Постанова

Іменем України

08 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 136/200/17

провадження № 61-19209св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

третя особа - Третя Херсонська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року у складі судді: Майдан С. І. та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2017 року у складі суддів: Бездрабко В. О., Кузнєцової О. А., Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання договору дарування недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 22 березня 1996 року уклала зі своєю дочкою ОСОБА_6, яка діяла від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, договір дарування, за умовами якого подарувала онуці ОСОБА_5 належну їй квартиру АДРЕСА_1.

Позивач вказувала, що укладаючи договір, вона помилялася щодо його умов та наслідків, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання із дочкою ОСОБА_6 Вважала, що вони обговорили всі істотні умови, домовились про потреби та догляд.

ОСОБА_4 зазначала, що у неї не було наміру дарувати квартиру та у теперішній час зі сторони відповідачів існує реальна небезпека позбавити її єдиного житла, у якому вона постійно проживає, а тому просила: поновити строк на звернення до суду з цим позовом, оскільки про порушення свого права дізналась тільки у 2013 році; визнати договір дарування квартири від 22 березня 1996року недійсним; застосувати наслідки недійсності цього договору та повернути сторони у первісний стан.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач станом на момент укладення спірного договору потребувала догляду й сторонньої допомоги, а також мала намір укласти договір довічного утримання та досягнення між сторонами згоди з усіх умов такого договору. Правила статті 56 ЦК УРСР не поширюються на випадки, коли помилка стосується мотивів укладення угоди. Жодних доказів того, що оспорюваний договір було укладено внаслідок помилки, стороною позивача не надано.

У липні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2017, у якій просить оскаржені рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди при вирішенні справи не врахували, що позивач мала проблеми зі здоров'ям та потребувала сторонньої допомоги, а також не має іншого житла. Фактична передача майна за цим договором не відбулася і позивач продовжила проживати в цій квартирі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрите касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суди встановили, що відповідно до договору дарування від 22 березня 1996 року ОСОБА_4 подарувала неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, від імені та в інтересах якої діяла її мати ОСОБА_6, квартиру АДРЕСА_1. Цей договір було посвідчено державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори Сухолітко Т.М. 22 березня 1996 року та зареєстровано в реєстрі за № 2-791. Під час укладання оспорюваного договору сторонами було дотримано всіх його умов та вимог законодавства, що діяв на той час, та посвідчено нотаріусом.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона № 2120/13625/12 від 23 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним відмовлено. Позивач у листопаді 2012 року звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування вказаної квартири від 22 березня 1996 року з тих підстав, що він є фіктивним правочином, не був спрямований на створення наслідків, обумовлених у ньому, а був укладеним з метою уникнення поділу майна, у разі розлучення позивачки з чоловіком При відмові в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 23 квітня 2013 року залишено в силі

Згідно частини першої статті 56 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору дарування) угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Встановивши, що відсутні підстави для визнання недійсним договору дарування від 22 березня 1996 року, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Оскільки оскаржені рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В.І. Журавель