Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В.І., КратаВ.І.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_4,

заінтересована особа - державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області Діденко Інна Олександрівна,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2017 року в складі колегії суддів Кривчук Т. О., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та просила визнати незаконними постанови державного виконавця Київського ВДВС ГТУЮ в Полтавській області Діденко І. О. від 27 лютого 2017 року про закінчення виконавчих проваджень № 50331291 та № 50331347 за виконавчими листами № 552/6058/15-ц від 09 лютого 2016 року та скасувати вказані постанови, а виконавчі листи повернути в Київський ВДВС ГТУЮ в Полтавській області для виконання.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 04 квітня 2017 року дану скаргу задоволено, визнано незаконними постанови державного виконавця Київського ВДВС ГТУЮ в Полтавській області від 27 лютого 2017 року про закінчення виконавчих проваджень № 50331291 і № 50331347 за виконавчими листами № 552/6058/15-ц від 09 лютого 2016 року та скасовано вказані постанови, а виконавчі листи повернуто до Київського ВДВС ГТУЮ в Полтавській області для виконання.

Суд першої інстанції виходив із того, що державний виконавець не вчинив всіх дій, необхідних для виконання судового рішення, а тому вказані постанови є незаконними та порушують права ОСОБА_4

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Полтавського ГТУЮ в Полтавській області задоволено, ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 квітня 2017 року скасовано, прийнято нову ухвалу, якою в задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що постанови про закінчення виконавчого провадження прийняті з дотриманням положень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) (в редакції, чинній станом на 27 лютого 2017 року), державний виконавець вчинив усі передбачені законом дії, спрямовані на своєчасне та повне виконання рішення суду, а тому відсутні правові підстави для скасування зазначених постанов та задоволення скарги.

У червні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу та просила скасувати її як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та не ґрунтується на обставинах справи.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що рішення суду не виконане, а тому підстави для закінчення виконавчих проваджень були відсутні.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

У вересні 2017 року державний виконавець Діденко І. О. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на вказану скаргу та просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки ухвала прийнята з дотриманням норм процесуального права, а висновки суду ґрунтуються на обставинах справи.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд установив, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09 лютого 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково та зобов'язано ОСОБА_6, ОСОБА_7 надати техніку ПП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" доступ до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, для проведення обмірів нерухомого майна.

23 лютого 2016 року Київський районний суд м. Полтави видав два виконавчі листи на виконання вказаного рішення.

Постановами державного виконавця Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ в Полтавській області Діденко І. О. від 26 серпня 2016 року закінчено виконавчі провадження № 50331291 і № 50331347 з примусового виконання вказаних виконавчих листів.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11 жовтня 2016 року скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність державного виконавця задоволено та скасовано вказані постанови про закінчення виконавчого провадження.

Постановами державного виконавця Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Діденко І. О. від 28 жовтня 2016 року відновлено виконавчі провадження № 50331291 і № 50331347.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - та за її межами.

Згідно з частиною першою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній станом на 27 лютого 2017 року, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга вказаної статті).

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" в указаній редакції виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до положень пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" в указаній редакції виконавче провадження підлягає закінченню в разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Установлено, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у добровільному порядку судове рішення не виконали.

Відповідно до наявних у матеріалах справи постанов, прийнятих у виконавчих провадженнях № 50331291 і № 50331347 державний виконавець наклав на боржників штрафи, оскільки без поважних причин боржники рішення не виконали.

Належним чином повідомивши боржників про час і місце проведення виконавчих дій, залучивши до проведення таких дій працівників поліції та представників ПП "Полтавське БТІ "Інвентаризатор", державний виконавець двічі здійснював заходи з метою примусового виконання рішення суду, а саме 28 листопада та 22 грудня 2016 року.

28 листопада 2016 року під час здійснення державним виконавцем заходів з примусового виконання рішення суду, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не з'явилися та не надали доступ до приміщення за адресою: АДРЕСА_1, для проведення обмірів нерухомого майна.

22 грудня 2016 року під час повторного здійснення державним виконавцем заходів з примусового виконання рішення суду ОСОБА_6 надав доступ до спірного домоволодіння, а саме до 2/3 частин будинку, зазначивши, що ключі від 1/3 будинку знаходяться в ОСОБА_4 Остання надати ключі для доступу до вказаної частини будинку відмовилася.

13 січня 2017 року державний виконавець надіслав до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржниками кримінального правопорушення за фактом ненадання ОСОБА_6 доступу представнику ПП "ПБТІ "Інвентаризатор" до спірного домоволодіння для проведення технічних обмірів.

Згідно з листом Відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області від 07 лютого 2017 року за даним фактом, ознак кримінального правопорушення не виявлено.

24 січня 2017 року державний виконавець направив ОСОБА_4 вимогу з метою отримання доступу до частини житлового будинку, якою зобов'язав стягувача з'явитися 30 січня 2017 року до Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ в Полтавській області з метою надання письмових пояснень щодо наявності ключів від домоволодіння.

ОСОБА_4 вимоги державного виконавця не виконала.

Постановами державного виконавця Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Діденко І. О. від 27 лютого 2017 року закінчено виконавчі провадження № 0331291 і № 0331347 з примусового виконання виконавчих листів від 23 лютого 2016 року № 552/6058/15-ц на підставі пункту 11 частини першої статті 39, частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній станом на 27 лютого 2017 року.

Ураховуючи викладене, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для скасування ухвали місцевого суду та відмови в задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця, оскільки державний виконавець діяв у межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) (в редакції, чинній станом на 27 лютого 2017 року) та вчинив усі необхідні дії, спрямовані на виконання судового рішення, а тому постанови про закінчення виконавчих проваджень є законними та прийняті з дотриманням відповідних вимог закону.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,