розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Зарічного районного суду м. Сум від 30 жовтня 2014 року в складі судді Грищенко О. В. та на ухвалу апеляційного суду Сумської області від 26 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Левченко Т. А., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог указував, що 22 вересня 2008 року ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_4 уклали кредитний договір № 8В_7426/18/08-А, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 48 679 доларів США зі сплатою 15,99% річних за весь час фактичного користування кредитом до повного виконання зобов'язання перед банком. 26 червня 2013 року ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" уклали договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Позивач указував, що позичальник належним чином умови кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим станом на 21 серпня 2014 року за кредитним договором утворилась заборгованість у сумі 409 074,66 грн, з яких: тіло кредиту - 311 120,23 грн та відсотки - 97 954,44 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Сум від 30 жовтня 2014 року позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 409 074,66 грн та судові витрати в сумі 3 654 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, кредит та відсотки не погасив, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 409 074,66 грн.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 26 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що посилання відповідача про повну сплату ним кредиту не підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляду до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дали оцінки тим обставинам, що відповідач повністю виконав зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується листом банку про повну сплату кредиту, після чого зняв з реєстрації належний йому автомобіль та уклав біржову угоду про продаж автомобіля, який перебував у заставі банку. Отже суди не врахували, що відповідач не зміг би продати переданий у заставу автомобіль без повної сплати за кредитним договором. Зазначені обставини також підтверджуються листом Регіонального сервісного центру МВС України в Сумській області. Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду з позовом.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

27 грудня 2017 року від ПАТ "Дельта Банк" до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, які мотивовані тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що 22 вересня 2008 року ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_4 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого банк відкрив відповідачу траншеву мультивалютну кредитну лінію (без відновлення) в іноземній валюті в межах загальної суми 48 679 доларів США строком до 10 вересня 2015 року включно для придбання автомобіля.

22 вересня 2008 року ОСОБА_4 та ПАТ "Кредитпромбанк" уклали договір застави належного відповідачу автомобіля.

Згідно з випискою з особового рахунку ОСОБА_4, останній платіж за кредитним договором він здійснив 29 травня 2012 року.

20 травня 2013 року ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" уклали договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" придбав право вимоги за кредитним договором 7426/18/08-А від 22 вересня 2008 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору 25 липня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" направив ОСОБА_4 вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суди, встановивши фактичні обставини на підставі належних та допустимих доказів, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Доводи відповідача про те, що суди не дали належної оцінки доказам відповідача про повне виконання ним зобов'язання за кредитним договором, не заслуговують на увагу, оскільки належними доказами не підтверджені, а обставини, на які відповідач посилається як на підставу заперечень проти позову, не дають підстав для висновку про повне виконання ним зобов'язань за кредитним договором.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом, є безпідставними, оскільки з позовом позивач звернувся у вересні 2014 року, тобто у межах терміну дії кредитного договору.

На інші обставини як підстави для скасування рішень судів попередніх судових інстанцій ОСОБА_4 не посилається.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.