розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2016 року у складі судді: Благої І. С. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2017 року у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позов мотивований тим, що відповідач впродовж тривалого часу з 2009 року систематично розповсюджує недостовірну негативну інформацію від особистого імені, а також від імені ветеранів і акціонерів ВАТ "Харківський науково-дослідний проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (далі - ВАТ "ХНДПКІ "Енергопроект"), безпідставно приписуючи собі повноваження, які вони йому не надавали та яких він не мав і не має, стосовно позивача як голови правління - директора вказаної юридичної особи.

Відповідач поширює стосовно позивача недостовірну негативну інформацію, що порушує особисті немайнові права позивача на повагу до власної честі, гідності і ділової репутації, а також одночасно перешкоджає йому своєчасно і якісно здійснювати свої особисті немайнові права та повноваження згідно з компетенцією. У такий спосіб відповідач намагається втрутитися у господарську діяльність акціонерного товариства, упереджено та некваліфіковано аналізуючи окремі її фрагменти, з єдиним наміром домогтися звільнення позивача з займаної посади.

Відповідач вже шість років стверджує, останній раз у скарзі від 21 березня 2016 року до Кабінету Міністрів України, що позивач розтратив грошові кошти товариства у особливо великих розмірах, перерахувавши їх ТОВ "БК "Сіті", та "його притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 366 КК України". Проте обвинувальних вироків стосовно позивача не існувало і не існує, а в провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова знаходиться справа з кваліфікацією, на думку сторони обвинувачення, за частиною другою статті 367 КК України щодо позивача.

Проте заборгованості ТОВ "БК "Сіті" перед ВАТ "ХНДПКІ "Енергопроект" не існує з 09 червня 2011 року, оскільки ТОВ "БК "Сіті", яке своєчасно не виконало визначних у договорі між цими суб'єктами господарювання робіт, визнало заборгованість перед замовником, тобто ВАТ "ХНДПКІ "Енергопроект", та повернув сплачені останнім кошти на його рахунок. Позивач як керівник товариства у господарських відносинах з контрагентом ТОВ "БК "Сіті", діяв у межах своїх повноважень згідно зі статутом та чинним законодавством. При цьому відповідач визнає, що метою його неодноразових звернень зі скаргами на позивача є зняття його з посади.

Будь-яку позитивну інформацію стосовно позивача відповідач не сприймає та вважає фальсифікацію. Разом з тим Міністром енергетики та вугільної промисловості на чергову скаргу відповідача було надано відповідь про те, що посилання щодо безвідповідальної позиції з боку наглядової ради ВАТ "ХНДПКІ "Енергопроект" з приводу діяльності ОСОБА_4 на посаді голови правління - директора є упередженим та непідтвердженим.

Отже, системне розповсюдження відповідачем своїх тверджень про те, що позивач розтратив грошові кошти товариства у особливо великих розмірах, перерахувавши їх ТОВ "БК "Сіті", та "його притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 366 КК України", є негативними відомостями, які не відповідають дійсності та порушують особисте немайнове право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації, а тому підлягають спростуванню.

Крім того, постановою прокуратури Червонозаводського району м. Харкова від 19 серпня 2010 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи з приводу обставин господарських відносин ВАТ "ХНДПКІ "Енергопроект" з ПП "Дніпробізнесінвест-2000" та ЗАТ "Укрнафтогазбуд". Вказував, що розповсюджена відповідачем негативна інформація стосовно позивача спростовується виробничою характеристикою на позивача та наказами Міністерства палива та енергетики України про допуск позивача та особливих робіт.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив:

- визнати недостовірною і негативною інформацію стверджувального характеру, що системно поширена відповідачем у його скаргах (заявах) до Кабінету Міністрів України, Міністерства палива та енергетики України про розтрату позивачем грошових коштів товариства у особливо великих розмірах, перерахувавши їх ТОВ "БК "Сіт", та його притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 366 КК України; про те, що "ОСОБА_4 був судимий і що на сьогоднішній день стосовно нього є кримінальних провадження по фактам розтрати грошових коштів ВАТ ХНДПКІ "Енергопроект" в особливо великих розмірах"; "вчинення ним кримінальних злочинів"; "стосовно протиправної та діяльності та безгосподарності голови правління - директора ВАТ ХДНПКІ "Енергопроект" ОСОБА_4 ";

- зобов'язати відповідача спростувати дану недостовірну інформацію шляхом відкликання з Кабінету Міністерства України, Міністерства палива і енергетики України своїх скарг (заяв) та направлення до них копії судового рішення по справі після набрання ним законної сили (чинності) у разі задоволення цього позову впродовж одного календарного місяця.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності і ділової репутації.

Рішення судів мотивовані тим, що ОСОБА_5 неодноразово звертався до прокуратури Червонозаводського району м. Харкова, Генеральної прокуратури України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки та оборони України, тобто органів державної влади, із заявами та скаргами щодо неправомірних, на його думку, дій ОСОБА_4, чим реалізував своє право на звернення, передбачене статтею 40 Конституції України, що не можна вважати поширенням недостовірної інформації. Також апеляційний суд вказав, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

У липні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної оцінки тому, що недостовірна негативна інформація, котра має усі ознаки такої, що є розповсюдженою за час з 2009 року по теперішній час, стосується його як голови правління - директора ВАТ "ХНДПКІ "Енергопроект". Cуди не врахували, що перебуваючи на пенсії, відповідач намагається втрутитися у поточну фінансово-господарську діяльність акціонерного товариства, некваліфіковано і упереджено аналізує окремі її фрагменти з єдиним намаганням звільнити позивача із займаної посади. А саме, відповідачу відомо, що обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_4 від 12 березня 2012 року скасовано ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2012 року як необґрунтований, а тому будь-які твердження відповідача про дві судимості ОСОБА_4 є безпідставними та, як наслідок, протиправними.

Зазначає, що системне розповсюдження відповідачем своїх тверджень про те, що позивач розтратив грошові кошти товариства у особливо великих розмірах, перерахувавши їх ТОВ "БК "Сіті" та "його притягнуто до кримінальної відповідальності з вчинення злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 366 КК України є негативними відомостями, що не відповідають дійсності, та такими, що порушують особисте немайнове право позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, а тому підлягають спростуванню.

Вказує, що суди не врахували позицію, викладена в рішеннях Європейського суду з прав людини стосовно застосування норм статей 8, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: у справі Лінгенс проти Австрії. У пункті 38 рішення по справі Лінгенс проти Австрії Європейський суд виходив з того, що втручання у свободу вираження поглядів суперечить Конвенції якщо воно не відповідає вимогам пункту 2 статті 10, тому необхідно визначити, чи було втручання, "передбачене законом", чи мало мету або цілі, законні з точки зору пункту 2 статті 10 і було "необхідним в демократичному суспільстві для досягнення цієї мети і цілей. Важливим є визначити, чи належним чином використовується право, а суд повинен перевірити, чи було втручання у особисті права. Визначаючи пропорційність свого втручання у право на свободу вираження погляду, необхідно зважати на важливість причин, з яких було здійснено таке втручання.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У жовтні 2017 року ОСОБА_5 надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Заперечення мотивовані безпідставністю доводів касаційної скарги.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що згідно постанови КМ України від 04 березня 2015 року №83 (83-2015-п) ВАТ "ХНДПКІ "Енергопроект" відноситься до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Позивач займає посаду голови правління - директора ВАТ "ХНДПКІ "Енергопроект" з 16 вересня 2009 року.

ОСОБА_5 неодноразово звертався до органів державної влади з заявами та скаргами щодо неправомірних, на його думку, дій позивача та відсторонення його від посади голови правління - директора ВАТ "ХНДПКІ "Енергопроект".

Такі заяви та скарги були направлені, у тому числі, на адресу прокуратури Червонозаводського району м. Харкова, Генеральної прокуратури України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки та оборони України. Також відповідач направляв звернення до Урядової гарячої лінії щодо забезпечення проведення конкурсного відбору керівника виконавчого органу ВАТ "ХНДПКІ "Енергопроект" до дати проведення загальних зборів акціонерів, а також з приводу шахрайських, на думку відповідача, дії позивача на посаді директора ВАТ "ХНДПКІ "Енергопроект".

При відмові у задоволенні позову суди зробили висновок, що ОСОБА_5 реалізував своє право на звернення, передбачене статтею 40 Конституції України, що не можна вважати поширенням недостовірної інформації. Крім того межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Колегія суддів погоджується із цим висновком судів з таких підстав.

Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Аналогічне роз'яснення висловлено і Верховним судом України (абзац 2 пункту 16 постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з рішенням Конституційного Суду від 10 квітня 2003 року звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Хоча Конституційний Суд дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу (435-15) 1963 року (стаття 7), який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, заявниця могла обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосовний і до "нового" Цивільного кодексу (435-15) 2003 року. Така правова позиція підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду від 27 лютого 2009 року (v_001700-09) (SIRYK v. UKRAINE, N 6428/07, 37, ЄСПЛ, від 31 березня 2011 року).

Оскількинадсилання ОСОБА_5 листів, скарг та заяви до різних органів з метою перевірки компетентними органами незаконної, на його думку, діяльності ОСОБА_4 як голови правління - директора ВАТ "ХНДПКІ "Енергопроект" свідчить про реалізацію особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не є поширенням недостовірної інформації, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.