розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня

2017 року у складі судді Петришин Н. М., та постанову апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Коцюрби О. П., Олійника В. І.,

У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 49 200 доларів США.

Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору, укладеного 24 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", і ОСОБА_1 остання отримала грошові кошти в сумі 75 000 доларів США на умовах, визначених договором, з остаточним погашенням всієї суми кредиту по 10 вересня 2038 року включно. Погашення суми кредиту та процентів мало здійснюватися шляхом сплати позичальником щомісячних платежів. 16 травня 2014 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору.

Виконання умов кредитного забезпечено договором поруки, укладеним

16 травня 2014 року між банком та ОСОБА_3, згідно з яким, останній зобов'язався відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором і нести з боржником солідарну відповідальність перед кредитором.

Позичальник ОСОБА_1 допустила утворення заборгованості за тілом кредиту, яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ПАТ "Універсал Банк", у якому просила визнати недійсним з моменту укладання кредитний договір від 24 вересня 2008 року під заставу квартири АДРЕСА_1 та додаткову угоду до нього від 16 травня 2014 року.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що спірний договір суперечить положенням Цивільного кодексу України (435-15) , зокрема, пункт 1.1. договору прямо протирічить приписам статті 524 ЦК України, тому він є нікчемним і має бути вилучений з договору. Крім того, під час надання кредиту в іноземній валюті банк не мав індивідуальної ліцензії, такий правочин вчинений юридичною особою без відповідного дозволу, тому суперечить статтям 227, 236 ЦК України та статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

У лютому 2017 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до

ПАТ "Універсал Банк", у якому просив визнати недійсним з моменту укладення договір поруки від 16 травня 2014 року, укладений між ним та ПАТ "Універсал Банк", посилаючись на збільшення обсягу відповідальності поручителя та на те, що, укладаючи оспорюваний договір поруки, він помилився стосовно обставин правочину, які мають істотне значення щодо його прав та обов'язків. Крім того, договір суперечить положенням

статті 65 СК України.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 15 серпня 2017 рокупозов ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 49 200 доларів США та 18 309,10 грн судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Відмовлено ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення вимог

ПАТ "Універсал Банк" мотивоване тим, що заявлена заборгованість знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та підлягала стягненню на користь банку з ОСОБА_1, оскільки порука ОСОБА_2 припинилася, а тому вимоги, щодо солідарного стягнення заборгованості з обох відповідачів задоволенню не підлягають.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив із того, що оспорюваний кредитний договір від 24 вересня 2008 року укладений сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, які були ним обумовлені. Будь-які підстави вважати, що правочин суперечить ЦК України (435-15) чи іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, судом не встановлені.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що порука є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю. Договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому стаття 65 СК України, на яку посилається позивач і яка регулює виключно відносини щодо розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, застосуванню до спірних відносин не підлягає.

ПАТ "Універсал Банк" оскаржило в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні його позову до поручителя ОСОБА_2

Постановою апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши, що строк виконання основного зобов'язання ОСОБА_3 настав 24 квітня

2015 року, а з позовом до суду ПАТ "Універсал Банк" звернувся 09 серпня 2016 року, тобто більш, ніж через шість місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання, суд першої інстанції прийшов вірного правового висновку про припинення поруки ОСОБА_2 на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Універсал Банк" просить скасувати ухвалені у справі рішення в частині відмови в задоволенні його позову до поручителя ОСОБА_2, у цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.

В іншій частині судові рішення учасниками справиОСОБА_1 і

ОСОБА_2у апеляційномй та касаційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди прийшли помилкового висновку про припинення поруки, оскільки умовами договору поруки сторонами досягнуто збільшений строк (3 роки) предявлення вимоги банку до поручителя. Відлік трирічного строку для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя розпочато 25 квітня 2015 року, а тому пред'явлення 09 серпня 2016 року не свідчить про пропуск строку.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відзиви на касаційну скаргу аргументують тим, що висновок суду про припинення поруки відповідає вимогам закону та матеріалам справи, оскільки при укладенні договору поруки сторонами не було встановлено строк виконання боржником основного зобов'язання за основним договором. За відсутності такої умови застосовуються строки, передбачені частиною четвертою статті 559 ЦК України. Пред'явлення позову зі спливом 1 року з дня настання строку виконання основного зобов'язання давало суду підстави для висновку про припинення поруки.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів".

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суди встановили, що 24 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 75 000 доларів США на умовах, визначених договором, строком повернення по 10 вересня 2038 рік включно. Цільове призначення кредиту є придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1

У пункті 2.4. кредитного договору сторони погодили, що погашення основної суми кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати позичальником щомісячних платежів.

16 травня 2014 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої сторони кредитного договору внесли зміни щодо процентної ставки.

Виконання умов кредитного договору забезпечено договором поруки, укладеним 16 травня 2014 між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3, за умовами якого останній несе солідарну з позичальником відповідальність перед кредитором по поверненню кредиту та належних нарахувань.

24 лютого 2015 року банк направив на адресу відповідачів вимоги про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором.

Дана вимога залишена без задоволення

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 20 липня 2016 рік заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 вересня 2008 року складає 91 124,99 доларів США, із яких: 73 075,39 доларів США заборгованість по кредиту;

17 918,70 доларів США заборгованість по відсотках; 130,90 доларів США заборгованість по підвищених відсотках.

Предметом спору у даній справі є лише стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 49 200 доларів США.

Встановивши, що зобов'язання за кредитним договором від 24 вересня

2008 року позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконує, позов до поручителя пред'явлено поза межами, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, 6-місячного строку, суд прийшов до висновку про стягнення заборгованості, яка утворилась у розмірі 49 200 доларів США лише з позичальника.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частинами першою, другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто порука є додатковим (акцесорний) способом забезпечення виконання зобов'язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов'язання.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Умовами кредитного договору встановлено щомісячну сплату.

Дата погашення щомісячних платежів сторонами погоджена як останні робочий день, що передує 10 числу кожного місяця (пункт 2.4 кредитного договору).

У пункті 4.2. договору поруки сторони погодили, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку/терміну виконання боржником основного зобов'язання за основним договором не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, договорами поруки встановлено строк її припинення - після закінчення трьох років, починаючи від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту.

Зі змісту вимоги від 24 лютого 2015 року, адресованої поручителю вбачається, що кредитор повідомив, що на день даної вимоги заборгованість за кредитним договором становить 76 758,68 доларів США, із яких: 1 263,34 доларів США прострочена заборгованість за кредитом;

72 949,05 доларів США строкова сума заборгованості за кредитом;

3 6980,54 доларів США відсотки/комісія, нараховані за користування кредитними коштами; 2,75 доларів США підвищені відсотки/пеня/штраф за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором. У даній вимозі банк ставив питання про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконання зобов'язань.

Кредитор також роз'яснив, що у разі невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги.

Оскільки вимога банку не виконана, то згідно її змісту кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

Суди встановили, що строк виконання основного зобов'язання

поручителем ОСОБА_3 настав 24 квітня 2015 року.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено

на 24 квітня 2015 року, тому днем настання строку виконання основного зобов'язання, з якого починається відлік трирічного строку для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя, буде - 25 квітня

2015 року, а припинення поруки відповідно до вимог частини четвертої статті 559 ЦК України - 24 квітня 2018 року.

Таким чином, пред'явивши 09 серпня 2016 року позов до поручителя, як солідарного боржника, банк не пропустив встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України, 6-місячного строку звернення до суду.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про солідарне стягнення з боржника та поручителя заборгованості за кредитом.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу

ПАТ "Універсал Банк", скасовано ухвалені в справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, у цій частині ухвалено нове рішення про задоволенні вимог, то з останнього на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подачу апеляційної та касаційної скарг (21 450,33 грн та 36 618,20 грн відповідно).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити.

РРР ішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня

2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 скасувати, у цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі

49 200 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги в розмірі 21 450,33 грн та 36 618,20 грн за подачу касаційної скарги.