Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 02 серпня 2017 року у складі судді Ігнатченко Н. В.,

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, нарахованих процентів та пені.

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся із апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року про відкриття провадження у справі.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів із моменту отримання копії ухвали, а саме - сплати судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 02 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року визнано неподаною та повернуто.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачем не було виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху. Посилання ОСОБА_4 у заяві про усунення недоліків щодо звільнення його від сплати судового збору суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки ОСОБА_4 має процесуальний статус відповідача у справі, і на нього не поширюється частина третя статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ із касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Київської області від 02 серпня 2017 року, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, ОСОБА_4 вказує, що суд не надав належної правової оцінки обставинам справи та не звернув увагу на вимоги закону, які звільняють споживачів від сплати судового збору. Посилаючись на порушення норм Конституції України (254к/96-ВР) , частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", вважає висновки апеляційного суду передчасними та такими, що порушують його право на справедливий суд і створюють перешкоди у доступі до правосуддя.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Апеляційним судом встановлено, що ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, нарахованих процентів та пені. Тобто ОСОБА_4 має правовий статус відповідача у справі про стягнення кредитної заборгованості, а позов про захист його прав як споживача ним не пред'явлено.

Таким чином, відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_4 від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при оскарженні ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 березня 2017 року про відкриття провадження у справі.

Європейський суд з прав людини зауважив, що "право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись із легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Оскільки недоліки, які визначені ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 червня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, ОСОБА_4 не були усунуті, а саме не сплачено судовий збір, то апеляційний суд обґрунтовано визнав неподаною та повернув апеляційну скаргу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала постановлена без додержанням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Оскільки оскаржена ухвала залишена без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Київської області 02 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.