розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 листопада 2016 року у складі судді: Степури А. А. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року у складі суддів: Лобова О.А., Гальонкіна С. А., Хіль Л. М.,

У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" (далі - ТОВ "Росвен Інвест Україна") звернулося до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якій просило замінити стягувача у справі з публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (далі - ПАТ "ПроКредит Банк") на його правонаступника - ТОВ "Росвен Інвест Україна".

Заява обґрунтована тим, що Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області було винесено рішення по справі за позовом ПАТ "ПроКредит Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На підставі рішення був виданий виконавчий лист, який був пред'явлений ПАТ "ПроКредит Банк" для виконання до Автозаводського ВДВС м. Кременчука. 22 серпня 2016 року ПАТ "ПроКредит Банк" відступило ТОВ "Росвен Інвест Україна", відповідно до договору факторингу № КЕ/ПБ-2016, свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах боржників. З урахуванням викладеного просило замінити стягувача.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року, заяву ТОВ "Росвен Інвест Україна" про заміну стягувача задоволено. Замінено стягувача ПАТ "ПроКредит Банк" на ТОВ "Росвен Інвест Україна" у виконавчому провадженні № 36952608, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-254/2010.

Рішення судів мотивовані тим, що заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 378 ЦПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

В березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася із касаційною скаргою наухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року, в якій просила оскаржені ухвали скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. При цьому посилалася на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на те, що ПАТ "ПроКредит Банк" свою діяльність не припинив, не ліквідовувався та не реорганізувався, а відтак підстави для його заміни відсутні; у матеріалах справи відсутні докази відступлення права вимоги за кредитним договором; кредитним договором не передбачалося здійснення відступлення права вимоги без згоди ОСОБА_4

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

07 травня 2010 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області було винесено рішення по справі за позовом ПАТ "ПроКредит Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Цим рішенням позовні вимоги ПАТ "ПроКредит Банк" були задоволені та стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ПАТ "ПроКредит Банк" заборгованість за кредитним договором № 20.1397/18 від 21 грудня 2007 року в сумі 411 065,89 грн; стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ПАТ "ПроКредит Банк" заборгованість за кредитним договором № 20.1420/18 від 21 грудня 2007 року в сумі 346 747,51 грн; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ПроКредит Банк судові витрати, а саме судовий збір в сумі 570 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 40 грн; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "ПроКредит Банк судові витрати, а саме судовий збір в сумі 570 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 40 грн.; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "ПроКредит Банк судові витрати, а саме судовий збір в сумі 570 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 40 грн. та відстрочено виконання рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 20.1397/18 від 21 грудня 2007 року в сумі 411 065,89 грн та за кредитним договором № 20.1429/18 від 21 грудня 2007 року в сумі 346 747,51 грн строком на 12 місяців.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 17 серпня 2010 року рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 травня 2010 року було скасовано в частині відстрочки виконання рішення в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами № 20.1397/18 від 21 грудня 2007 року в сумі 411 065,89 грн та за кредитним договором № 20.1429/18 від 21 грудня 2007 року в сумі 346 747,51 грн строком на 12 місяців. В іншій частині рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 травня 2010 року залишено без змін.

Суди встановили, що на виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 травня 2010 року був виданий виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Автозаводському ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області.

Суди встановили, що 22 серпня 2016 року між ТОВ "Росвен Інвест Україна" та ПАТ "ПроКредит Банк" був укладений договір факторингу № КЕ/ПБ-2016, за умовами якого ПАТ "ПроКредит Банк" відступив на користь ТОВ "Росвен Інвест Україна" права вимоги заборгованості за договорами кредиту. Згідно витягу з реєстру передачі прав вимоги до договору факторингу № КЕ-ПБ-2016 від 22 серпня 2016 року, укладеного між ПАТ "ПроКредит Банк" та ТОВ "Росвен Інвест Україна", останнє прийняло право вимоги про стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_4

Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України (435-15) ).

Згідно частини п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про задоволення заяви.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги, що кредитним договором не передбачалося відступлення права вимоги без згоди ОСОБА_4 Оскільки відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені ухвали постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені ухвали без змін.