Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2017 року у складі судді Коцюрби О. П.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 06 серпня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", і ОСОБА_5 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 80 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,5 % з кінцевим терміном повернення кредиту до 07 серпня 2034 року.

Цього ж дня, 06 серпня 2008 року, між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_6 було укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов'язався відповідати за невиконання ОСОБА_5 усіх зобов'язань перед АКІБ "УкрСиббанк", що виникли з кредитного договору від 06 серпня 2008 року, у повному обсязі як існуючих в теперішній час, так тих, що можуть виникнути в майбутньому.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором від 06 серпня 2008 року станом на 02 грудня 2015 року виникла заборгованість за цим договором у розмірі 71 028,72 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 61 025,66 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 10 003,06 дол. США, та пені у розмірі 75 183,89 грн.

На підставі вказаного, ПАТ "УкрСиббанк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором від 06 серпня 2008 року у розмірі 71 028,72 дол. США та пеню у розмірі 75 183,89 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 06 серпня 2008 року у розмірі 71 028,72 дол. США та пеню у розмірі 75 183,89 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "УкрСиббанк" судовий збір у розмірі 13 264,64 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "УкрСиббанк" судовий збір у розмірі 13 264,64 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статей 526, 530, 554 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору, тому, встановивши, що основне зобов'язання за кредитним договором не виконано, суд стягнув заборгованість солідарно з позичальника і поручителя. Розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про зменшення розміру судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року визнано неподаною і повернуто заявникові.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заявник у визначений судом строк недоліки апеляційної скарги щодо сплати судового збору не усунула, тому відповідно до частини другої статті 297 та статті 121 ЦПК України 2004 року її скаргу необхідно визнати неподаною і повернути заявникові. У задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору суд відмовив, оскільки заявник не надала суду доказів того, що майновий стан не дає їй змоги сплатити судовий збір у розмірі визначеному судом.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору та визнав неподаною і повернув скаргу ОСОБА_5, оскільки заявником було подано належні і допустимі докази на підтвердження скрутного майнового стану, які не були враховані судом. Крім того, повернення апеляційним судом апеляційної скарги у зв'язку з несплатою судового збору обмежує право заявника на доступ до правосуддя, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини є недопустимим.

Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням вимог процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу.

Частиною другою статті 297 ЦПК України 2004 року встановлено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 297, статті 121 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог статей 119 і 120 цього Кодексу або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали. Якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає її вимоги, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається заявникові.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.

Підставою залишення апеляційної скарги без руху зазначено несплату судового збору у розмірі 29 182,21 грн.

На виконання вимог ухвали Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2017 року ОСОБА_5 подала заяву про зменшення розміру судового збору.

Апеляційний суд зазначив, що вказані в ухвалі суду недоліки апеляційної скарги заявником не усунуто, а у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору суд відмовив, оскільки заявник не надала суду доказів того, що майновий стан не дає їй змоги сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі.

Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ОСОБА_5 є законною і обґрунтованою, тому підстав для її скасування немає.

Так, частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод представлено право на суд, разом із правом на доступ до суду. Між тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 лютого 2011 року у справі "Мушта проти України" зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

У рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Отже, доводи про відсутність можливості сплати коштів самі по собі не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявник має не лише навести обставини, які свідчать про його скрутне матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 не надала суду доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом порядку і розмірі, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору та з урахуванням положень статей 121, 297 ЦПК України 2004 року дійшов правильного висновку про визнання апеляційної скарги неподаною і повернення її заявникові.

Ухвала суду апеляційної інстанції є мотивованою, а суд касаційної інстанції також враховує предмет спору та обставини справи й вважає оскаржуване судове рішення правильним.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 121 ЦПК України 2004 року повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Аналогічні положення містяться й у частині сьомій статті 185 ЦПК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.