Постанова

Іменем України

07 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 1522/27468/12

провадження № 61-35937 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

представники позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5;

відповідач - ОСОБА_6;

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_7;

представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Черевка П. М., від 12 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що вона є двоюрідною онукою ОСОБА_9, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 якого відкрилася спадщина у вигляді 1/9 частини домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1. Вказувала, що крім неї спадкоємцем також є її батько - ОСОБА_6, відповідач у справі, який приходиться померлому племінником та є власником іншої частини зазначеного домоволодіння і спадщину не приймав. На час смерті спадкодавця вона разом з батьком постійно проживала у домоволодінні, а тому до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталася. Відповідач не заперечує її право на спадщину.

Посилаючись на викладене, а також на відсутність у неї правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на 1/9 частину домоволодіння, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_9

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Турецького О. С. від 21 січня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно у вигляді 7/36 частин домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1, з визначенням за ОСОБА_3 права власності на відповідні будівлі домоволодіння.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2013 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - про роз'яснення рішення суду задоволено. Роз'яснено, що відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2013 року визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно у вигляді 7/36 частин домоволодіння, що знаходиться за по АДРЕСА_1 та складається з відповідних приміщень та споруд.

Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішення, ОСОБА_7, яка участі у розгляді справи не приймала, звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2013 року та ухвалу цього ж суду від 17 липня 2013 року.

На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_7, посилалась на те, що оскаржувані судові рішення порушують її права, оскільки вона є власником 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого у березні 2017 року Шостою одеською державної нотаріальною конторою, виданого після смерті її батька - ОСОБА_10, якому вищевказане спадкове майно належало на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 листопада 2015 року, виданого Овідіопольським районним управлінням юстиції в Одеської області.

У ході розгляду справи представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - подав у квітні 2018 року клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, третя особи: ОСОБА_6, Приморська районна адміністрації Одеської міської ради, про виселення, зняття з обліку та знесення самочинного будівництва, визнання свідоцтв про право власності недійсними.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2013 року та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно (справа № 1522/27468/12) зупинено до набрання законної сили рішення суду у цивільній справі № 522/12993/17-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_6, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, про виселення, зняття з обліку та знесення самочинного будівництва, визнання свідоцтв про право власності недійсними.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у справі № 522/12993/17-ц, ОСОБА_7 втрачає матеріально-правову підставу для звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою. У той самий час розгляд її апеляційної скарги призведе до вирішення питань, які знаходяться поза межами підстав та предмету позову у цій справі (справа №1522/27468/12), що були предметом розгляду у суді першої інстанції. Таким чином, розгляд цієї справи в апеляційному порядку до набрання законної сили рішення суду першої інстанції у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_6, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, про виселення, зняття з обліку та знесення самочинного будівництва, визнання свідоцтв про право власності недійсними, є неможливим.

У касаційній скарзі, ОСОБА_7 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, так як у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду вказано про доцільність зупинення провадження у справі з тих підстав, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у справі № 522/12993/17-ц, ОСОБА_7 втрачає матеріально-правову підставу для звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою. У той самий час розгляд її апеляційної скарги призведе до вирішення питань, які знаходяться поза межами підстав та предмету позову у цій справі (справа № 1522/27468/12), що були предметом розгляду у суді першої інстанції. Проте апеляційний суд у порушення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України не зазначив, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, не вказав які саме обставини суд апеляційної інстанції не може встановити під час перегляду рішення суду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою; виходячи з аналізу предметів спорів в обох справах та їх підстав, а також вирішення яких саме питань під час апеляційного розгляду, знаходяться поза межами підстав та предмету позову у цій справі, що були предметом розгляду у суді першої інстанції. При цьому у матеріалах справи, на її думку, достатньо доказів, які дозволяють суду встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. Крім того, зупинивши провадження у справі, апеляційний суд порушив право ОСОБА_7 на справедливий суд та розумні строки розгляду справи.

У липні 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначав, що ухвала апеляційного суду про зупинення провадження у справі є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Апеляційний суд вірно визначився із підставою для зупинення провадження у справі, оскільки у разі задоволення позову ОСОБА_3, який зараз перебуває у провадженні Приморського районного суду м. Одеси (справа № 522/12993/17-ц), ОСОБА_7 втратить можливість застосовувати норму матеріального права, на яку вона посилається у своїй апеляційній скарзі та яку вважає порушеною, так як буде доведено, що вона не має жодного матеріального права на заявлене майно, яке є предметом спору та апеляційного розгляду. Посилання касаційної скарги про те, що апеляційний суд мав самостійно встановити при розгляді справи наявність обставин, якими обґрунтовано позов та апеляційну скаргу у ній безпідставні, так як він міг це зробити, проте правильно вважав за необхідне зупинити провадження у справі, оскільки предмет апеляційної скарги включав у себе заявлені вимоги на майно, що вже є у законній власності ОСОБА_3, а це унеможливлювало розгляд апеляційної скарги до розгляду заявлених вимог в іншій справі. Також не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_7 на порушення її права на справедливий суд та розумні строки розгляду справи, оскільки інститут зупинення провадження у справі впроваджений для об'єктивного і правильного розгляду залежних одна від одної цивільних чи інших справ, зокрема, з метою недопущення у подальшому здійснення процедури повороту виконання рішення суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно у вигляді 7/36 частин домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1, з визначенням за ОСОБА_3 права власності на відповідні будівлі домоволодіння.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2013 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - про роз'яснення рішення суду задоволено. Роз'яснено, що відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2013 року визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно у вигляді 7/36 частин домоволодіння, що знаходиться за по АДРЕСА_1 та складається з відповідних приміщень та споруд.

Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішення, ОСОБА_7, яка участі у розгляді справи не приймала, звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2013 року та ухвалу цього ж суду від 17 липня 2013 року, посилаючись на те, що рішенням суду порушено її право власності.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2013 року та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно (справа № 1522/27468/12) зупинено до набрання законної сили рішення суду у цивільній справі № 522/12993/17-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_6, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, про виселення, зняття з обліку та знесення самочинного будівництва, визнання свідоцтв про право власності недійсними.

Постановляючи вказану ухвалу про зупинення апеляційного провадження, апеляційний суд, керуючись пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, виходив із того, що між справами існує тісний матеріально-правовий зв'язок, оскільки від наслідків розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_6, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, про виселення, зняття з обліку та знесення самочинного будівництва, визнання свідоцтв про право власності недійсними залежить ухвалення рішення у справі, предметом позовних вимог якої є визнання права власності на спадкове майно (справа № 1522/27468/12).

З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

У пункті 6 частини першої статті 251 ЦПК України визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналогічне положення процесуального права містилося у пункті 4 частини першої статті 201 ЦПК України 2004 року.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. При цьому справа знаходиться на стадії судового розгляду з листопада 2012 року.

У пункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) судам роз'яснено, що визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України 2004 року підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли у цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

У справі, яка переглядається, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 предметом спору є визнання права власності на спадкове майно (справа № 1522/27468/12).

Підставою для зупинення провадження у цій справі став факт розгляду судом позову ОСОБА_3 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_6, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, про виселення, зняття з обліку та знесення самочинного будівництва, визнання свідоцтв про право власності недійсними (справа № 522/12993/17-ц).

Проте, апеляційний суд у порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети та підстави позовів у справах і не вказав обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про виселення, зняття з обліку та знесення самочинного будівництва, визнання свідоцтв про право власності недійсними виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими ОСОБА_3 обґрунтовувало свої вимоги, а ОСОБА_7 апеляційну скаргу у ній про визнання права власності на спадкове майно.

Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на справедливий суд та розумні строки розгляду справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення статті 371, пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, формально розглянув клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - про зупинення провадження у справі, оскільки таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи й перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є.В. Синельников

С. Ф. Хопта ' 'br'