треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: реєстраційна служба Оріхівського районного управління юстиції Запорізької області, Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області,

представник товариства з обмеженою відповідальністю

"Преображенське" - Білова Олена Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське" на рішення Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів:

Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С., від 14 березня

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське" (далі - ТОВ "Преображенське"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: реєстраційна служба Оріхівського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання недійсними безвідкличної довіреності та договорів оренди землі, скасування їх державної реєстрації, повернення у натурі земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2004 році між нею та

ТОВ "Преображенське", в особі директора ОСОБА_4, укладено договори оренди землі строком на п'ять років. У зв'язку із скрутним матеріальним становищем у 2008 році вона звернулась до відповідача з проханням сплатити орендну плату наперед. Директор

ТОВ "Преображенське" ОСОБА_4 погодився сплатити їй орендну плату наперед за умови надання на ім'я ОСОБА_4 розписки або довіреності, на що вона погодилась.У вересні 2008 року її відвезли до Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області, державний нотаріус надала їй готовий документ, нічого не пояснюючи, зі змістом документу її не ознайомили. Після підписання цього документа їй видали обіцяну суму орендної плати. Маючи намір укласти договори оренди землі з новим орендарем, вона у 2015 року звернулась до

ТОВ "Преображенське" та дізналась, що нею було видано безвідкличну довіреність строком на 30 років з правом передоручення, на підставі якої ОСОБА_4, діючи в якості її представника та директора

ТОВ "Преображенське", уклав договори оренди землі від 01 листопада

2012 року належних їй земельних ділянок строком на 49 років. На думку позивача, спірна довіреність, якою передбачено наділення повіреного правом здавати в оренду належні їй на праві приватної власності земельні ділянки, визначати на власний розсуд умови, ціну та строк договору оренди та отримувати належну їй до сплати оренду плату у всіх формах у будь-яких розмірах, передбачених договором оренди землі, суперечить вимогам чинного законодавства України. ОСОБА_4 фактично заволодів земельними ділянками, які належать їй на праві приватної власності та не сплачує їй орендну плату.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсною довіреність, видану 30 вересня 2008 року від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_4, посвідчену державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області Горовою Я. О., зареєстровану у реєстрі за № 4995; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 3,2701 га, кадастровий номер НОМЕР_1, від 01 листопада 2012 року, укладений між ОСОБА_4 від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності та ТОВ "Преображенське", в особі директора

ОСОБА_4, зареєстрований у відділі Держкомзему в Оріхівському районі Запорізької області 19 грудня 2012 року за № НОМЕР_4; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 3,2021 га, кадастровий номер НОМЕР_3 від 01 листопада 2012 року, укладений між ОСОБА_4 від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності та ТОВ "Преображенське", в особі директора

ОСОБА_4, зареєстрований у відділі Держкомзему в Оріхівському районі Запорізької області 19 грудня 2012 року за № НОМЕР_2; скасувати державну реєстрацію зазначених договорів оренди землі; зобов'язати ТОВ "Преображенське" повернути ОСОБА_2 земельні ділянки загальними площами 3,2701 га та 3,2021 га, які розташовані на території Новоселівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_3.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області, у складі судді Мінаєва М. М., від 16 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсною з моменту її видачі довіреність у частині умови про її безвідкличність, видану 30 вересня 2008 року від імені

ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_4, посвідчену державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області Горовою Я.О., та зареєстровану у реєстрі за № 4995. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що на момент видачі спірної довіреності єдиним нормативним актом, який передбачав право видачі безвідкличної довіреності був Закон України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) , а тому умова спірної довіреності про її безвідкличність не відповідала вимогам

ЦК України. Суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для визнання спірної довіреності недійсною на підставі статей 225, 229, 230 ЦК України. Спірні договори оренди за формою і змістом відповідають вимогам законодавства, зареєстровані у встановленому законом порядку, відповідали внутрішній волі позивача.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 14 березня 2017 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_10 задоволено частково, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди, скасування їх державної реєстрації та повернення земельних ділянок скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.Визнано недійсним договір оренди землі від 01 листопада 2012 року, укладений між ОСОБА_4 від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності та

ТОВ "Преображенське", в особі директора ОСОБА_4, зареєстрований у відділі Держкомзему у Оріхівському районі Запорізької області 19 грудня 2012 року за № НОМЕР_2, стосовно оренди земельної ділянки площею 3,2021 га, кадастровий номер НОМЕР_3. Визнано недійсним договір оренди землі

від 01 листопада 2012 року, укладений між ОСОБА_4 від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності та ТОВ "Преображенське", в особі директора ОСОБА_4, зареєстрований у відділі Держкомзему у Оріхівському районі Запорізької області 19 грудня 2012 року за

№ НОМЕР_4, стосовно оренди земельної ділянки площею 3,2701 га, кадастровий номер НОМЕР_1. Зобов'язано

ТОВ "Преображенське" повернути ОСОБА_2 земельні ділянки загальними площами 3,2701 га та 3,2021 га, розташовані на території Новоселівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_3. У задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації договорів оренди землі відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірні договори оренди землі були укладені представником позивача у своїх інтересах, всупереч статті 238 ЦК України, а тому наявні підстави для визнання цих правочинів недійсними. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що умова спірної довіреності про її безвідкличність не відповідала вимогам ЦК України (435-15) , зазначивши при цьому, що недійсність цієї умови довіреності не має наслідком недійсність всієї довіреності.

У касаційній скарзі ТОВ "Преображенське"просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що станом на час розгляду справи у суді спірні договори оренди землі діяли з урахуванням додаткових угод до них від 01 грудня 2015 року, які зі сторони ТОВ "Преображенське" підписані представником Біловою О. А., а укладаючи договори оренди, ОСОБА_4 діяв від імені ТОВ "Преображенське" як виконавчий орган. Договір укладався не від імені директора, а від імені юридичної особи, адже саме юридична особа набуває цивільних прав і обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів. Директор ТОВ "Преображенське", підписуючи від імені товариства спірні договори, діяв виключно у межах повноважень, наданих йому статутом товариства, проте апеляційний суд на зазначену обставину увагу не звернув та не надав їй належної правової оцінки.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

25 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)

(далі - ЦПК України (1618-15) ), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час розгляду справи суди встановили, що ОСОБА_2 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 від 27 жовтня 2004 року належать на праві власності земельні ділянки, розташовані на території Новоселівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, площею 3,2021 га та 3,2701 га відповідно, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_3, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі договору оренди землі від 28 жовтня 2004 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Преображенське", зареєстрованого 02 лютого 2005 року за № 275-0039, вказані земельні ділянки на п'ять років були передані в оренду зазначеному товариству (а. с. 122-124).

Відповідно до пункту 2 договору оренди від 28 жовтня 2004 року в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,4722 га.

Згідно з пунктами 11, 13 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у сумі 1440 грн до 31 грудня кожного року.

30 вересня 2008 року ОСОБА_2 видала довіреність на ім'я директора

ТОВ "Преображенське" ОСОБА_4, якою уповноважила повіреного здавати в оренду належні їй на праві власності земельні ділянки, визначати на власний розсуд умови, ціну та строк договору оренди, отримувати належну їй орендну плату у грошовій, натуральній чи відробітковій формах у будь-яких розмірах чи сумах, передбачених договором оренди земельних ділянок.

Зазначена довіреність видана строком на 30 років, є безвідкличною, з правом передоручення та наданням ОСОБА_4 повноважень на представництво ОСОБА_2 у судових установах та інших компетентних органах та установах, посвідчена державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Горовою Я. О. та зареєстрована у реєстрі за № 4995 (а. с. 16).

30 вересня 2008 року позивач отримала від ТОВ "Преображенське" грошову суму у розмірі 15 тис. грн з призначення платежу - орендна плата

за 2008-2016 роки, що підтверджується видатковим касовим ордером

від 30 вересня 2008 року № 38 (а. с. 100).

Після закінчення строку договору оренди землі від 28 жовтня 2004 року спірні земельні ділянки продовжили перебувати у фактичному володінні та користуванні ТОВ "Преображенське".

05 жовтня 2016 року ОСОБА_2 скасувала довіреність від 30 вересня

2008 року, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 32280409.

Згідно із частиною першою статті 247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

За змістом частини четвертої статті 249 ЦК України законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час.

Безвідклична довіреність може бути видана виключно у випадках, прямо передбачених законом.

Станом на дату видачі спірної довіреності від 30 вересня 2008 року єдиним законом, який передбачав можливість видачі безвідкличної довіреності, був Закон України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) .

Статтею 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що умова спірної довіреності про її безвідкличність не відповідає положенням

ЦК України, а тому є недійсною. Правильними є висновки апеляційного суду щодо того, що визнання недійсною умови довіреності про її безвідкличність не може бути підставою для визнання недійсною довіреності у цілому, оскільки позивач мала намір передавати в оренду спірні земельні ділянки та надала довіреність саме для цього.

Судами встановлено, що, ОСОБА_4 діючи на підставі вказаної довіреності від імені ОСОБА_2, уклав з ТОВ "Преображенське" договори оренди землі від 01 листопада 2012 року, за умовами яких

ТОВ "Преображенське" отримало в оренду на 49 років належні позивачу земельні ділянки, кадастрові номери НОМЕР_3, НОМЕР_1. Зазначені договори зареєстровані в Оріхівському відділі Держкомзему у Запорізькій області 19 грудня 2012 року.

Частиною першою статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частин другої, третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов'язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Апеляційний суд встановив, що спірні договори оренди землі

від 01 листопада 2012 року ОСОБА_4 уклав, діючи в якості представника ОСОБА_2, з одного боку, та від імені ТОВ "Преображенське", представляючи його як директор, з другого боку

Відповідно до пунктів 14 спірних договорів оренди землі від 01 листопада 2012 року орендна плата вноситься орендарем у грошової формі в сумі

1 663 грн (за кожним договором)до 31 грудня кожного року.

Апеляційний суд встановив, що орендна плата за двома договорами оренди землі щорічно, починаючи з 2012 року до 2016 року, становить 3 266 грн, тобто загалом вдвічі більше, ніж позивач отримала за касовим ордером

№ 38 від 30 вересня 2008 року.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник відповідача Білова О.А. пояснила, що директор ТОВ "Преображенське" ОСОБА_4 є також засновником вказаного товариства, а також не заперечувала той факт, що орендна плата за двома спірними договорами оренди землі у розмірі, зазначеному в цих договорах - 3 266 грн щорічно за двома договорами, починаючи з 01 листопада 2012 року, позивачу не сплачувалась.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 є одним із засновників та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Преображенське".

Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4, підписуючи спірні договори оренди землі, діяв лише як виконавчий орган юридичної особи, виключно в її інтересах на підставі статуту.

Встановивши, що спірні договори оренди земельних ділянок були укладені ОСОБА_4 і від імені позивача як орендодавця на підставі довіреності, і від імені ТОВ "Преображенське" як орендаря на підставі повноважень, передбачених статутом товариства, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання спірних договорів оренди землі недійсними, оскільки підписуючи спірні договори від імені позивача, ОСОБА_11 діяв у інтересах ТОВ "Преображенське" та у своїх власних інтересах. Будучи засновником та директором ТОВ "Преображенське", ОСОБА_4 при укладенні договорів оренди землі діяв від імені власника земельних ділянок недобросовісно, порушив вимоги статті 238 ЦК України.

З урахуванням наведеного, оскаржене судове рішення є такими, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.