Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

скаржник - публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",

заінтересована особа - ОСОБА_4,

головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коломієць Інна Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", яка підписана представником Шевченком Андрієм Миколайовичем, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року у складі судді: Леонтюк Л. К. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Болотов Є. В., Поліщук Н. В.,

У березні 2017 року ПАТ "Родовід Банк" звернулося до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Коломієць І. М., заінтересована особа - ОСОБА_4

Скарга мотивована тим, що 05 травня 2015 року Дарницьким районним судом м. Києва було ухвалено рішення по цивільній справі № 753/1496/15-ц за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення судового збору та витрат, пов'язаних з викликом відповідача до суду.

13 листопада 2015 року на підставі вищезазначеного рішення ПAT "Родовід Банк" отримав виконавчий лист.

ПAT "Родовід Банк" звернувся до Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження, за якою було відкрито виконавче провадження № 52494754 з примусового виконання виконавчого листа.

20 лютого 2017 року ПAT "Родовід Банк" отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25 листопада 2016 року, яка винесена головним державним виконавцем Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Коломієць І. М.

ПAT "Родовід Банк", як стягувач, вважало, що головним державним виконавцем Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Коломієць І. М. по виконавчому провадженню № 52494754 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з порушенням норм матеріального права, та має бути скасована.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року, у задоволенні скарги ПАТ "Родовід Банк" на дії головного державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Коломієць І. М., заінтересована особа - ОСОБА_4, відмовлено.

Ухвали судів мотивовані тим, що дії державного виконавця відповідають вимогам закону і є правомірними, тому постанова про повернення виконавчого провадження відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і підстави для її скасування відсутні.

У листопаді 2017 року ПАТ "Родовід Банк" через представника Шевченка Андрія Миколайовича, подало касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова про повернення виконавчого документа винесена державним виконавцем передчасно та неправомірно, оскільки державний виконавець не вжив всі заходи, передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження". Вказується, що державний виконавець діяла упереджено і неналежним чином виконувала свої обов'язки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 04 жовтня 2016 року до ВДВС вдруге на примусове виконання надійшов виконавчий лист № 753/1496/15-ц виданий 13 листопада 2015 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Родовід Банк" боргу в сумі 3 756,97 грн.

04 жовтня 2016 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 52494754, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження, а також вчинено ряд дій направлених на виявлення доходів боржника.

04 жовтня 2016 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, копії якої направлені до відповідних установ до виконання, сторонам виконавчого провадження до відома.

29 жовтня 2016 року внесено обтяження в Державному реєстрі обтяження рухомого майна, реєстраційний номер 16027849.

За результатами звернень державним виконавцем були отримані такі листи:

- ДФС України про джерела отриманих доходів боржників - фізичних осіб, інформація стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО, в якому вказується, що відносно ОСОБА_4 відсутня;

- ПФУ України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовим договорами, в якому вказується, що про останнє місце роботи ОСОБА_4 інформації не знайдено;

- ДФС України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, в якому вказується, що ОСОБА_4 як платник податків з таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДПС не перебуває;

- Регіонального сервісного центра м. Києва, в якому вказується, що за боржником транспортних засобів не зареєстровано.

Суди встановили, що 21 листопада 2016 року державним виконавцем було складено акт про те, що за адресою: АДРЕСА_1 на неодноразовий стук у двері, двері ніхто не відчинив.

25 листопада 2016 року державним виконавцем відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) винесена постанова про повернення виконавчого провадження, оригінал виконавчого документа направлено на адресу стягувача.

Встановивши, що державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", яка підписана представником Шевченком Андрієм Миколайовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.