св16.

2) невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, на підтвердження чого заявником надані:

- постанова Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15;

- постанова Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України)? в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Станом на 15 грудня 2017 року розгляд заяви про перегляд Верховним Судом України не закінчено.

У підпункті 1 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) передбачено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

На підставі підпункту 1 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано з Фрунзенського районного суду м. Харкова справу.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

У заяві про перегляд ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 липня 2017 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві про перегляд доводи, колегія суддів вважає, що заява про перегляд підлягає задоволенню з таких мотивів.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що у провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, виселення та вселення.

Представником відповідачів ОСОБА_5 подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду по суті цивільної справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до приватного нотаріуса ХМНО Азадалієвої Я. М., треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_7, про скасування рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя, яка перебуває в провадженні Київського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року, провадження у справі зупинено з підстав передбачених пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном, виселення та вселення.

Ухвали судів мотивовані тим, що предметом спору за позовом ОСОБА_2 є та ж сама квартира, що і у справі № 640/10563/17 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, а саме: квартира АДРЕСА_1, а тому питання щодо наявності у ОСОБА_2 права на спірне майно, може мати значення для вирішення справи про усунення перешкод у користуванні майном, виселення та вселення.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року у справі № 6-11519св15 суд касаційної інстанції вказав, що оскільки позовні вимоги у цій справі є однорідними з позовними вимогами в іншій справі, правові висновки та обставини кожного із них для правильного їх вирішення залежать одна від одної, та, виходячи з вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України, суд повинен був обговорити питання про об'єднання позовів. Колегія суддів зробила висновок, що суди порушили порядок, встановлений для вирішення питання про зупинення провадження у справі.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року у справі № 6-41668св14 суд касаційної інстанції вказав, що вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції не врахував, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, що розглядається в адміністративному порядку, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, помилково дійшов висновку, що від наслідків розгляду зазначеної адміністративної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі, оскільки провадження не пов'язані між собою, залишив поза увагою вимоги ст. 157 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року у справі № 6-5061ск16 суд касаційної інстанції вказав, що зупиняючи провадження у справі, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не врахував вимог ст. 157 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року у справі № 6-19566св16 суд вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували фактичних обставин справи щодо заявлених позовних вимог та дійшли безпідставного висновку щодо зупинення провадження у справі.

У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 вказано, що вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв'язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі, оскільки видача наказів, а також визначення підстав, мотивів, обґрунтувань та виду дисциплінарного стягнення відноситься до виключної компетенції власника або уповноваженого ним органу, та відповідно у справі про поновлення на роботі має перевірятись законність обґрунтування відповідного наказу про звільнення особи з роботи.

У зв'язку із цим Верховний Суд України зробив висновок, що суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, не врахував вимоги статті 157 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року справі № 6-1957цс16 міститься висновок про те, що визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Згідно з частиною першою статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини першої статті 157, пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України, а також невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

У пункті четвертому частини першої статті 201 ЦПК України (у редакції, чинній на момент зупинення провадження у справі) передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, яка розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Згідно частини першої статті 157 ЦПК України (у редакції, чинній на момент зупинення провадження у справі) суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

При визначенні наявності підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України (у редакції, чинній на момент зупинення провадження у справі), за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

У справі, яка переглядається, предметом спору є усунення перешкод у користуванні, виселення та вселення в квартиру АДРЕСА_1.

Підставою для зупинення провадження у справі став факт розгляду судом цивільної справи про скасування рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України (у редакції, чинній на момент зупинення провадження у справі), зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізували предмети спорів у справах і не вказали обставини, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору про скасування рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді цієї справи наявність обставин, якими ОСОБА_2 обґрунтовував свої вимоги.

Окрім цього, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суд апеляційної та касаційної інстанцій, не врахували вимоги статті 157 ЦПК України (в редакції, чинній на момент зупинення провадження у справі) про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Тому доводи заяви про перегляд дають підстави для висновку про те, що в ухвалах, які переглядаються, неправильно застосовані частина перша статті 157, пункт 4 частини першої статті 201 ЦПК України (у редакції, чинній на момент зупинення провадження у справі). У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що заяву слід задовольнити, ухвали, які переглядаються скасувати, а цивільну справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини п'ятої статті 360-4 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання заяви про перегляд) у постанові Верховного Суду України, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована.

На підставі викладеного, Верховний Суд висловлює такий висновок про застосування норм права.

При визначенні наявності підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України (у редакції, чинній на момент зупинення провадження у справі), за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Згідно з частиною першою статті 157 ЦПК України (у редакції, чинній на момент зупинення провадження у справі) суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з урахуванням обставин справи та таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) , пунктом 1 частини першої статті 355, статтями 360-3, 360-4 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання заяви про перегляд), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 липня 2017 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року скасувати.

Справу № 645/331/17 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді : Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат

В.П. Курило