Постанова
Іменем України
28 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 412/5787/2012-ц
провадження № 61-1476св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
ПогрібногоС. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",
відповідачі: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша фондова брокерська компанія",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша фондова брокерська компанія" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.
Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2008 року між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 000 000,00 грн. 25 грудня 2008 року укладений договір про збільшення суми кредиту до 32 500 000,00 грн із кінцевим терміном повернення - 12 листопада 2009 року.
26 грудня 2008 року між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша фондова брокерська компанія" (далі - ТОВ "Перша фондова брокерська компанія") укладений договір застави, відповідно до умов якого заставодавець передав банку в заставу належні йому прості іменні акції Закритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Донецька" (далі - ЗАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Донецька") у кількості 4 800 000 штук, вартістю 3,16 грн кожна, загальною вартістю 15 150 000,00 грн. Відповідач умови договору не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 254 365 370,43 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "Родовід Банк" просило стягнути з ОСОБА_3 на свою користь суму боргу та звернути стягнення на заставлене майно.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року позов ПАТ "Родовід Банк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором від 12 грудня 2008 року № Д002/СІ-255.08.1 у розмірі 254 365 370,43 грн, із яких: 32 500 000,00 грн - прострочене тіло кредиту; 6 343 314,43 грн - прострочена заборгованість за відсотками за кредитом; 215 522 056,00 грн - пеня за прострочене виконання грошових зобов'язань.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 на користь ПАТ "Родовід Банк" звернуто стягнення на предмет застави відповідно до договору застави від 26 грудня 2008 року № Д002/СІ-255/3.08.1, а саме: майно ТОВ "Перша фондова брокерська компанія" - прості іменні акції ЗАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Донецька", у кількості 4 800 000 штук, заставною вартістю 3,16 грн кожна, загальною вартістю 15 150 000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що не надавши суду оригінал кредитної справи позивач розпорядився своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, відповідно до частини другої статті 11 ЦПК України 2004 року та принципів диспозитивності цивільного судочинства, а отже, не довів обґрунтованість своїх вимог.
Додатковим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року доповнено резолютивну частину рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року абзацом наступного змісту: "Провадження в частині позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" до ТОВ "Перша фондова брокерська компанія" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави закрити".
У лютому 2018 року ПАТ "Родовід Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк свої зобов'язання відповідно до пункту 1.1 кредитного договору виконав у повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника, адже банківські виписки є належними доказами підтвердження видачі кредиту, проте суд апеляційної інстанції такі докази не прийняв до уваги, вважаючи їх необґрунтованими. При цьому жодного доказу на підтвердження своїх доводів щодо неотримання грошових коштів ОСОБА_3 не надав.
Додаткове рішення про закриття провадження у справі в частині вирішення вимог ПАТ "Родовід Банк" до ТОВ "Перша фондова брокерська компанія" про звернення стягнення на предмет застави не оскаржується, а тому у силу положень статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядається.
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 07 листопада 2018 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ПАТ "Родовід Банк".
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12 грудня 2008 року між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № Д002/СІ-255.08.1. Згідно із пунктом 1.1 цього договору банк надав позичальнику кредит у сумі 30 000 000,00 грн строком до 12 листопада 2009 року зі сплатою 24 % річних.
25 грудня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладений договір № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № Д002/СІ-255.08.1, відповідно до підпункту 1.1 цього договору банк на умовах договору зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 32 500 000,00 грн.
26 грудня 2008 року у забезпечення виконання зобов'язань між ВАТ "Родовід Банк" та ТОВ "Перша фондова брокерська компанія" укладений договір застави № Д002/СІ-255/3.08.1, предметом якого є належні заставодавцю на праві власності прості іменні акції ЗАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Донецька" у кількості 4 800 000 штук, заставною вартістю 3,16 грн кожна, загальною вартістю 15 150 000,00 грн.
Пунктом 1.3 зазначеного договору застави передбачено, що цей договір є забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором від 12 грудня 2008 року № Д002/СІ-255.08.1, а саме: повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 12 листопада 2009 року у розмір 32 500 000,00 грн, сплатити проценти за користування грошовими коштами у розмірі 24 % річних, у строки та на умовах визначених кредитним договором; за несвоєчасне погашення заборгованості сплатити пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,5 % від суми простроченої заборгованості, достроково повернути кредит і сплатити проценти за фактичний час користування кредитами.
Пунктом 1.6 договору застави № Д002/СІ-255/3.08.1 передбачено, що заставодавець забезпечує виконання зобов'язань боржника лише акціями, що є предметом застави, згідно із цим договором. На інше майно заставодавця звернення стягнення не може бути вчинено.
Згідно із статутом ПАТ "Родовід Банк", затвердженого наказом тимчасового адміністратора АТ "Родовід Банк" від 06 жовтня 2010 року, ПАТ "Родовід Банк", найменування якого 29 вересня 2004 року змінено з акціонерного комерційного банку "Персональний комп'ютер" на ВАТ "Родовід Банк", що є правонаступником усіх прав та зобов'язань, коштів та майна ВАТ "Родовід Банк".
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 32 500 000,00 грн. Відповідач умови кредитного договору не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 05 листопада 2012 року складає 254 365 370,43 грн, із яких: 32 500 000,00 грн - прострочене тіло кредиту; 6 343 314,43 грн - прострочена заборгованість за відсотками за кредитом; 215 522 056,00 грн - пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань.
26 січня 2015 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі призначено почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання:
- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у графі позичальник на договорі від 12 грудня 2008 року № Д002/СІ-255.08.1 укладеним між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3 самим ОСОБА_3 або іншою особою?
- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у графі позичальник на договорі про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 12 грудня 2008 року № Д002/СІ-255.08.1 укладеним між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3 самим ОСОБА_3 або іншою особою?
- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у графі позичальник на додатку № 1 до кредитного договору від 12 грудня 2008 року № Д002/СІ-255.08.1 укладеним між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3 самим ОСОБА_3 або іншою особою?
- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у графі підпис на заяві про надання кредиту 30 000 000,00 грн від 12 грудня 2008 року самим ОСОБА_3 або іншою особою?
- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у графі підпис на заяві про надання додаткового кредиту 2 500 000,00 грн від 24 грудня 2008 року самим ОСОБА_3 або іншою особою?
- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у графі підпис отримувача на заяві про надання готівки 30 000 000,00 грн від 12 грудня 2008 року № 959_183 самим ОСОБА_3 або іншою особою?
- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у графі підпис отримувача на заяві про надання готівки 2 500 000,00 грн від 25 грудня 2008 року самим ОСОБА_3 або іншою особою?
Згідно із висновком Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20 липня 2015 року № 1531-15 підписи від імені ОСОБА_3 у графі "Позичальник" на договорі від 12 грудня 2008 року № Д002/С1-255.08.1 укладеного між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3 виконанні самим ОСОБА_3 Рукописний текст на сторінці 7 кредитного договору від 12 грудня 2008 року № Д002С1-255.08.1 - виконаний ОСОБА_3 Підпис від імені ОСОБА_3 у графі "Позичальник" на договорі № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 12 грудня 2008 року № Д002/СІ-255.08.1 укладеним між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3 - виконаний самим ОСОБА_3 Підпис від імені ОСОБА_3 у графі "Позичальник" на додатку № 1 до кредитного договору від 12 грудня 2008 року № Д002/С1-255.08.1 укладеним між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3 - виконаний самим ОСОБА_3 Підпис від імені ОСОБА_3 у графі "Підпис" на заяві про надання кредиту 30 000 000,00 грн від 12 грудня 2008 року - виконаний самим ОСОБА_3 Підпис від імені ОСОБА_3 у графі "Підпис" на заяві про надання додаткового кредиту 2 500 000,00 грн від 24 грудня 2008 року - виконаний самим ОСОБА_3 Рукописний текст "24 Декабря 8" на заяві про надання додаткового кредиту 2 500 000,00 грн від 24 грудня 2008 року - виконаний самим ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що оригінал заяви про надання готівки 30 000 000,00 грн від 12 грудня 2008 року № 959_183 не був наданий експерту на дослідження, питання щодо виконання в цьому документі підпису в графі "Підпис отримувача" ОСОБА_3 не вирішувалось. У зв'язку з тим, що оригінал заяви про надання готівки 2 500 000,00 грн від 25 грудня 2008 року не був наданий експерту на дослідження, питання щодо виконання в цьому документі підпису в графі "Підпис отримувача" ОСОБА_3 не вирішувалось.
13 жовтня 2015 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська призначено повторну почеркознавчу експертизу, оскільки допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_3, наполягав на тому, що спірний договір він не підписував та грошові кошти не отримував. На вирішення експерта поставлено аналогічні запитання.
Згідно із висновком експертів від 27 квітня 2016 року № 5659/56660/16-32 підписи на кредитному договорі від 12 грудня 2008 року № Д002/С1-255.08.1 укладеного між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3 та на заявах про надання кредиту 30 000 000,00 грн від 12 грудня 2008 року, та про надання додаткового кредиту у сумі 2 500 000,00 грн від 24 грудня 2008 року - виконані самим ОСОБА_3
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і доведеними, оскільки позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, тому є всі підстави для стягнення на користь банку заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не надано оригіналу кредитної справи що свідчить про недоведеність фактичного виконання договору та наявність згоди позичальника з його умовами.
Однак із вказаним висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися виходячи з наступного.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України 2004 року суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Отже, процесуальним обов'язком сторони спору є доведення обставин, на які вона посилається, а обов'язок суду надати оцінку доказам, поданим сторонами.
Положення ЦПК України (1618-15) 2004 року, чинного на час розгляду справи, містили вимоги до доказів. Так у відповідності до статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними визнавалися докази, що містили інформацію щодо предмета доказування (статті 58 ЦПК України 2004 року). Допустимими докази - докази отриманні у відповідності до порядку, встановленого законом (статі 59 ЦПК України (1618-15) 2004 року).
Позивачем надано суду в підтвердження укладення кредитного договору завірені копії кредитного договору, власноручної заяви позичальника, детального розпису сукупної вартості кредиту, договору про внесення змін та доповнень до договору, заяви дружини відповідача. Інших документів, наявних у кредитній справі, в тому числі заяв на видачу готівки, копії яких були предметом аналізу судової почеркознавчої експертизи щодо належності підпису на них ОСОБА_3
Оригінал кредитного договору надавався для проведення почеркознавчої експертизи у справі. Неможливість надання суду оригіналу кредитної справи пояснено позивачем перебуванням указаних матеріалів у приміщенні відділення банку у м. Донецьку, яке контролюється терористами.
З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність фактичного виконання договору та згодою відповідача із усіма його умовами є необґрунтованим, оскільки факт підписання договору сторонами підтверджується наявними у справі матеріалами, не заперечується самим відповідачем, належність відповідачу підпису на договорі кредиту та заявах про видачу готівки -підтверджено висновком судової експертизи.
Посилання апеляційного суду на положення підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 01 лютого 1999 року № 56/3349 (z0056-99) , який визначає, що підставою бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують здійснення операцій, а тому за відсутності у цій справі оригіналів касових ордерів є підстави для висновку про невиконання умов договору банком є помилковим, оскільки зазначене положення врегульовує питання ведення бухгалтерського обліку та не визначає критерії належності та допустимості доказів у судовому процесі.
Разом з тим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що доводи відповідача про непідписання кредитного договору та нетримання коштів спростовані наявними у справі доказами.
Верховний Суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам. При цьому суд зауважує, що сторона відповідача, крім іншого, наполягала на застосуванні строку позовної давності до вимог позивача, який, як відомо, може бути застосовано лише у разі, коли вимоги є обґрунтованими. Крім іншого, у єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2012 року, якою залишено без розгляду позов, поданий 21 квітня 2009 року ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору, укладеного 12 грудня 2008 року між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3 № Д002/СІ-255.08.1, тобто дружина відповідача подавала позов про визнання недійсним кредитного договору, на підставі якого у цій справі стягується заборгованість.
Отже, існування між позивачем та відповідачем кредитних правовідносин та факту отримання грошових коштів доведений належним чином.
Оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, тому суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки терміном повернення кредиту згідно з умовами договору встановлено 12 листопада 2009 року, тому звернувшись до суду з позовом у квітні 2012 року, позивачем не пропущено встановлений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності.
Вищевикладене свідчить про те, що безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково вважав, що позивачем не доведено обґрунтованість позову.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ПАТ "Родовід Банк" шляхом скасування в частині вирішення вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 рішення апеляційного суду та залишенням у цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Додаткове рішення апеляційного суду не оскаржувалося, а тому судом касаційної інстанції не переглядалося.
Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_3 скасувати, рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року в цій частині залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: С. О. Карпенко
В.О. Кузнєцов
С.О. Погрібний
Г.І. Усик