Постанова
Іменем України
07 листопада 2018 року
м. Київ
справа №522/20175/15-ц
провадження № 61-18844св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - комунальне підприємство "Одесаоблфарм",
третя особа - тимчасово виконуючий директора комунального підприємства "Одесаоблфарм",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2017 року в складі колегії суддів: Плавич Н. Д., Вадровської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Одесаоблфарм", третя особа - тимчасово виконуючий директора комунального підприємства "Одесаоблфарм", про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення, витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог указував, що звільнення його проведено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки прогулу він не скоював, а був відсутній на роботі за дорученням т.в.о директора КП "Одесаоблфарм", тому просив про задоволення позову.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ т.в.о. директора КП "Одесаоблфарм" від 25 серпня 2015 року №35-ВК про звільнення ОСОБА_4 з посади заступника директора підприємства згідно пунктом 4 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника директора КП "Одесаоблфарм". Стягнуто з КП "Одесаоблфарм" на користь ОСОБА_4 111 355,20 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26 серпня 2015 року до 24 листопада 2016 року та 5 000 грн на правову допомогу. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач прогулу не скоював, оскільки 25 серпня 2015 року був відсутній на роботі з поважних причин.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2017 року рішення суду першої інстанції про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Одесаоблфарм" на користь ОСОБА_4 535,46 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 500 грн на правову допомогу. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
У травні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про відсутність позивача на робочому місці без поважних причин не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах закону, суд не перевірив доводи позивача про зустріч з ОСОБА_5, службове розслідування щодо факту скоєння позивачем прогулу проведено формально, у нетипово стислі строки, зацікавленими у звільненні позивача особами, документи службового розслідування складались заздалегідь, ще до повернення позивача на роботу.Апеляційний суд не врахував, що відповідач не забезпечив позивача необхідними для роботи засобами, тому позивач був вимушений виконувати свою роботу за межами підприємства, акт про відсутність позивача на роботу складений зацікавленими у звільненні позивача особами, службове розслідування щодо факту прогулу проведено формально та у стислі строки, у наказі про звільнення відсутнє посилання на документ, який порушив працівник, тому вина позивача у скоєнні прогулу не доведена. Крім того, апеляційний суд не перевірив обставини щодо видачі позивачу трудової книжки, що є підставою для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
18 липня 2017 року від КП "Одесаоблфарм" до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, які мотивовані тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
, що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15)
), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15)
передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19 квітня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що на підставі наказу від 19 березня 2015 року №6-ВК позивач прийнятий на посаду заступника директора КП " Одесаоблфарм".
Розпорядженням заступника голови Одеської обласної ради від 23 березня 2015 року №43/2015-КР на позивача покладено тимчасове виконання обов'язків директора КП "Одесаоблфарм" з 24 березня 2015 року до призначення керівника у порядку, передбаченому чинним законодавством, з укладанням відповідного контракту.
24 березня 2015 року з позивачем укладений контракт до призначення керівника КП "Одесаоблфарм".
Розпорядженням голови Одеської обласної ради від 16 червня 2015 року №62/2015-КР з 26 червня 2015 року припинено тимчасове виконання обов'язків директора КП "Одесаоблфарм" ОСОБА_4 та виконання обов'язків директора КП "Одесаоблфарм" покладено на ОСОБА_6
Згідно з наказами т. в. о. директора КП "Одесаоблформ" від 21 липня, 18 та серпня 2015 року ОСОБА_4 оголошено догани за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме відсутність на робочому місці 21 липня 2015 року з 11 години 05 хвилин до 15 години 30 хвилин, 18 серпня 2015 року з з 09 години 10 хвилин до 13 години 40 хвилин та 20 серпня 2015 року з 11 години 30 хвилин до 16 години.
Згідно з актом від 25 серпня 2015 року, складеним працівниками КП "Одесаоблфарм", ОСОБА_4 був відсутній на робочому місці з 9 години 30 хвилин до 15 години 15 хвилин.
Наказом т.в.о директора КП "Одесаоблфарм" від 25 серпня 2015 року №35-ВК позивача звільнено з посади заступника директора КП "Одесаоблфарм" за пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогул.
Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статі 60 ЦПК України (1618-15)
(в редакції чинній на час розгляду справи), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 не заперечував факт відсутності його на роботі 25 серпня 2015 року з 09:30 до 15:00 години, однак посилався на те, що його відсутність була обумовлена виконанням завдання т.в.о директора КП ОСОБА_6 щодо зустрічі з заступником начальника Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів ОСОБА_5. Крім того, ОСОБА_4 зазначав, що згідно із наказом від 12 червня 2015 року мав ненормований робочий день, що давало йому право більш вільно розпоряджатися своїм робочим часом; його робоче місце не було обладнано Інтернетзв'язком, тому він був змушений проводити час поза межами роботи для виконання плану роботи.
Виходячи з того, що позивач не довів поважності причин відсутності його на роботі 25 серпня 2015 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі на посаді заступника директора КП "Одесаоблфарм", стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення.
Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не перевірив обставини відсутності позивача на робочому місці 25 серпня 2015 року, що розслідування про факт скоєння позивачем прогулу проведено формально,що відповідач не забезпечив позивача необхідними для роботи засобами, тому позивач був вимушений виконувати свою роботу за межами підприємства, акт про відсутність позивача на роботу складений зацікавленими у звільненні позивача особами, позивача не було ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, тому вина позивача у скоєнні прогулу не доведена, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються встановленими обставинами та висновками, зробленими апеляційним судом.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не вирішив питання щодо видачі трудової книжки, є безпідставними, оскільки апеляційний суд розглянув зазначену справу в межах заявлених позовних вимог, в той час як позивач вимоги про видачу трудової книжки не заявляв.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, а зводяться до незгоди з рішенням апеляційного суду та переоцінки доказів, що виходить за межі передбачених статтею 400 ЦПК України повноважень Верховного Суду.
Відповідно дочастини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
В.І. Журавель
В.М. Коротун
В.П. Курило