розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 31 серпня 2016 року у складі судді Міланіч А. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Ігнатченка Н. В., Кулішенка Ю. М.,

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Кемпінг" (далі - ТОВ "Еко-Кемпінг"), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Лазарєва Л. І., про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позовну заяву мотивовано тим, що 29 січня 2014 року між нею та відповідачем ТОВ "Еко-Кемпінг" в особі генерального директора МирошниченкаА. А. було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким останній продав, а вона придбала земельну ділянку, загальною площею 1,0 га, яка знаходиться на території Новогребельської сільської ради Бородянського району, та сплатила продавцю визначену договором ціну.

У зазначеному договорі вказано, що цільове призначення земельної ділянки - індивідуальне садівництво, крім того, зафіксовано, що на цій земельній ділянці знаходиться артезіанська свердловина № 4-2008-1с, яка разом з відчужуваною земельною ділянкою переходить у власність покупця, і в день підписання договору продавець передає покупцю всю технічну документацію на зазначену артезіанську свердловину, що і було зроблено шляхом складення відповідно акта.

30 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомості, предметом якого було визначено два об'єкти: вищевказані артезіанська свердловина та земельна ділянка. Фактично вона купувала у відповідача зазначену артезіанську свердловину з метою подальшого будівництва підприємства по розливу води високої питної якості, про таку можливість їй стверджував продавець, який також повинен був на підставі виданої нею довіреності від 29 січня 2014 року змінити цільове призначення вказаної земельної ділянки. Однак на сьогоднішній день виявилось, що цільове призначення землі не змінено з вини представника відповідача; крім того, згідно з гідрогеологічним висновком начальника Київської гідрогеологічної експедиції для будівництва підприємства з розливу підземних вод високої якості в районі с. Вабля Бородянського району Київської області геолого-гідрологічні умови не є сприятливими, а кількість підземних вод, яку можна отримати із двох свердловин, для великого підприємства, недостатня.

У зв'язку з цим ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 1,0 га, яка знаходиться на території Новогребельської сільської ради Бородянського району, укладений 29 січня 2014 року між нею та ТОВ "Еко-Кемпінг" в особі генерального директора Мирошниченка А. А., посвідчений приватним нотаріусом Лазарєвою Л. І., зобов'язати кожну зі сторін повернути другій стороні в натурі все, що вона отримала за угодою.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 31 серпня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що в момент вчинення оспорюваного правочину сторонами були додержані всі вимоги, передбачені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, та предметом оспорюваного договору була земельна ділянка, а не артезіанська свердловина. Підписавши вказаний договір, сторонни дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, доповнень і змін до нього не мають, у присутності нотаріуса заявили про відсутність будь-яких обставин, що змушують вчинити цей правочин на вкрай невигідних для себе умовах, що визначено пунктом 20 оспорюваного правочину .

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2016 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 31 серпня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні цієї справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, правильно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення щодо відсутності правових підстав для розірвання укладеного між сторонами договору, оскільки в момент вчинення оспорюваного правочину сторонами були додержані всі вимоги, передбачені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що ухвалені без з'ясування та врахування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Суди помилково не взяли до уваги наявність попереднього договору купівлі-продажу нерухомості, яким підтверджено наміри сторін на укладення в подальшому правочину щодо земельної ділянки разом із артезіанською свердловиною та необхідними для її обслуговування додатками. Крім того, про фіктивність укладеного правочину свідчить також невиконання домовленості з переоформлення цільового призначення земельної ділянки, для чого позивачем видано відповідну довіреність.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, зазначивши про обов'язковість додержання сторонами правочину вимог, встановлених частиною п'ятою статті 203 ЦК України, не застосували вказану норму при вирішенні спору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Еко-Кемпінг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Лазарєва Л. І., про визнання недійсним договору купівлі-продажу призначено до судового розгляду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 30 грудня 2013 року між ТОВ "Еко-Кемпінг" в особі генерального директора Мирошниченка А. А. та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомості, предметом якого визначено зобов'язання сторін у майбутньому, але не пізніше 30 грудня 2014 року, в приміщенні приватної нотаріальної контори укласти і належним чином оформити договір про відчуження нерухомого майна на умовах і в порядку, визначених попереднім договором.

Згідно з пунктом 1.2 попереднього договору нерухомим майном є артезіанська свердловина № 4-20008-1с та земельна ділянка, загальною площею 1,0 га з фундаментом, що розташовані за адресою: с. Нова Гребля, Бородянський район, Київська область (а. с. 6).

29 січня 2014 року між ТОВ "Еко-Кемпінг" в особі генерального директора Мирошниченка А. А. та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого відповідач, в особі генерального директора Мирошниченка А. А. (продавець) продав у власність позивача (покупець) а остання набула на праві приватної власності земельну ділянку, загальною площею 1,0 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, яка знаходиться за адресою: Новогребельська сільська рада, Бородянський район, Київська область, сплативши продавцю 167 700 грн у день підписання цього договору, шляхом перерахування коштів зі свого рахунку на поточний рахунок продавця.

Згідно з пунктом 8 цього договору купівлі-продажу від 29 січня 2014 року на відчуженій земельній ділянці знаходиться артезіанська свердловина

№ 4-2008-1с, яка разом з указаною земельною ділянкою переходить у власність покупця, у день підписання зазначеного договору продавець передає покупцю всю технічну документацію на зазначену артезіанську свердловину (а. с. 7-9, 19).

Пунктом 20 договору визначено, що підписуючи цей договір, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов цього договору, ніяких доповнень і змін до умов договору не мають, у присутності нотаріуса заявили, що відсутні будь-які обставини, що змушують вчинити цей правочин на вкрай невигідних для себе умовах.

З копії акта приймання-передачі від 29 січня 2014 року відомо, що відповідно до укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки ТОВ "Еко-Кемпінг" в особі генерального директора Мирошниченка А. А. передав ОСОБА_1 документи на артезіанську свердловину: паспорт зазначеної артезіанської свердловини, інструкцію з експлуатації насосом, керівництво з експлуатації приладом мікропроцесорного автоматичного управління однофазним насосом стандарт АКН-11 (а. с. 10, 12-16).

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до вимог статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Частиною першою статті 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вважали, що в момент вчинення саме оспорюваного правочину сторонами були додержані всі вимоги, передбачені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, а предметом цього договору була земельна ділянка, а не артезіанська свердловина.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони узгоджуються з фактичними обставинами справи та підтверджені належними доказами.

При цьому, аналізуючи зміст основного договору купівлі-продажу, суди правомірно не врахували наміри сторін, визначені умовами попереднього договору від 30 грудня 2013 року, щодо оформлення договору відчуження нерухомого майна: артезіанської свердловини (об'єкт 1) та земельної ділянки (об'єкт 2), зважаючи на недотримання нотаріальної форми його посвідчення, що передбачено частиною першою статті 635 та частиною першою статті 657 ЦК України.

Таким чином, аргументи ОСОБА_1 щодо наміру придбати артезіанську свердловину, а не земельну ділянку не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються, в першу чергу, змістом самого оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, зокрема його пунктом 20.

Також цей договір не містить жодних приписів про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка передається у власність позивачки.

Тому колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги щодо фіктивності укладеного правочину з огляду на невиконання відповідачем домовленості щодо переоформлення цільового призначення земельної ділянки, для чого позивачем видано відповідну довіреність, і повноважень наданих йому довіреністю від 29 січня 2014 року.

Що стосується аргументів заявника про незастосування судами попередніх інстанцій норм статті 203 ЦК України при вирішенні спору, то вони спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні змісту апеляційної скарги та були предметом розгляду апеляційним судом.

Таким чином, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.