Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

відповідач - ОСОБА_5;

третя особа: державний нотаріус Бобровицької районної державної нотаріальної контори;

третя особа: Головне територіальне управління юстиції в Чернігівській області.

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2016 року в складі судді Демченко Л. М. та на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 17 березня 2017 року в складі колегії суддів: Страшного М. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: державний нотаріус Бобровицької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області, Кучерявець Л. О., Головне територіальне управління юстиції в Чернігівській області, про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними.

В обґрунтування позовних вимог указувала, що матері її чоловіка ОСОБА_7 належав житловий будинок на АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла.

ОСОБА_8 подав до Бобровицької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області заяву про прийняття спадщини. Під час отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частину спадкового майна 18 вересня 2013 року їм стало відомо, що спадкоємцем ? часток є ОСОБА_5 - онук ОСОБА_7

Посилаючись на те, що заповіт ОСОБА_7 могла скласти лише за умови обману або через інші протиправні дії відповідача, що померла погано усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, просила визнати заповіт та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані ОСОБА_5, недійсними.

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання заповіту та свідоцтв про право на спадщину недійсними. Крім того, суд указав, що за життя спадкоємець ОСОБА_8, отримавши спадщину після смерті своєї матері у вигляді обов'язкової частки, заповіт не оспорював.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 17 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що заповіт складений особою, яка не мала на це права, з порушенням вимог щодо його форми і порядку посвідчення, у зв'язку з чим його слід визнати недійсним та визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, видані ОСОБА_5 на підставі заповіту.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 квітня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що позивач ОСОБА_4 є невісткою ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

25 вересня 2008 року секретарем виконавчого комітету Кобижчанської сільської ради Бобровицького району посвідчено заповіт, згідно з яким ОСОБА_7 розпорядилася власним майном на користь свого онука - ОСОБА_5

05 жовтня 2012 року онук померлої ОСОБА_5 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

25 грудня 2012 року до Бобровицької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття обов'язкової частки у спадщині звернувся син померлої та чоловік позивача - ОСОБА_8

Державним нотаріусом Бобровицької районної державної нотаріальної контори Кучерявець Л. О., ОСОБА_8 18 та 19 вересня 2013 року були видані свідоцтва про право на спадщину за законом: на ? частку житлового будинку, ? частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та на ? частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Свідоцтва про право на спадщину на ? частини вказаного спадкового майна спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 отримав 08 липня 2014 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 помер

Позивач є його спадкоємцем першої черги за законом як дружина.

Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК Українизаповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Частиною другою статті 215 ЦК України визначено, що нікчемним правочином є недійсний правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України(в редакції чинній на час розгляду справи) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до статей 57 - 60 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що форма оспорюваного заповіту та його посвідчення відповідають вимогам чинного законодавства, волевиявлення заповідача було вільним, а обставини, на які посилається позивач не є підставами для визнання заповіту недійсним. У зв'язку з наведеним правильним є висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих ОСОБА_5

Доводи касаційної скарги про те, що заповіт складений особою, яка не мала на це права, та з порушенням вимог щодо його форми і порядку посвідчення, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються встановленими судами обставинами та наданими сторонами доказами.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права.

Суди розглянули дану справу в межах заявлених позивачем вимог, на підставі наданих сторонами доказів та з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 17 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.