розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2016 року в складі судді Католікяна М. О. та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2016 року в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Красвітної Т. П.,

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк) про визнання договору поруки укладеного між сторонами 20 жовтня 2006 року, припиненим на підставі статті 559 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що банк збільшив процентну ставку за користування кредитними коштами, які отримав ОСОБА_5 на підставі кредитного договору від 20 жовтня 2006 року № 11061436000 укладеного між ОСОБА_5 та банком, в односторонньому порядку без узгодження з ним як з поручителем за договором поруки від 20 жовтня 2006 року № 11061436000/11061461000/П (далі - договір поруки), укладеним між ним, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з однієї сторони та АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", з другої сторони, спрямованим на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, визнано договір поруки від 20 жовтня 2006 року № 11061436000/11061461000/П, укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, припиненим з 19 березня 2008 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ "УкрСиббанк" в односторонньому порядку збільшив процентну ставку за користування кредитними коштами, а тому договір поруки є припиненим з підстав передбачених статтею 559 ЦК України з моменту прийняття такого рішення банком.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2016 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2016 року змінено в частині обґрунтування задоволення позову ОСОБА_4 та визначено поруку за договором поруки від 20 жовтня 2006 року № 11061436000/11061461000/П, укладеним між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, припиненою з 31 грудня 2014 року.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав поруку припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України, оскільки банк збільшив обсяг відповідальності поручителя без його згоди. Однак, визначаючи дату припинення поруки, суд помилково виходив з дати впровадження системи нарахування збільшених відсотків, оскільки фактично підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами відбулося з 31 грудня 2014 року.

У касаційній скарзі, поданій 12 грудня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "УкрСиббанк" просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Між банком, боржником і двома поручителями укладено один договір поруки, який суд за позовом одного з поручителів визнав припиненим, при цьому не залучивши до участі в розгляді справи інших осіб за договором співвідповідачами.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

26 січня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу мотивовані тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору, в наслідок яких збільшується відповідальність поручителя. З наданого банком розрахунку вбачається, що підвищення відсоткової ставки за кредитним договором фактично здійснено було 31 грудня 2014 року, що є підставою для визнання поруки припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

14 лютого 2018 справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що 20 жовтня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11061436000, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 18 500 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом протягом 30 календарних днів у розмірі 10,3 % річних.

Пунктом 1.3.1 кредитного договору передбачено, що по закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до пункту 9.2 даного договору.

В забезпечення належного виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором 20 жовтня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", позичальником ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_4 як поручителями укладено договір поруки №11061436000/11061461000/П.

19 лютого 2008 року банк направив лист № 168734 ОСОБА_5 в якому повідомив про те, що з метою підвищення умов кредитування фізичних осіб з 12 березня 2008 року банк запроваджує нову систему нарахування відсотків у випадку прострочення платежу за кредитним договором, а саме у випадку якщо порушення кредитної дисципліни буде пов'язане з простроченням платежу за кредитним договором, то банком прийнято рішення нараховувати підвищені проценти не на всю суму кредиту, а лише на прострочену суму основного боргу. У зв'язку з чим у разі порушення умов кредитної дисципліни, зокрема неналежного виконання умов кредитного договору, банк з дати виникнення простроченої суми основного боргу нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти, а саме в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу.

Згідно з частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частиною 1 статті 651 ЦК України визначено, що зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення частини першої статті 559 ЦК України дозволяє стверджувати, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. При цьому для припинення поруки достатнім є встановлення таких змін в основному зобов'язанні. Тому подальше фактичне виконання зобов'язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов'язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення обсягу відповідальності).

Збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов'язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення строку повернення кредиту.

Аналогічний висновок висловлений і Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 201 б року у справі № 6-2662цс15.

Суди встановили, що дії банку щодо підвищення відсоткової ставки не були узгоджені з поручителем згідно з нормами чинного законодавства та вимог договору поруки.

З 31 грудня 2014 року банк фактично підвищив відсоткову ставку, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Таким чином, порука ОСОБА_4 за договором поруки від 20 жовтня 2006 року №11061436000/11061461000/П є припиненою з 31 грудня 2014 року.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України (1618-15) , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК (1618-15) України випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, правильно встановив дату припинення поруки позивача за договором поруки, однак не звернув уваги на те, що припинення договору поруки в цілому призводить до вирішення питання про права та обов'язки іншого з поручителів за цим же договором, хоча він з позовом не звертається, а ОСОБА_4 не наділений процесуальними правами ставити питання щодо припинення поруки ОСОБА_6, оскільки такого доручення в установленому законом порядку вона йому не видавала.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права, а тому оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим задовольнити частково.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_4 за договором поруки від 20 жовтня 2006 року № 11061436000/11061461000/П, укладеним між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5.