відповідачі: відділ культури Роменської районної державної адміністрації Сумської області, Комунальний заклад "Роменський районний організаційно-методичний центр культури і мистецтва" Роменської районної ради Сумської області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 листопада 2015 року, ухвалене у складі судді Очиргораєвої О. М., та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 4 лютого 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Дубровної В. В.,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до відділу культури Роменської районної державної адміністрації Сумської області, Комунального закладу "Роменський районний організаційно-методичний центр культури і мистецтва" Роменської районної ради Сумської області про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що з 22 серпня 2008 року обіймав посаду завідувача технічним відділом районного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи при відділі культури Роменської районної державної адміністрації Сумської області.

Наказом від 7 серпня 2015 року він звільнений із займаної посади з 8 серпня 2015 року у зв'язку з ліквідацією районного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи при відділі культури Роменської районної державної адміністрації Сумської області на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України.

Посилався на те, що ліквідації організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи при відділі культури Роменської районної державної адміністрації Сумської області не відбулось, його фактично реорганізовано в Комунальний заклад "Роменський районний організаційно-методичний центр культури і мистецтва", оскільки штатний розпис вказаного закладу затверджений начальником відділу культури Роменської районної державної адміністрації Сумської області і відділ культури є єдиним органом управління новоствореного комунального закладу; рішення про вивільнення працівників з організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи приймалося з урахуванням рішення Роменської районної ради Сумської області, функції ліквідованого центру і новоствореного комунального закладу є аналогічними. Позивач зазначає, що його звільнено у останній день перебування у відпустці і без згоди профспілкового комітету.

Уточнивши позовні вимоги, просив поновити його на посаді заступника директора з господарської частини - начальника технічного відділу Комунального закладу "Роменський районний організаційно-методичних центр культури і мистецтв" Роменської районної ради Сумської області; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10 506 грн і 5 000 грн - у відшкодування моральної шкоди; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з невстановлення порушень закону при проведенні ліквідації установи та при звільненні позивача, які б стали підставою для задоволення його позовних вимог про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 4 лютого 2016 року рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 листопада 2015 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

У березні 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на невідповідність висновків судів про ліквідацію установи фактичних обставин справи; суд не дослідив докази, які свідчать про реорганізацію установи, а не про її ліквідацію; нову посаду позивачеві не запропонували і звільнили в останній день відпустки.

У відзивах на касаційну скаргу Комунальний заклад "Роменський районний організаційно-методичних центр культури і мистецтв" Роменської районної ради Сумської області та відділ культури Роменської районної державної адміністрації Сумської області вказують, що судові рішення є законними та обґрунтованими; суди належним чином перевірили обставини щодо повної ліквідації відділу районного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи відділу культури Роменської районної державної адміністрації Сумської області, завідувачем технічного відділу якого працював позивач; звільнення позивача проведено з дотриманням вимог законодавства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та ухвалою цього ж суду від 23 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судами встановлено, що 2 червня 2015 року розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації Сумської області № 148-ОД ліквідовано Роменський районний організаційно-методичний центр народної творчості і культурно-освітньої роботи при відділі культури Роменської районної державної адміністрації Сумської області.

8 червня 2015 року начальником відділу культури Роменської райдержадміністрації Сумської області Момот С.В. видано наказ про вивільнення працівників Роменського районного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи при вказаному відділ з попередженням працівників про наступне вивільнення.

Позивач ОСОБА_4 від підпису на попередженні про вивільнення відмовився, що не заперечував у суді.

Рішенням Роменської районної ради Сумської області від 27 травня 2015 року створено Комунальний заклад "Роменський районний організаційно-методичний центр культури і мистецтва", державну реєстрацію якого як юридичної особи проведено 5 червня 2015 року.

Відповідно до Статуту Комунального закладу "Роменський районний організаційно-методичний центр культури і мистецтва" Роменської районної ради Сумської області комунальний заклад є новою юридичною особою, його засновником є вказані територіальні громади сіл, селищ Роменського району в особі Роменської районної ради Сумської області; відділ культури є органом управління.

Комунальний заклад "Роменський районний організаційно-методичний центр культури і мистецтва" є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку і при відділі можуть створюватися централізована бухгалтерія та районний організаційно-методичний центр народної творчості і культурно-освітньої роботи.

Комунальний заклад не є правонаступником ліквідованого Роменського районного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи при відділі культури Роменської районної державної адміністрації Сумської області.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

З огляду на вказані вимоги закону та встановлені обставини справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відбулась саме ліквідація Роменського районного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи, з огляду на що відхилив доводи позивача про фактичну реорганізацію установи.

Наказом № 39 від 27 липня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_4 йому надана частина основної щорічної відпустки з наступним звільненням в зв'язку з ліквідацією Роменського районного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи.

7 серпня 2015 року начальником відділу культури Роменської районної державної адміністрації Сумської області видано наказ № 15-к про звільнення ОСОБА_4 із займаної посади завідувача технічним відділом районного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи при відділі культури Роменської районної державної адміністрації Сумської області з 8 серпня 2015 року у зв'язку з ліквідацією центру на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Вказаний наказ ОСОБА_4 отриманий, що він не заперечував, але від підпису про ознайомлення з наказом відмовився, про що свідчить акт № 4 від 10 серпня 2015 року.

Оцінюючі зібрані у справі докази, в тому числі, Положення ліквідованого Роменського районного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи при відділі культури і туризму Роменської районної державної адміністрації Сумської області, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що новий комунальний заклад є самостійною юридичною особою, має ширші повноваження і інші завдання, не є правонаступником центру, який юридичною особою не був. Такі обставини дали судам підстави для висновку про ліквідацію центру.

Судами також встановлено, що позивач не був членом профспілкової організації працівників культури Роменського району Сумської області, що не заперечував позивач, тому посилання на відсутність згоди профспілки як підставу поновлення на роботі суди обґрунтовано відхилили.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника директора з господарської частини начальника технічного відділу у новоствореному Комунальному закладі "Роменський районний організаційно-методичний центр культури і мистецтво" Роменської районної ради Сумської області, яка, на думку позивача, є аналогічною раніше займаній ним посаді, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані посади не є аналогічними та підстави для поновлення позивача на цій посаді відсутні.

Правильним є і висновок суду про дотримання при звільненні позивача передбаченого статтею 49-2 КЗпП України порядку вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією установи. Правило щодо недопустимості звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у період перебування працівника у відпустці не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

За таких обставин, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, надавши їм належну оцінку, та дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Обставини, на які посилається ОСОБА_4 в касаційній скарзі, стосуються переоцінки доказів у справі, є аналогічними обставинам, викладеним в позовній заяві, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, проте відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Таким чином, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Головуючий	В. А. Стрільчук
Судді:	С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов О. В. Ступак Г. І. Усик