розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2014 року у складі судді Анохіна А. М. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2016 року у складі суддів: Бечка Є. М., Вінгаль В. М., Шитченко Н. В.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Савинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання права власності на спадщину за законом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба її чоловіка - ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - ОСОБА_4. Після їх смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_3 розпорядилася своїм майном та 17 лютого 2003 року склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Савинської сільської ради Козелецького району в реєстрі за № 6, на ім'я ОСОБА_4 Вона є єдиним спадкоємцем за законом першої черги на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4

Посилаючись на те, що оформити спадщину в досудовому порядку вона позбавлена можливості у зв'язку із відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадковий будинок, просила визнати за нею право власності на спадкове майно: житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2014 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно: житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його дружина - позивач у справі ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про одруження. Оскільки судом встановлено неможливість оформлення позивачем спадкових прав у встановленому законом порядку та від прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 не відмовилася, позов є обґрунтований та не порушує законних прав чи інтересів інших осіб.

В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_2 - особа, яка не брала участі у розгляді справи судом.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено,рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не надала доказів того, що вона зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті сина; до суду про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження порушення її права не надала. Не залучення до участі в справі заявника як особи, яка не прийняла спадщину, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки наявність такого не порушує її прав та не перешкоджає їй звернутись із самостійними вимогами до належного відповідача про захист свого порушеного права у спосіб, передбачений статтею 16 ЦК України.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження судових рішень обґрунтовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази порушення прав позивача, за захистом якого вона звернулася до суду, відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Вона має намір реалізувати свої права та звернутися із відповідним позовом до суду про визначення додаткового строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.

27 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 За життя вона розпорядилася своїм майном та 17 лютого 2003 року склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Савинської сільської ради Козелецького району в реєстрі за №6, яким заповіла все своє майно ОСОБА_4

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв ОСОБА_4 як спадкоємець за заповітом, який постійно проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою виконкому Савинської сільської ради № 235 від 11 липня 2013 року.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_1 На момент відкриття спадщини вони проживали разом в спірному домоволодінні, що підтверджується довідкою, виданою виконкомом Савинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області. Крім них в даному будинку більше ніхто не був прописаний.

Також згідно довідки виконкому Савинської сільської ради Козелецького району від 08 липня 2013 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживає одна в будинку АДРЕСА_1.

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4, так як постійно проживала з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ОСОБА_2 - дочка ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4 - на момент відкриття спадщини після смерті сина з ним не проживала та із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом указаної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення порушує відповідні права та обов'язки, якими такі особи наділені, завдає шкоди таким особам, що виражається в несприятливих наслідках для них.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Позов спадкоємця про визнання права власності на спадкове майно порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у цих спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

ОСОБА_2 належить до спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_4, проте на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем та у визначений шестимісячний строк з дня відкриття спадщини до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звернулася.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 також не посилалася на те, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 у встановленому законом порядку.

Враховуючи вказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення суду першої інстанції не порушує прав ОСОБА_2 та не перешкоджає їй звернутись із самостійними вимогами до належного відповідача про захист свого порушеного права у спосіб, передбачений статтею 16 ЦК України.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2016 року залишити без змін.