розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Сокуренко НаталіїВікторівни, подану в інтересах акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 04 лютого 2016 року в складі судді Сивак В. М. та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2016 року в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Богонюка М. Я., Шеремети Н. О.,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", банк), про усунення перешкод у користуванні його платіжною карткою шляхом стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог указував, що позивач у банку відкрив картковий рахунок, який обслуговується карткою MasterCard platinum № НОМЕР_1, на якому знаходяться власні кошти позивача в сумі 149 603, 59 грн. З 17 січня 2015 року позивач не може отримати належні йому кошти, що знаходяться на платіжній картці, оскільки банк наклав обмеження щодо здійснення видаткових операцій.

На звернення позивача щодо з'ясування причин обмеження видаткових операцій по картковому рахунку банк пояснив, що у випадку, якщо валюта операції відрізняється від валюти картрахунку, сума операції конвертується у валюту картрахунку за обмінним курсом банку, що діє на дату проведення операції. Однак, внаслідок технологічного збою в системі, який мав місце під час проведення операцій, остання проводилася за значно заниженим курсом, внаслідок чого виникла дебіторська заборгованість, яку клієнт зобов'язується погасити протягом 30 днів з моменту її виникнення.

11 лютого 2015 року позивач повторно звернувся до банку з заявою про надання інформації щодо підстав виникнення заборгованості та детального розрахунку такої заборгованості, а також про причини блокування видаткових операцій по картці, однак відповіді на цю заяву він не отримав. Посилаючись на викладене, позивач просив усунути перешкоди в користуванні його платіжною карткою шляхом стягнення з банку коштів в сумі 149 603,59 грн.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 04 лютого 2016 року позов задоволено. Зобов'язано банк усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 власними грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку та обслуговуються MasterCard platinum № НОМЕР_1, який відкрито АТ КБ "Приватбанк" шляхом стягнення коштів в сумі 149 603, 59 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не надав належних та допустимих доказів наявності у позивача заборгованості, яка виникла внаслідок конвертації валюти за неправильним (заниженим) курсом, та розміру цієї заборгованості.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

У травні 2016 року Сокуренко Н. В. в інтересах АТ КБ "Приватбанк" подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно дослідили всі обставини справи, не надали належної оцінки доказам наданим відповідачем, а саме наявності у позивача заборгованості по курсовій різниці за період з 16 до 28 грудня 2014 року в розмірі 133 505,22 грн, що призвело до неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняття незаконного рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2016 року відкрито касаційне провадження в даній справі та зупинено виконання рішення Золочівського районного суду Львівської області від 04 лютого 2016 року.

30 червня 2016 року від ОСОБА_4 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, які мотивовані тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 лютого 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 13 січня 2015 року ОСОБА_4 відкрив у АТ КБ "Приватбанк" картковий рахунок НОМЕР_2 MasterCard platinum.

16 січня 2015 року ОСОБА_4 вніс кошти на зазначений рахунок в сумі 149998 грн.

17 січня 2015 року картковий рахунок банком заблоковано.

22 січня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до банку із заявою про роз'яснення причин обмеження операцій по картковому рахунку.

02 лютого 2015 року банк надіслав відповідь про те, що внаслідок технологічного збою в системі, який мав місце під час проведення ОСОБА_4 операцій щодо переказу на рахунки іноземного банку, остання проводилася за значно заниженим курсом, внаслідок чого виникла дебіторська заборгованість, яку клієнт повинен погасити протягом 30 днів з моменту її виникнення.

11 лютого 2015 року ОСОБА_4 повторно звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з вимогою роз'яснити підстави виникнення заборгованості, надати її розрахунок, а також причини блокування карткового рахунку, однак відповіді не отримав.

Згідно з виписки з карткового рахунку MasterCard platinum № НОМЕР_1 станом на 18 березня 2015 року на рахунку знаходяться кошти в сумі 149603.59 грн.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений частиною другою цієї статті.

Суб'єкт порушеного права може скористатись одним із способів захисту цивільного права, передбачених частиною другою цієї статті, зокрема відновити становище, яке існувало до порушення.

Відповідно до статті 1066 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Відповідно до статті 14.13 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу. Призупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов'язань користувача й емітента, що виникли до часу призупинення або припинення зазначеного права.

Відповідно до пункту 12 розділу VI "Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками" постанови Національного Банку України від 05 листопада 2014 року №705 емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором. Зупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов'язань користувача й емітента, що виникли до часу зупинення або припинення зазначеного права.

Емітент зобов'язаний інформувати користувача про зупинення права використовувати електронний платіжний засіб та причини такого зупинення в спосіб, установлений договором, у разі можливості перед тим і негайно після цього, як право використовувати електронний платіжний засіб буде зупинено, якщо надання такої інформації не скомпрометує об'єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України.

Відповідно до пункту 2.1.1.9.2 Умов і правил використання платіжних карт Приватбанку банк має право у випадку порушення умов використання кредитних карт та/чи Умов банківського обслуговування при виникненні простроченої заборгованості на рахунку Картки, заборгованості, яка перевищує ліміт овердрафта (при його наявності), або ж при виникненні ситуації, яка може спричинити збитки для Банку чи для Клієнта або порушення чинного законодавства, а також у випадках, передбачених Умовами банківського обслуговування, призупинити або зупинити дію Картки, а також вжити всіх необхідних для цього заходів.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов банківського обслуговування, розміщених на офіційному сайті АТ КБ "Приватбанк", передбачено, що у випадку порушення держателем або довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов Договору та/або у випадку виникнення овердрафта Банк має право призупинити розрахунки по картці (заблокувати картку) та/або визнати картку недійсною до моменту усунення вказаних порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частці у випадку невиконання держателем та/або довіреною особою держателя своїх боргових зобов'язань та інших обов'язків за договором.

Ураховуючи те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості за картковим рахунком позивача MasterCard platinum № НОМЕР_1, яка виникла внаслідок конвертації валюти за некоректним курсом валюти та не надав розрахунку в обґрунтування такої заборгованості, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підставі для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не звернули уваги на наявність у позивача заборгованості по курсовій різниці за період з 16 до 28 грудня 2014 року в розмірі 133 505,22 грн, не заслуговують на увагу, оскільки картковий рахунок позивач відкрив у січні 2015 року.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх судових інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).