розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2017 року у складі судді: Рудь Т. В. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2017 року у складі суддів: Курило В. П., Жданової В. С., Космачевської Т. В.,

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Фонду державного майна України (далі - Фонд) про стягнення індексації заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 працювала у ВАТ "Содовий завод" м. Слов'янська з 06 серпня 1973 року по 29 жовтня 2001 року. На підставі посвідчення комісії по трудовим спорам № 55 від 18 січня 2002 року з ВАТ "Содовий завод" на її користь стягнуто заборгованість по заробітній платі в розмірі 3715,72 грн.

Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 01 березня 2017 року стягнуто з ВАТ "Содовий завод" на її користь індексацію заробітної плати в розмірі 16 459,90 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15 367,12 грн.

16 березня 2017 року позивачем отримано довідку ліквідатора, в якій зазначено, що виконати вказане рішення суду неможливо, оскільки в цілому заборгованість по заробітній платі станом на 01 березня 2017 року складає 4019 тис. грн. 24 січня 2013 року одержано листа № 11-05-00801 від Фонду державного майна України в Донецькій області, в якому зазначено, що станом на 01 січня 2013 року в реєстрі державних корпоративних прав у Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100% статутного капіталу ВАТ "Содовий завод". 18 жовтня 2013 року від Державної виконавчої служби України одержано лист № К-326-3992, в якому вказано, що постановою господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року ВАТ "Содовий завод" визнано банкрутом, всі виконавчі документи передані арбітражному керуючому.

Позивач вважав, що оскільки частка державної власності у статутному капіталі ВАТ "Содовий завод" становить 100 %, то відповідно до статті 619 ЦК України за його дії має нести субсидіарну відповідальність Фонд державного майна України.

Позивач просила стягнути з відповідача на свою користь індексацію заробітної плати в розмірі 16 459,90 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15 367,12 грн

Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2017 року, взадоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що законом не передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність Фонду державного майна України поряд із відповідальністю ВАТ "Содовий завод". Фонд державного майна України не є правонаступником товариства.

В липні 2017 року позивач звернулася із касаційною скаргою на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2017 року, в якій просила оскаржені рішення скасувати та винести нове рішення, яким стягнути на користь позивача індексацію заробітної плати в розмірі 16 459,90 грн. При цьому посилалася на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення судів оскаржуються тільки в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення на користь позивача індексації заробітної плати в розмірі 16 459,90 грн. У іншій частині рішення судів не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не врахували статтю 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", згідно з якою держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державне підприємство. А тому відповідачем по справі є Фонд державного майна України, який несе субсидіарну відповідальність згідно статті 619 ЦК України та статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що позивач працювала на ВАТ "Содовий завод" м. Слов'янська з 06 серпня 1973 року по 29 жовтня 2001 року.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року ВАТ "Содовий завод" визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 01 березня 2017 року з ВАТ "Содовий завод" на користь ОСОБА_4 стягнуто індексацію заробітної плати в розмірі 16 459,90 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15367,12 грн.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 243/3451/17 зроблено висновок, що ВАТ "Содовий завод" є акціонерним товариством, яке самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, між сторонами у справі не існувало будь-яких зобов'язань, правильно виходив із відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 619 ЦК України, на Фонд державного майна України через невиконання ВАТ "Содовий завод" судового рішення, яке ухвалене під час процедури банкротства останнього.

Тлумачення статті 619 ЦК України свідчить, що субсидіарна відповідальність має місце, тільки у випадку, коли вона встановлена договором або законом. Якщо субсидіарна відповідальність передбачена договором, то додатковий боржник добровільно зобов'язується перед кредитором нести відповідальність у разі порушення зобов'язання основним боржником. Законом субсидіарна відповідальність покладається на особу не залежно від її волі.

Встановивши, що відсутні підстави для покладення субсидіарної відповідальності на Фонд державного майна України, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову щодо стягнення індексації заробітної плати в розмірі 16 459,90 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення в оскарженій частині постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення в оскарженій частині без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2017 року в оскарженій частині залишити без змін.