розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 березня 2017 року у складі судді Пак М. М. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю.,

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про відшкодування збитків.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 26 вересня 2012 року між нею та ОСОБА_5 укладений нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу незавершеного будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 із земельною ділянкою, площею 0,100 га. Предметом попереднього договору є зобов'язання відповідача у строк не пізніше одного місяця після повного погашення заборгованості за кредитом у Мукачівському відділенні АТ "Дельта Банк" за кредитним договором від 18 квітня 2008 року №390-0221002/ФК, продати їй незавершений будівництвом двохповерховий житловий будинок, готовністю 80 %, загальною площею 190,70 кв. м та земельну ділянку на якій розташований будинок, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1. Відповідно до частини четвертої попереднього договору, купівля-продаж незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки буде вчинена за суму 340 000,00 грн, незалежно від офіційного та ринкового курсу іноземних валют, інфляцій та індексації. Вказана сума є істотною умовою основного договору, яка не підлягає зміні. Відповідно до частини п'ятої попереднього договору, вона взяла на себе зобов'язання відповідача з погашення вказаного кредитного договору, який на момент підписання цього договору складав 254 749,13 грн - основного боргу та 2 393,97 грн - судового збору. Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 26 вересня 2012 року, ОСОБА_5 надав згоду про погашення нею кредиту та пов'язаних із ним платежів, як аванс згідно з попереднім договором купівлі-продажу. Цього ж дня, 26 вересня 2012 року, вона внесла суму в розмірі 110 580,00 грн на погашення заборгованості згідно з кредитним договором, потім сплачено кошти на загальну суму 240 770,15 грн, а 06 листопада 2013 року оплачена кінцева сума за кредитом.

Проте ПАТ "Дельта Банк" нарахована додаткова заборгованість у розмірі 35 705,35 грн, яка на її думку є незаконною, так як перед сплатою останнього внеску на погашення кредиту 06 листопада 2013 року в розмірі 99 788,14 грн, представники банку запевнили, що це остаточна сума погашення заборгованості. ОСОБА_5 власноручно написав розписки про отримання від неї коштів, а саме: 10 вересня 2012 року - 5 000,00 дол. США; 20 листопада 2012 року - 5 000,00 дол. США; 18 грудня 2013 року - 1 000,00 дол. США, а всього - 11 000,00 дол. США. Фактично відповідач отримав суму коштів під розписку, а інша сума коштів вносилася на рахунок банку в рахунок погашення заборгованості.

Вона добудувала будинок, провела усі комунікації, отримала усі документи про обслуговування комунальних та інших служб на своє ім'я. Відповідач особисто надав всю документацію на будинок та копії своїх особистих документів на виготовлення звіту про оцінку будинку. Для погашення кредиту ОСОБА_5 та на добудову будинку, вона та її чоловік продали свою трьохкімнатну квартиру і за згодою відповідача вселилися у недобудований будинок, оскільки не мали іншого житла і зробили капітальний ремонт. Сторонами у справі у письмовій формі узгоджені всі істотні умови купівлі-продажу, крім того, сторонами фактично виконані його умови, а саме: сплачено аванс за майно за попереднім договором (розписки від 10 вересня 2012 року, 20 листопада 2012 року та 18 грудня 2013 року на отримання відповідачем авансу у розмірі 11 000,00 дол. США, а відповідачем переданий недобудований будинок та земельна ділянка).

Разом з тим, відповідач відмовляється укладати договір купівлі-продажу, та вимагає сплати додаткових коштів. Вона звернулася в суд із позовом про визнання за нею права власності на недобудований житловий будинок та земельну ділянку, проте в суді апеляційної інстанції рішення про визнання за нею права власності скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому суд роз'яснив, що вона має право на відшкодування збитків відповідно до частини другої статті 635 ЦК Українизавданих відповідачем.

Посилаючись на викладене, позивач просила стягнути з відповідача понесені збитки у розмірі 3 440 247,00 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 березня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 збитки у розмірі 2 783 381,80 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач ухиляється від укладення договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, позивач, яка виконали умови переднього договору, має право на відшкодування збитків у порядку частини другої статті 635 ЦК України.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами укладений попередній договір, за яким позивач на виконання своїх зобов'язань сплатила обумовлену заборгованість за кредитним договором та суму за недобудований житловий будинок та земельну ділянку, а відповідач своїх зобов'язань не виконав, договір купівлі-продажу житлового будинку та земельною ділянки з позивачем не уклав, що відповідно до частини другої статті 635 ЦК Україниє підставою для відшкодування ОСОБА_4 збитків.

У серпні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 червня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що позивач незаконно захопила його будинок та позбавила його сім'ю права на житло. Крім того, ОСОБА_4 не виконала своїх зобов'язань за попереднім договором, що підтверджується простим арифметичним підрахунком.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.

У червні 2017 року від ОСОБА_4 надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_5, згідно з якими вона виконала умови попереднього договору купівлі-продажу, проте відповідач відмовився укладати основний договір, що є підставою для відшкодування їй збитків.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК (1618-15) України щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що згідно із заявою, посвідченою приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу МангурВ. В., та зареєстрованої в реєстрі за № 1026 від 26 вересня 2012 року, відповідач надав згоду, щоб грошові кошти для погашення кредиту та пов'язаних із ним платежів за укладеним ним кредитним договором від 18 квітня 2008 року № 390-0221002/ФК у Мукачівському відділенні АТ "Дельта Банк" ("Укрпромбанк"), як аванс згідно з попереднім договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Мангур В. В. 26 вересня 2012 року за реєстром № 1025, здійснювала ОСОБА_4 При цьому сплачені кошти будуть зараховані нею як аванс при укладенні основного договору купівлі-продажу належного йому незавершеного будівництва домоволодіння та земельної ділянки, які є предметом попереднього договору і знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до копії заяви, посвідченої приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Мангур В. В. та зареєстрованої у реєстрі за № 1027 від 26 вересня 2012 року, позивач підтвердила, що крім погашення заборгованості за кредитом та пов'язаних із ним платежів за укладеним ОСОБА_5 кредитному договору від 18 квітня 2008 року № 390-0221002/ФК у Мукачівському відділенні АТ "Дельта Банк" ("Укрпромбанк"), як платежу згідно з попереднім договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Мангур В. В. 26 вересня 2012 року за реєстром № 1025, зобов'язується сплатити відповідачу ще 80 000,00 грн за окремою розпискою про отримання, безпосередньо після продажу належного їй транспортного засобу, але не пізніше як до підписання між ними основного договору купівлі-продажу належного йому незавершеного будівництва домоволодіння та земельної ділянки, які є предметом попереднього договору.

26 вересня 2012 року між сторонами у справі укладений попередній договір про те, що ОСОБА_5 зобов'язується у строк не пізніше одного місяця після повного погашення заборгованості за кредитним договором від 18 квітня 2008 року № 390-0221002/ФК, продати ОСОБА_4 незавершений будівництвом двохповерховий житловий будинок, реєстраційний номер РПВН 22724175, загальною площею 190,70 кв. м готовність якого становить 80 % та земельну ділянку, на якій він розташований, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 зобов'язується купити вищевказане нерухоме майно на умовах та за ціну, вказаних у договорі. У пункті 3 договору зазначено: що сторони, домовляються, що підготовкою та збором (отриманням) документів необхідних для купівлі-продажу вказаного жилого будинку, належною до нього земельною ділянкою та укладання основного договору купівлі-продажу буде займатися відповідач своїми силами та за свій рахунок. Витрати з оформлення та посвідчення основного договору купівлі-продажу бере на себе ОСОБА_4

Пунктом 4 договору визначено, що купівля-продаж незавершеного будівництва жилого будинку та земельної ділянки буде вчинена за суму 340 000,00 грн, незалежно від офіційного та ринкового курсу іноземних валют, інфляцій та індексацій. Вказана сума є істотною умовою основного договору, яка не підлягає зміні сторонами.

10 вересня 2012 року, сторони у справі склали розписку, в якій вказали, що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 завдаток у сумі 5 000,00 доларів США за недобудований будинок та земельну ділянку, загальною вартістю 45 000,00 дол. США.

20 листопада 2012 року, ОСОБА_5 написав розписку, в якій вказує, що отримав 5 000,00 дол. США. Залишок складає - 3 363 дол. США.

18 грудня 2013 року ОСОБА_5 отримав від позивача 1 000,00 дол. США в рахунок вартості будинку по АДРЕСА_1.

Відповідно до копій квитанцій та довідок АТ "Дельта Банк", позивач повністю погасила кредитну заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором від 18 квітня 2008 року № 390-0221002/ФК.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_4 вказала на те, що вона виконала умови попереднього договору, тоді як відповідач ухиляється від укладення договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, що є підставою для відшкодування ОСОБА_5 збитків.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина перша статті 628 ЦК Українипередбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 635 ЦК Українивстановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Положення частини другої статті 635 ЦК Українимістять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору.

Цією нормою встановлено обов'язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями ЦК України (435-15) й інших актів цивільного законодавства, прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу.

Установивши, що ОСОБА_4 на виконання умов попереднього договору виконала кредитні зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором від 18 квітня 2008 року № 390-0221002/ФК та сплатила йому іншу частину коштів, що підтверджується відповідними розписками, здійснила ремонт будинку за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача у порядку частини другої статті 635 ЦК України збитків у розмірі 2 783 381,80 грн, оскільки ОСОБА_4, як сторона попереднього договору, може претендувати на відшкодування таких збитків.

Твердження заявника про те, що суди неправильно порахували збитки, є безпідставними, оскільки такі доводи є переоцінкою доказів, що не входить до повноважень Верховного Суду, при цьому ОСОБА_5 не був позбавлений можливості подати до судів попередніх інстанцій свої розрахунки таких збитків, з огляду також і на те, що сторонам у справі було роз'яснено статтю 10 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні судами було дотримано норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.