позивач	-	ОСОБА_4,
відповідачі:		публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна,
третя особа	-	відділ Державної виконавчої служби Демидівського районного управління юстиції,

' 'p'

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Демидівського районного суду Рівненської області у складі судді Феха Т. С. від 16 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Бондаренко Н. В., Григоренка М. П., від 24 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, третя особа - відділ Державної виконавчої служби Демидівського районного управління юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу (далі - ДМНО) Бондар І. М., третя особа - відділ Державної виконавчої служби Демидівського районного управління юстиції (далі - ВДВС Демидівського РУЮ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 25 травня 2006 року між ним та закритим акціонерним товариством комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", укладено кредитний договір № ROMASE00000083, згідно якого банк зобов'язувався надати йому строковий кредит готівкою через касу на строк до 22 травня 2009 року включно в розмірі 15 000,00 грн. 12 вересня 2007 року Демидівським районним судом Рівненської області за заявою ЗАТ КБ "ПриватБанк" видано судовий наказ № 2-н-33 згідно якого стягнуто з ОСОБА_4 на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" 24 145,30 грн боргу згідно із кредитним договором від 25 травня 2006 року № ROMASE00000083 та 135,73 грн судових витрат. 28 квітня 2010 року начальником ВДВС Демидівського РУЮ Якимець О. О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі судового наказу № 2-н-33, у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно виконавчого документу. Таким чином, позивачем повністю виконано зобов'язання за кредитним договором від 25 травня 2006 року № ROMASE00000083.

В 2013 році ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Демидівського районного суду Рівненської області з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 травня 2006 року № ROMASE00000083. Оскільки, ОСОБА_4 виконано судовий наказ та позов подано після спливу строку позовної даності, тому він його не визнав, подав заяву про застосування позовної давності до вимог ПАТ КБ "ПриватБанк". У зв'язку з повторним неприбуттям представника ПАТ КБ "ПриватБанк" в судове засідання, 16 січня 2014 року судом постановлено ухвалу про залишення вказаного позову без розгляду.

Проте, не беручи до уваги виконання ним зобов'язань за кредитним договором, наявність постанови про закінчення виконавчого провадження від 28 квітня 2010 року та ухвали Демидівського районного суду Рівненської області від 16 січня 2014 року, достовірно знаючи про спірність своїх вимог, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до приватного нотаріуса ДМНО Бондар І. М. для вчинення виконавчого напису. 13 травня 2016 року за заявою ПАТ КБ "ПриватБанк" приватний нотаріус ДМНО Бондар І. М. вчинила виконавчий напис про стягнення з нього на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 6 153,45 грн заборгованості за кредитом, 66 810,72 грн заборгованості за відсотками, 189 028,13 грн пені, 6 266,15 грн комісії та 1 700,00 грн витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису.

02 липня 2016 року на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса ДМНО БондарІ. М. від 13 травня 2016 року державним виконавцем ВДВС Демидівського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку позивачем отримано цього ж дня.

Таким чином, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса ДМНОБондар І. М. від 13 травня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3894, про стягнення з нього на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договоромвід 25 травня 2006 року № ROMASE00000083 в розмірі 268 258,45 грнта 1 700,00 грн витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису, посилаючись на те, що нотаріусом не перевірено чи сума заборгованості за кредитним договором є безспірною.

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2016 року позов задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса ДМНОБондар І. М. від 13 травня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 3894, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк"заборгованості за кредитним договором від 25 травня 2006 року № ROMASE00000083 в розмірі 268258,45 грн, з яких: 6 153,45 грнзалишок заборгованості за кредитним договором; 66810,72 грнзаборгованості за відсотками, 6 266,15 грн комісії, 189028,13 грнпені та 1700,00 грнвитрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено та обґрунтовано належними та допустимими доказами правомірність своїх вимог, тому виконавчий напис нотаріуса слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 24 листопада 2016 року рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли односторонніх та передчасних висновків про задоволення позову, оскільки ними порушено норми матеріального права та неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до порушення прав банку.

У поясненнях, поданих до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у березні 2017 року приватний нотаріус ДМНО Бондар І. М. просить задовольнити касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" та скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 лютого 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.

Інші учасники справи не скористався правом на подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно із статтею 18 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) )) нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Так, відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) .

Судами установлено, що 25 травня 2006 року між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № ROMASE00000083, згідно умов якого банк надав позичальнику строковий кредит шляхом надання готівки через касу на строк з 25 травня 2006 року по 22 травня 2009 року включно в розмірі 15 000,00 грн.

Судовим наказом, виданим 12 вересня 2007 року № 2-н-33 Демидівським районним судом Рівненської області стягнуто з ОСОБА_4 на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 25 травня 2006 року в розмірі 24 145,30 грн та 135,73 грн судових витрат.

Згідно із постановою начальника ВДВС Демидівського РУЮ Якимець О. О. від 28 квітня 2010 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 6488721 виконавче провадження з виконання судового наказу Демидівського районного суду Рівненської області № 2-н-33 закінчено у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно виконавчого документу.

ПАТ КБ "ПриватБанк" у цивільній справі № 558/563/13-ц звертався з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за укладеним між ними кредитним договором, який ухвалою Демидівського районного суду Рівненської області у справі від 16 січня 2014 року № 558/563/13-ц залишено без розгляду у зв'язку із повторною неявкою представника ПАТ КБ "ПриватБан" в судове засідання. У вказаній справі ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 25 травня 2006 року № ROMASE00000083 не є безспірною, та, відповідно установлених обставин справи, є ним погашена. Крім того, в оскаржуваному виконавчому написі зазначено, що запропонована до стягнення заборгованість нарахована за дев'ять років дев'ять місяців п'ять днів, а саме: з 25 травня 2006 року до 01 березня 2016 року. Таким чином, виконавчий напис вчинено без дотримання вимог статті 88 Закону України "Про нотаріат", за межами трьохрічного строку.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову, оскільки ними неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначає, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, а лише перевіряє наявність необхідних документів для вчинення відповідної дії.

Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову, оскільки: ОСОБА_4 26 квітня 2010 року виконав свої обов'язки з погашення кредитної заборгованості перед банком, що підтверджується постановою начальника ВДВС Демидівського РУЮ Якимець О. О. від 28 квітня 2010 року про закінчення виконавчого провадження; крім того, заборгованість ОСОБА_4 перед банком не є безспірною.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.