розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області, у складі судді Короля О. В., від 01 березня

2017 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області, у складі колегії суддів: Костенка А. М., Грох Л. М., Ярмолюка О. І., від 17 квітня

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі -

ПАТ "Універсал Банк", банк) звернулось до суду з позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 17 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір на суму 13 500 доларів США з терміном погашення до 10 грудня 2012 року зі сплатою 24% річних. З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання у той же день між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 вересня

2009 року у справі № 2-695/2009 позов банку було задоволено, стягнуто солідарно з боржника та поручителя заборгованість у розмірі 108 012,36 грн. ПАТ "Універсал Банк" вказувало, що зазначене судове рішення на день звернення до суду не виконано, кредитні кошти у повному обсязі не повернуті.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь заборгованість по підвищеним відсоткам у розмірі 3 605,73 доларів США за період з 27 червня 2016 року по 30 листопада 2016 року.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області

від 01 березня 2017 року позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість по підвищеним відсоткам за кредитним договором

від 17 грудня 2007 року у розмірі 3 605,73 доларів США за період з 27 червня 2016 року по 30 листопада 2016 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалення судового рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не проведено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору та не звільняє боржника від виконання передбаченого договором зобов'язання, отже позивач має право вимагати від відповідачів сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій, нарахованих після ухвалення рішення суду за час, який не увійшов у попередні розрахунки.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 17 квітня

2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що проценти за користування кредитними коштами підлягають стягненню до дати повернення позики, але у межах строку позовної давності, а банк має право на нарахування процентів за період невиконання судового рішення, у даному випадку умовами кредитного договору передбачено нарахування підвищених відсотків.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає йому право лише на отримання сум, передбачених частиною першою статті 625 ЦК України. З моменту ухвалення рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області

від 02 вересня 2009 року правовідносини сторін перейшли у площину виконання судового рішення, кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки таке нарахування поза строком дії кредитного договору не передбачено.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час розгляду справи суди встановили, що 17 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № CL9483 на суму кредиту у розмірі 13 500,00 доларів США зі сплатою процентної ставки 24% річних з терміном повернення 10 грудня 2012 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором № CL9483 від 17 грудня 2007 року, між банком та ОСОБА_3 у той же день був укладений договір поруки.

Відповідно до частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 530, 610 ЦК України, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.3 статті 5 кредитного договору

від 17 грудня 2007 року погашення основної суми кредиту та сплата процентів здійснюється у формі щомісячних ануїтентних платежів у строки та сумах, які встановлені для сплати таких ануїтентних платежів. Позичальник зобов'язується щомісячно в дату сплати щомісячних платежів здійснювати погашення щомісячних платежів шляхом зарахування включно до такої дати відповідної суми коштів на поточний рахунок позичальника, вказаний у пункті 3.1 даного договору.

Відповідно до пункту 2.4 кредитного договору за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, що вказана у пункті 1 додатку 1 до кредитного договору та обумовлена у пункті 2.4 статті 2 кредитного договору.

Пунктом 9.1.1 статті 9 кредитного договору передбачено, що кредитор може достроково витребувати погашення всієї суми кредиту за цим договором у разі прострочення позичальником сплати щомісячного платежу та/або його частини (чергового платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом) та/або сплати інших грошових зобов'язань за цим договором, строком 90 календарних днів та більше.

Суди встановили, що рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 вересня 2009 року у справі № 2-695/2009 стягнуто з

ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість у розмірі 108 012,36 грн, яка складається з: 13 553,34 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 82 830,17 грн - заборгованість по сумі кредиту; 10 935,82 грн - відсотки; 693,03 грн - підвищені відсотки.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 10/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

На час звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки. Проте такі вимоги не заявлялися.

У порушення вимог статей 263, 264 ЦПК України, суди першої та апеляційної інстанцій зазначених вимог закону та обставин справи не врахували, доводи заперечень відповідача належним чином не оцінили, не звернули увагу на те, що банк скористався правом дострокового повернення кредитних коштів та звернувся у 2009 році до суду з вимогою про стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого змінив строк виконання основного зобов'язання, а зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитним договором, та дійшли неправильного висновку про часткове задоволення позову.

Частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення визначено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне тлумачення вказаних норм матеріального права, що призвело до помилкового висновку про те, що банк має право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом після винесення судом рішення про стягнення заборгованості за кредитом.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повно і всебічно встановлені судами на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість ухвалення постанови про відмову у задоволенні позову

ПАТ "Універсал Банк".

Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області

від 17 квітня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.