розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання незаконним та скасування рішення,

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 3 грудня 2015 року № 922/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області у зв'язку з порушенням присяги.

На обґрунтування позовних вимог послався, зокрема, на порушення ВРЮ процедури прийняття оскаржуваного рішення та на сплив річного терміну притягнення його до дисциплінарної відповідальності, передбаченого статтею 87 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції 2010 року, чинній на час винесення ним постанов про адміністративні правопорушення; далі - Закон № 2453-VI (2453-17) ), і тому, відповідно, відкрите 10 вересня 2015 року стосовно нього дисциплінарне провадження підлягало закриттю.

Суд установив, що Постановою Верховної Ради України від 7 липня 2011 року № 3119-VI (3119-17) позивача обрано суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області безстроково.

10 вересня 2015 року ВРЮ, розглянувши висновок Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 19 травня 2015 року стосовно судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 та висновок дисциплінарної секції ВРЮ від 27 серпня 2015 року, відкрила дисциплінарне провадження стосовно судді ОСОБА_1.

3 грудня 2015 року спірним рішенням ВРЮ вирішила внести подання до Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді у зв'язку з порушенням ним присяги судді.

ВРЮ дійшла висновку про порушення суддею ОСОБА_1 присяги при розгляді справ №№ 359/126/14-п, 359/273/14-п, 359/123/14-п про адміністративні правопорушення (винесення постанов від 16 січня, 5, 11 лютого 2014 року відповідно).

Вищий адміністративний суд України постановою від 1 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задовольнив: визнав незаконним та скасував оскаржуване рішення відповідача, оскільки на день розгляду дисциплінарної справи строк давності притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності минув.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, ВРЮ з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС (2747-15) ), звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 1 лютого 2016 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ВРЮ підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною п'ятою статті 126 Конституції України встановлено перелік підстав звільнення судді з посади, зокрема, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Згідно зі статтею 116 Закону № 2453-VI факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККС) або ВРЮ.

Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (22/98-ВР) (далі - Закон № 22/98-ВР (22/98-ВР) ).

На підставі подання ВРЮ Президент України видає указ про звільнення судді з посади.

На підставі подання ВРЮ Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

Закони №№ 2453-VI (2453-17) , 22/98-ВР у редакціях, чинних на час вчинення ОСОБА_1 дій, які, на думку ВРЮ, свідчать про порушення ним присяги судді, не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

Щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, то положеннями Закону № 2453-VI (2453-17) передбачалося, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення лише у виді догани (стаття 88). Це стягнення могло бути застосоване не пізніше шести місяців із дня відкриття ВККС провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці (частина четверта статті 87).

12 лютого 2015 року був прийнятий Закон України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) (далі - Закон № 192-VIII (192-19) ), яким з метою підвищення національних стандартів судоустрою і судочинства та забезпечення права на справедливий суд внесено системні зміни до законодавчих актів України, у тому числі Закону № 22/98-ВР (22/98-ВР) , а Закон № 2453-VI (2453-17) викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 192-VIII (192-19) цей Закон (192-19) набирає чинності через тридцять днів з дня його опублікування, крім пунктів 6 та 8 розділу І цього Закону (192-19) , а також крім цього пункту, пунктів 3 і 4 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 192-VIII (192-19) був опублікований 26 лютого 2015 року, тому пункти 6 та 8 розділу І та пункти 1, 3 і 4 розділу ІІ цього Закону (192-19) набрали чинності з 27 лютого 2015 року, а всі інші його положення - з 28 березня 2015 року.

Пунктом 6 розділу І Закону № 192-VIII (192-19) були внесені зміни до Закону № 22/98-ВР (22/98-ВР) , зокрема частина друга статті 32 цього Закону (22/98-ВР) була викладена в редакції, згідно з якою провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

З набранням чинності зазначених положень Закону № 192-VIII (192-19) набрали чинності й пункти 3 і 4 його розділу ІІ, відповідно до яких повноваження членів ВРЮ, призначених Верховною Радою України, Президентом України, з'їздом адвокатів України, з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, всеукраїнською конференцією працівників прокуратури, припиняються. Зазначені суб'єкти мали призначити членів ВРЮ в порядку, передбаченому Законом № 22/98-ВР (22/98-ВР) , з урахуванням внесених Законом № 192-VIII (192-19) змін, та не пізніше шістдесяти днів з дня набрання чинності пунктом 6 розділу І цього Закону (192-19) .

Враховуючи те, що згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) та частиною першою статті 5 Закону № 22/98-ВР ВРЮ складається з двадцяти членів і є повноважною відповідно до статті 16 зазначеного Закону (22/98-ВР) за умови призначення на посаду не менш як чотирнадцяти членів, то з набранням чинності пунктом 3 розділу ІІ Закону № 192-VIII (192-19) діяльність ВРЮ як колегіального, постійно діючого, незалежного органу, до компетенції якого, крім іншого, належить вирішення питань щодо звільнення суддів за порушення присяги судді, була припинена.

У порядку, визначеному Законом № 22/98-ВР (22/98-ВР) зі змінами, внесеними Законом № 192-VIII (192-19) , а також з урахуванням пунктів 3, 4 розділу II Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (1188-18) був сформований новий склад ВРЮ, яка 4 червня 2015 року набула повноважності та розпочала свою діяльність у новому складі.

З 28 березня 2015 року набрав чинності Закон № 2453-VI (2453-17) в редакції Закону № 192-VIII (192-19) , згідно зі статтею 96 якого дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

У частині першій статті 97 Закону № 2453-VI міститься перелік видів дисциплінарних стягнень стосовно судді, одним із яких є висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги. У частині другій цієї статті визначені умови, за яких такий висновок може бути прийнятий.

З цієї ж дати, тобто з 28 березня 2015 року, набрав чинності і пункт 8 розділу ІІ Закону № 192-VIII (192-19) , згідно з яким заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону № 2453-VI (2453-17) у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Системний аналіз зазначених норм права дає колегії суддів підстави для такого висновку.

До 27 лютого 2015 року, тобто до дня набрання чинності змінами до Закону № 22/98-ВР (22/98-ВР) , внесеними Законом № 192-VIII (192-19) , національне законодавство не передбачало строку для здійснення провадження щодо звільнення судді з посади за порушення присяги, і лише з цієї дати відповідно до частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР було встановлено, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Водночас такі правила і строки для здійснення дисциплінарного провадження, які можуть бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді, на думку колегії суддів, були передбачені саме положеннями Закону № 2453-VI (2453-17) в редакції Закону № 192-VIII (192-19) , які набрали чинності з 28 березня 2015 року.

Так, частиною першою статті 97 цього Закону (2453-17) було визначено перелік видів дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до судді, одним із яких є висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги. У частині другій зазначеної статті міститься перелік обов'язкових умов, за яких може бути прийнятий такий висновок. Так, зазначений висновок може бути прийнятий у разі, якщо:

1) суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя;

2) суддя вчинив дисциплінарне правопорушення, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження та догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;

3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім'ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім'ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим ним та членами його сім'ї майну і доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди;

4) суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Слід зазначити і про те, що порушення, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 97 Закону № 2453-VI в редакції Закону № 192-VIII (192-19) , за вчинення яких може бути прийнятий висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги, наведені у пунктах 11, 12 та 14 частини першої статті 92 зазначеного Закону (2453-17) як підстави дисциплінарної відповідальності судді, за які відповідно до статті 97 цього Закону (2453-17) не можуть бути застосовані стягнення у виді попередження, догани - з позбавленням права отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця та суворої догани - з позбавленням права отримання таких доплат протягом трьох місяців.

Отже, за вчинення зазначених порушень до судді можуть бути застосовані лише такі дисциплінарні стягнення:

- тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

- переведення судді до суду нижчого рівня;

- висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.

У частині четвертій статті 96 Закону № 2453-VI передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

На думку колегії суддів, застосування положень частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР після внесення до неї змін стало можливим лише після набрання чинності Законом № 2453-VI (2453-17) в редакції Закону № 192-VIII (192-19) .

Стаття 32 Закону № 22/98-ВР нерозривно пов'язана з розділом VI Закону № 2453-VI (2453-17) і має застосовуватися у поєднанні з нормами, що регламентують підстави та порядок застосування до судді дисциплінарної відповідальності.

Отже, немає підстав вважати, що в період з 27 лютого по 28 березня 2015 року суддя міг бути притягнутий до відповідальності за порушення присяги не пізніше шести місяців із дня відкриття ВККС провадження в дисциплінарній справі та не пізніше року з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Таким чином, після набрання чинності Законом № 2453-VI (2453-17) в редакції Закону № 192-VIII (192-19) уповноважений орган має вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону (2453-17) .

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України неправильно застосував зазначені норми права і дійшов помилкового висновку про те, що строк притягнення позивача до відповідальності за порушення присяги судді закінчився.

Крім того, перед тим як застосувати строки давності, суд мав з'ясувати наявність чи відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення присяги судді, оскільки строки давності можуть бути застосовані лише у разі встановлення судом таких підстав.

Верховний Суд України, розглядаючи справу у межах визначеної главою 3 розділу IV КАС (2747-15) компетенції, позбавлений можливості встановлювати обставини у справі.

Отже, оскаржена постанова Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене і постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Заяву Вищої ради юстиції задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 1 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до цього ж суду.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.