розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2017 року у складі судді Русакова Г. С. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 07 листопада 2017 року у складі суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 21 грудня 2009 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник не виконував взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого станом на 30 червня 2017 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 73 195 грн 20 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 2 937 грн 49 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 61 769 грн 74 коп.; заборгованість за пенею та комісією - 4 526 грн 29 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 3 461 грн 68 коп.

Посилаючись на викладені обставини, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачу про порушення своїх прав та умов вказаного кредитного договору позичальником було відомо 30 червня 2014 року, проте до суду із вказаним позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося лише 01 серпня 2017 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 07 листопада 2017 року рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позовна заява про стягнення із ОСОБА_4 на користь банку заборгованості за кредитним договором від 21 грудня 2009 року подана із пропуском строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичні обставини справи, оскільки не перевірили строк дії картки, виданої відповідачу та невірно визначили початок перебігу строку позовної давності. При укладенні кредитного договору відповідачу було видано кредитну картку "Універсальна" строком до 28 лютого 2013 року, проте 11 вересня 2012 року картка відповідача була перевипущена та ОСОБА_4 отримав нову картку зі сроком дії до 30 вересня 2016 року, тобто строк позовної давності позивачем не пропущено.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди установили, що 21 грудня 2009 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 30 червня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 73 195 грн 20 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 2 937 грн 49 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 61 769 грн 74 коп.; заборгованість за пенею та комісією - 4 526 грн 29 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 3 461 грн 68 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що останній платіж ОСОБА_4 здійснив 12 червня 2014 року, тому ПАТ КБ "ПриватБанк", звертаючись до суду з указаним позовом 01 серпня 2017 року, пропустило строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, що є підставою для відмови в позові.

Колегія суддів погоджується із висновками судів щодо пропуску позивачем строку позовної давності з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК Українипередбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У заяві на отримання кредиту від 21 грудня 2009 року вказано строк кредитування позичальника, який становить 12 місяців.

Відповідно до пункту 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення договору, він автоматично продовжується на такий самий строк.

Пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений, із видачею боржнику грошових коштів і нової платіжної картки.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-167цс14 від 12 листопада 2014 року.

Згідно заявина отримання кредиту 21 грудня 2009 року ОСОБА_4 отримав кредитну картку "Універсальна" строком до 28 лютого 2013 року.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (статті 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зважаючи на наведений правовий висновок зі спливом строку дії картки закінчується і строк кредитування. Суди не встановили пролонгації картки та продовження строку кредитування.

У правових висновках, викладених у постановах Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15 та від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Таким чином, встановивши, що останній платіж здійснено відповідачем у червні 2014 року, а з позовом банк звернувся до суду у серпні 2017 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про сплив позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" про те, що ОСОБА_4 було видано картку зі строком її дії до 30 вересня 2016 року, не заслуговують на увагу, оскількиналежних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини позивач до суду попередніх інстанцій не надав.

Вказані доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.