Постанова

Іменем України

26 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 554/11212/14-ц

провадження № 61-31352св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

третя особа - виконавчий комітет Октябрського районної у м. Полтаві ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 07 вересня 2017 року в складі Бондаревської С. М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - виконавчий комітет Октябрського районної у м. Полтаві ради, про обмін частини квартири.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2014 року в складі судді Материнко М. О., позов задоволено. Здійснено обмін майном між сторонами.

27 квітня 2017 року ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 подала заву про перегляд зазначеного заочного рішення.

09 серпня 2017 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 подав заяву про закриття провадження за заявою ОСОБА_7 як представника ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2017 року в складі судді Тімошенко Н. В. у задоволенні клопотання представника позивача про закриття провадження за заявою відповідача про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2014 року відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що чинним законодавством не передбачено закриття провадження за заявою відповідача про перегляд заочного рішення.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_4 подав до апеляційного суду Полтавської області апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та закрити провадження за заявою відповідача про перегляд заочного рішення.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 07 вересня 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа - виконавчий комітет Октябрського районної у м. Полтаві ради, про обмін частини квартири повернуто до Октябрського районної у м. Полтаві для виконання вимог частини другої статті 293 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи).

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржена ухвала не входить до переліку ухвал, передбачених статтею 293 ЦПК України, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на рішення Конституційного Суду України, в яких зазначено, що перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, не є вичерпним, а тому ухвала про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі за заявою про перегляд заочного рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Частиною другою статті 292 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду апеляційної скарги в апеляційному порядку) передбачено, що ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 ЦПК України. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 293 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду апеляційної скарги в апеляційному порядку).

Отже, окремо від рішення суду оскаржуються ухвали, включені до переліку, передбаченого статтею 293 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду апеляційної скарги в апеляційному порядку).

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не звернув увагу на рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року (v003p710-10) у справі № 3- п/2010, від 28 квітня 2010 року у справі № 12-рп/2010, від 08 липня 2010 року у справі № 18-рп/2010, які ухвалені з аналогічного питання, не заслуговують на увагу.

В рішенні від 27 січня 2010 року в справі № 3-рп/2010 Конституційний Суд України вказував на особливість ухвали про відмову у видачі дубліката виконавчого листа, яка полягає в тому, що вона приймається на стадії виконання судового рішення і оскаржити її одночасно з оскарженням рішення суду неможливо, тому ця ухвала може бути оскаржена лише самостійно. В рішенні від 08 липня 2010 року у справі № 18-рп/2010 Конституційний Суд України зазначав, що особливістю ухвали про роз'яснення рішення суду або про відмову в роз'ясненні рішення суду є те, що суд може постановити її в будь-який час до настання обмежень, визначених у частині другій статті 221 ЦПК України, зокрема після набуття ним законної сили і це виключає можливість оскарження такої ухвали разом з цим рішенням, тому вона може бути оскаржена самостійно. В рішенні від 28 квітня 2010 року в справі № 12-рп/2010 Конституційний Суд України вказав на те, що окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції як про забезпечення позову і щодо скасування забезпечення позову, так і ухвали про відмову в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову.

Аналіз змісту рішень Конституційного Суду України у вказаних справах дає підстави для висновку, що при тлумаченні пунктів частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи Конституційним Судом України) та вирішенні питання, чи підлягає оскарженню окремо від рішення суду ухвала суду першої інстанції, слід враховувати можливість/неможливість особи, що подає апеляційну скаргу, поновити свої права в інший спосіб, ніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

Особливості заочного розгляду справи є процесуальними гарантіями позивачу на захист від несумлінного відповідача, що зловживає своїми процесуальними павами і, будучі належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, не з'являється в судове засідання, та відповідачу - на можливість вимагати скасування заочного рішення у спрощеному порядку. Такими процесуальними гарантіями забезпечується рівність прав учасників судового розгляду.

Порядок, строки перегляду заочного рішення за заявою відповідача передбачено статтями 228- 231 ЦПК України.

Позивач надає свою згоду на розгляд справи в порядку заочного провадження, має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку та не може перешкоджати відповідачу в реалізації його права на перегляд заочного рішення, адже подана відповідно до статей 228- 231 ЦПК України заява відповідача про перегляд заочного рішення не порушує права позивача, який у разі скасування заочного рішення вправі прийняти участь у розгляді справи та оскаржити прийняте судове рішення.

За таких обставин правильним є висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, оскількизаявник має право захистити свої права в інший спосіб, ніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК Україникасаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 416, ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 07 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат