розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кіцманської міської ради Чернівецької області на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 09 грудня 2016 року, у складі судді Мілінчук С. В., та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 14 лютого 2017 року, у складі колегії суддів: Владичана А. І., Міцнея В. Ф., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції Чернівецької області (далі - ВДВС Кіцманського РУЮ Чернівецької області) Шивкеник Н. С.

У скарзі зазначала, що 04 жовтня 2016 року державним виконавцем ВДВС Кіцманського РУЮ Чернівецької області було винесено незаконну постанову про відновлення виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-105 від 23 лютого 2007 року, виданого Кіцманським районним судом Чернівецької області про виселення ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення по АДРЕСА_2.

Вказувала на відсутність у виконавчому листі кінцевої дати (строку) його пред'явлення до виконання, а також на пропуск стягувачем, Кіцманською міською радою, встановленого на той час законодавством трирічного строку для пред'явлення виконавчого листа.

Крім цього, звертала увагу суду, що 16 березня 2016 року відповідачем вже виносилась постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі вищезазначеного виконавчого листа, який ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 30 серпня 2016 року визнано таким, що не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , а дії державного виконавця визнано неправомірними.

Наведеним обґрунтовувала відсутність у відповідача підстав для відновлення виконавчого провадження та винесення відповідної постанови, інформація про яку у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень міститься як про постанову про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 09 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 14 лютого 2017 року, скаргу задоволено. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця ВДВС Кіцманського РУЮ Шивкеник Н. Є. яка винесла постанову про відкриття/відновлення виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-105 від 23 лютого

2007 року. Скасовано постанову про відновлення виконавчого провадження.

Ухвала місцевого суду, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що заява про прийняття до виконання виконавчого листа після скасування ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2015 року постанови державного виконавця про його повернення, стягувачем подано із пропуском тримісячного строку. У зв'язку з чим дії державного виконавця щодо відновлення (відкриття) виконавчого провадження вчинені з порушенням закону, що призвело до порушення прав боржника.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Кіцманська міська рада Чернівецької області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до посилань на відсутність у діях державного виконавця порушень порядку відновлення виконавчого провадження, що пояснюється надходженням до ВДВС Кіцманського РУЮ ухвали Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2015 року разом із заявою стягувача про прийняття виконавчого провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга Кіцманської міської ради Чернівецької області не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З установлених судом обставин справи вбачається, що 23 лютого 2007 року Кіцманським районним судом Чернівецької області видано виконавчий лист № 2-105 про виселення ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення.

За заявою Кіцманської міської ради Чернівецької області 16 березня 2016 року старшим державним виконавцем ВДВС Кіцманського РУЮ Шивкеник Н. С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 30 серпня 2016 року зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження скасовано з підстав пропуску стягувачем строку для пред'явлення до виконання виконавчого документу, а також невідповідності виконавчого листа № 2-105 встановленим законодавством вимогам - незазначення у ньому строку для пред'явлення його до виконання.

Разом із цим, постановою від 09 лютого 2015 року державним виконавцем ВДВС Кіцманського РУЮ виконавчий документ № 2-105 повернуто стягувачу з підстав неможливості виконання судового рішення. Дана постанова скасована ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2015 року.

04 жовтня 2016 року державним виконавцем ВДВС Кіцманського РУЮ прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом, із заявою про скасування якої до суду звернулась ОСОБА_4, посилаючись на незаконність дій державного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною третьою вказаної статті Закону визначено, що про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 даного Закону (у відповідній редакції) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 13 частини першої статті 49 зазначеного Закону (у відповідній редакції) однією з підстав для закінчення виконавчого провадження є непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

Виходячи з наведеного, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що 01 квітня 2015 року ухвалою суду визнано незаконною постанову про повернення виконавчого листа, а заява Кіцманської міської ради Чернівецької області про прийняття до виконання виконавчого листа отримана відділом виконавчої служби лише 03 жовтня 2016 року, враховуючи при цьому невідповідність виконавчого листа законодавчим вимогам, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, дійшов обґрунтованого висновку про незаконність оскаржуваних заявником дій державного виконавця щодо відновлення (відкриття) виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги, що аналогічні аргументам апеляційної скарги, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом було дотримано норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.