розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2017 року у складі суддів: Швецової Л. А., Бровченка І. О., Малінської С. М.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до територіальної громади в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області, третя особа - Державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання права власності на самочинне будівництво.

В обгрунтування позову зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 1,6859 га кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення ділянки - ведення особистого селянського господарства.

У 2007 та у 2010 роках на вказаній ділянці він самочинно без отримання відповідного на те дозволу збудував два нежитлових приміщення відповідно: літера "В-1Н" площею 323,9 кв. м. та літера "Г-1Н" площею 103,4 кв. м., а також у 2016 році вагову - літера "Б-1Н" площею 17,7 кв. м (далі - приміщення). Під час проведення будівельних робіт були дотримані будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми. Після завершення будівництва Близнюківським малим підприємством технічної інвентаризації 30 листопада 2016 року був виготовлений технічний паспорт, який містить характеристику вказаних приміщень.

05 листопада 2016 року він звернувся із заявою до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області з вимогою про введення в експлуатацію будівель. На час звернення до суду відповіді не отримав, що розцінює як невизнання права на будівлі, що і є підставою для звернення до суду. Посилаючись на положення статей 328, 375, 376 ЦК України, просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 29 грудня 2016 року у складі Мороза О. І. позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, визнано за ним право власності на два нежитлових приміщення відповідно літера "В-1Н, площею 323,9 кв. м. та літера "Г-1Н" площею 103,4 кв. м, а також вагову - літера "Б-1Н" площею 17,7 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності з технічним паспортом на виробничий будинок від 30 жовтня 2016 року, згідно інвентаризаційної справи №5436.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки, і самовільне будівництво на його земельній ділянці не порушує права та інтереси інших осіб.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2017 року рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 29 грудня 2016 року скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Додатковим рішенням апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2017 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 5933,60 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що за відсутності прийняття новоствореного нерухомого майна в експлуатацію відсутні передбачені частиною другою статті 331 ЦК України підстави для визнання права власності на це майно. Крім того, земельна ділянка виділена позивачу для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з чим будівництво нежитлових будівель на цій земельній ділянці не відповідає вимогам статті 22 ЗК України.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду є необґрунтоване та незаконне, оскільки воно ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Близнюківського районного суду Харківської області зазначену справу.

16 червня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла зазначена справа.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зупинення виконання додаткового рішення апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2017 року.

05 липня 2017 року від Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2017 року, які мотивовані тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Касаційна скарга підлягає відхиленню за безпідставністю.

07 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку позивачу належить земельна ділянка площею 1,6859 га кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 дляведення особистого селянського господарства.

У 2007 та 2010 роках без відповідного дозволу позивач побудував на вказаній земельній ділянці нежитлові приміщення.

Технічний паспорт, виготовлений Близнюківським малим підприємством технічної інвентаризації 30 листопада 2016 рок, містить характеристику побудованих приміщень, опис основних конструктивних елементів та інженерного обладнання, що розташовані в межах належної ОСОБА_4 на праві власності земельної ділянки.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За змістом підпункту 1 пункту "б" частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно статті 30 Закону України "Про планування і забудову територій", статті 18 Закону України "Про основи містобудування" будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам, закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (1243-2004-п) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що самочинно збудовані позивачем нежитлові приміщення не прийняті в установленому законом порядку в експлуатацію, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-159 цс 15 від 27 травня 2015 року.

Доводи позивача про те, що на його звернення до Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Харківській області він не отримав відповіді, не дають підстав для висновку про виникнення у нього права власності на самочинне будівництво. Обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог, а саме наявність технічного паспорту, який містить характеристику побудованих приміщень, опис основних конструктивних елементів та інженерного обладнання, та що вказані приміщення розташовані в межах належної йому на праві власності земельної ділянки, також не є передбаченими законом підставами для визнання права власності на вказані приміщення.

Інші доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.