розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", третя особа - Національний банк України, про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 червня 2016 року, ухвалене суддею Демидовою С. О., та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: БараннікО.П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2014 року ОСОБА_6звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"), третя особа - Національний банк України, про стягнення суми банківського вкладу, в якому з уточненням своїх позовних вимог просив стягнути з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" вклад в сумі 500 000,00 доларів США з можливістю конвертації цієї суми в національну валюту України на день здійснення платежу.

2. Позовна заява мотивована тим, що 09 жовтня 2013 року між позивачем та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № SAMDN80000738389712, предметом якого є розміщення позивачем строкового вкладу "Стандарт, 3 міс." у розмірі 500 000,00 доларів США на строк 3 місяці, з умовою пролонгації дії договору на наступні 3 місяці (за відсутності заяви вкладника про повернення суми вкладу), виплатою відсотків на суму вкладу з розрахунку 8 % річних та припиненням його дії з моменту виплати всієї суми вкладу разом з процентами, які передбачені умовами цього договору (далі - договір банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року).

3. Позивач свої зобов'язання по внесенню готівки на депозитний рахунок всієї суми зазначеного вкладу виконав, що підтверджується випискою по договору банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року на дату 10 березня 2014 року (а.с. 8, т. 1).

4. 04 квітня 2014 року та 14 травня 2014 року ОСОБА_6 звертався до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з письмовими заявами про відсутність наміру продовження дії договору банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року та вимогою виплатити всі грошові кошти за цим договором разом із нарахованими відсотками (а.с. 8-9, т. 1), проте така вимога була залишена ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" без задоволення, відповідні грошові кошти не були виплачені, в зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду.

5. Справа розглядалась в судах неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 червня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено:

- вирішено стягнути з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_6 грошові кошти за договором банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року в сумі 500 000,00 доларів США з можливістю конвертації цієї суми в національну валюту України на день здійснення платежу;

- вирішено стягнути з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_6 сплачений останнім судовий збір у сумі 3 654,00 грн.

7. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд встановив факт укладення сторонами спору договору банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року, згідно з яким позивач зобов'язався передати ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" грошові кошти в сумі 500 000,00 доларів США для розміщення на депозитному вкладі на строк 366 днів до 09 січня 2014 року зі сплатою 8% річних. Випискою по договору банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року на дату 10 березня 2014 року (а.с. 8, т. 1) підтверджено передачу грошових коштів позивача відповідачу.

8. Умовами договору банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року визначено порядок виплати коштів у тому числі при достроковому розірванні цього договору. Сторони передбачили, що виключно заявою позивача оформлюється волевиявлення як щодо небажання продовжити термін дії цього договору, так і щодо дострокового розірвання цього договору, наслідком чого є обов'язок відповідача видати кошти за відповідним вкладом.

9. 04 квітня 2014 року та 14 травня 2014 року ОСОБА_6 звернувся до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з заявою про повернення суми зазначеного вкладу та нарахованих відсотків, однак відповідач кошти не повернув.

10. З урахуванням статей 651, 1058, 1059, 1060 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків, - ЦК України (435-15) ) суд дійшов висновку, що позивач здійснив дії, необхідні відповідно до умов договору банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року та законодавства, для дострокового розірвання договору банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року та отримання зазначеного вкладу.

11. З урахуванням частин першої та другої статті 614 ЦК України саме відповідач у справі повинен доводити у суді відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання за договором банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року, або ж довести факт виконання ним своїх відповідних зобов'язань.

12. На виконання ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 03 березня 2016 року про забезпечення доказів Національним банком України надано до суду витяг із форми № 625 ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 01 квітня 2014 року "Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку", з якого випливає, що 09 жовтня 2013 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" було укладено договір банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року у доларах США зі сплатою 8 % річних, балансова вартість зобов'язання складає 5 447 300,00 грн. (а.с. 153, т. 2).

13. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на спростування дійсності зазначених документів жодних доказів до суду не надав, як і не надав доказів того, що кошти за договорами банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року було повернуто позивачу.

14. Також суд покладається на висновок Європейського суду з прав людини у справі "Золотас проти Греції".

15. Відшкодування судового збору передбачене статтею 88 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України (1618-15) 2004).

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

16. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року апеляційна скарга ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"відхилена, рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 червня 2016 року залишено без змін.

17. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку обґрунтовано, згідно з нормами матеріального та процесуального права постановив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6

18. Відповідно до статті 1 Закону України 15 квітня 2014 року № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про права на тимчасово окупованій території) тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

19. Суд приймає до уваги зазначений витяг із форми 625 ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 01 квітня 2014 року "Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку", наданий Національним банком України, довідку Кримського регіонального управління ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 27 травня 2014 року № 11056828 про наявність рахунків позивача в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", яка підтверджує вклад позивача "Стандарт, 3 міс." на суму 500000,00 доларів США, оформлений09 жовтня 2013 року.

20. В той же час, оскільки стороною банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" як юридична особа, що розташована у місті Дніпро, згідно чинного законодавства, яке регулює даний вид правовідносин, зобов'язання за договором банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року має виконувати саме ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" як юридична особа, а не його Кримська філія. Ліквідація філій ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від виконання обов'язків за укладеним з позивачем договором банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року.

21. Що стосується посилань ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на відсутність у відповідача відомостей щодо наявності чи відсутності грошових коштів на рахунку позивача та відсутності у позивача оригіналів документів може свідчити про отримання ним коштів за рахунок майна ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в автономній некомерційній організації "Фонд захисту вкладників", то вони за вищевикладених обставин, самі по собі підставою для скасування рішення суду першої інстанції бути не можуть, бо не спростовують наявність між сторонами по справі зобов'язань, що витікають з укладеного та чинного договору строкового банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. У березні 2017 року ПАТ "ПРИВАТБАНК" подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.

23. У касаційній скарзі ПАТ "ПРИВАТБАНК" просить зупинити рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 червня 2016 року, скасувати Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

24. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України (1618-15) , передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України (1618-15) .

25. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26. Ухвалою судді ВССУ від 27 квітня 2017 року відкрите провадження у справі, зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 червня 2016 року до закінчення касаційного провадження.

27. 05 березня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

28. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

29. Відповідно до частини тринадцятоїстатті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

30. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

31. Суд першої інстанції неправильно застосував практику ЄСПЛ, посилаючись на справу "Золотас проти Греції", оскільки обставини цієї справи не відповідають обставинам справи, що розглядається, - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не здійснював конфіскацію грошових коштів позивача.

32. Відповідач не погоджується з оцінкою обставин справи та доказів у справі, здійсненою судами попередніх інстанцій, вважає, що існування договору банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року не доведено.

33. Доводи відповідача, які повторюють його доводи, викладені у судах попередніх інстанцій, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Інші доводи відповідача, в тому числі ті, що вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи, суд касаційної інстанції не бере до уваги відповідно до статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

34. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

35. Згідно з частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

36. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

37. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

39. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76- 80 ЦПК України.

40. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

(1.1) Щодо встановлення законного обов'язку відповідача

41. Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику ЄСПЛ як джерело права. Відповідно до частини першої статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

42. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України (1618-15) 2004).

43. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК (1618-15) України 2004 (частина 3 статті 10 ЦПК України 2004).

44. Статті 57, 58, 60 ЦПК України 2004 визначають що є доказами в рамках судового розгляді справи, які вимоги до них висуваються. Предмет доказування під час судового розгляду визначений статтею 179 ЦПК України 2004.

45. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

46. Стаття 213 ЦПК України 2004 визначає суть законності та обґрунтованості судового рішення, а стаття 214 ЦПК України 2004 -питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення.

47. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частина друга статті 303 ЦПК України 2004).

48. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

49. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України).

50. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

51. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

52. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

53. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

54. Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).

55. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України (435-15) ), якщо інше не встановлено главою 71 ЦК України (435-15) або не випливає із суті договору банківського вкладу (частина третя статті 1058 ЦК України).

56. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частини перша та друга статті 1060 ЦК України).

57. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (частина перша статті 1074 ЦК України). Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час (частина перша статті 1075 ЦК України).

58. Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (z1256-03) (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Положення № 516).

59. Укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів (пункт 2.9 Положення № 516).

60. Банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком (пункт 3.3 Положення № 516).

61. Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункти 1.8 та 1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (z1172-03) (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Інструкція № 492).

62. Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

63. Пунктом 5 постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" зобов'язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, зокрема відповідної Кримської філії ПАТ КБ "ПриватБанк".

64. У своєму рішенні від 29 січня 2013 року у справі "Золотас проти Греції" (Zolotas v. Greece) (No.2) (заява № 66610/09) ЄСПЛ вказав, що особа, яка розмістила грошову суму в банку, передала йому право використання цієї суми, банк був зобов'язаний зберігати її, й у разі використання з метою одержання прибутку мав повернути еквівалентну суму вкладникові після припинення дії угоди. Отже, власник рахунку міг уважати, що його вклад у банку - в безпеці, особливо при отриманні відсотків. Власник рахунку правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуацію, яка загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно зробити дії відповідно до закону та зберегти право на захист свого майна. Подібні довірчі відносини характерні для банківських операцій та банківської справи (пункт 52). Ця практика ЄСПЛ підлягає застосуванню у цій справі, оскільки зазначений ЄСПЛ принцип відповідальності банку перед своїм клієнтом не залежить від наявності чи відсутності факту конфіскації банком грошових коштів клієнта банку.

65. Враховуючи, практику застосування ЄСПЛ поняття "власність", до неї слід також віднести грошові кошти, що знаходяться на рахунку позивача. Невиконання зі сторони відповідача обов'язку щодо повернення позивачу належних йому грошових коштів може мати наслідком порушення зобов'язання держави щодо захисту права позивача користуватися та розпоряджатися його майном - грошовими коштами в іноземній валюті (доларах США), яке захищене частиною першою статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

66. Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Суди попередніх інстанцій оцінивши докази у справі та встановивши обставини справи на їх підставі відповідно до умов статті 212 ЦПК України 2004 встановили факт укладення договору банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року та його відповідного невиконання відповідачем.

67. Незгода сторони з оцінкою судом доказів у справі та встановленими судом обставинами справи не означає помилковість такої оцінки та встановлених обставин справи. Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували існування договору банківського вкладу від 09 жовтня 2013 року. Перше звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення відповідного вкладу та надання довідки кримською філією відповідача, на яку посилається суд апеляційної інстанції відбулись до набуття чинності постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя".

68. Виходячи з зазначених норм права, відповідальність ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за вкладами його клієнтів не обмежується виключно відповідальністю його відповідної кримської філії. Таку відповідальність несе ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" як юридична особа.

69. Враховуючи зазначене, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та задоволення касаційної скарги.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

70. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частини перша та друга статті 410 ЦПК України).

71. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги ПАТ "ПРИВАТБАНК" та залишити без змін рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року.

(2.2) Щодо судових витрат

72. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

73. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

74. За результатом касаційного розгляду вимоги відповідача не підлягають задоволенню, отже на нього покладається судовий збір за подання касаційної скарги. Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

судді-доповідача	-	Пророка В. В.,
суддів:		Висоцької В. С., Лесько А. О., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

позивач	-	ОСОБА_6,
відповідач	-	Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
третя особа	-	Національний банк України,