треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Тетяна Олександрівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Юлія Вадимівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, у складі судді Дубас Т. В., від 27 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Яворського М. А., Ігнатченко Н. В., Кашперської Т. Ц., від 14 березня 2017 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Т. О., приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В., про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2005 року вона здійснювала постійний догляд за одинокою особою ОСОБА_8, яка проживала та була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 померла, поховання було проведено за рахунок коштів позивача. Після смерті ОСОБА_8 вона звернулась до приватного нотаріуса Деребери Т. О. із заявою про прийняття спадщини, нотаріусом відкрита спадкова справа

№ 58082649. При перевірці спадкового реєстру було встановлено, що згідно заповіту ОСОБА_8 від 13 липня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Герасимів Ю. В., спадкоємцем всього майна померлої є ОСОБА_4 На думку позивача, при складанні зазначеного заповіту було відсутнє волевиявлення померлої, оскільки підпис на заповіті не належить заповідачу. Крім того, при посвідченні заповіту нотаріусом було порушено вимоги чинного законодавства щодо посвідчення правочину за межами нотаріальної контори.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4, посвідчений 13 липня 2015 року приватним нотаріусом

Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ГерасимівЮ. В.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 27 січня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона є спадкоємцем ОСОБА_8 за заповітом або за законом. Також позивачем не доведено підстав для визнання спірного заповіту недійсним, заповіт вчинений з дотриманням положень законодавства України. Доказів того, що заповідач під час складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними позивач не надала.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення районного суду залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального й процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка була прийнята, та відкрита спадкова справа, отже позивач є спадкоємцем ОСОБА_8 Оспорюваний заповіт впливає на її права та інтереси. Суди не встановили місце вчинення правочину, оскільки адреса реєстрації заповідача у заповіті та у копії паспорту є різними. Суд прийняв як доказ висновок почеркознавчої експертизи, яку проведено не на підставі ухвали суду в рамках цієї справи, з порушенням норм чинного законодавства.

У відзиві (запереченні) на касаційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час розгляду справи суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2.

16 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_8, на підставі чого було заведено спадкову справу.

01 грудня 2015 року ОСОБА_4 подала приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_8 на підставі заповіту

від 13 липня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В. за реєстраційним номером 2646. Згідно заповіту спадкоємцем всього майна

ОСОБА_8 є ОСОБА_4

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК Українивстановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною другою статті 1257 ЦК Українипередбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

У заповіті від 13 липня 2015 року зазначено, що у зв'язку з хворобою ноги та похилим віком ОСОБА_8 на її особисте прохання заповіт посвідчено приватним нотаріусом у заповідача вдома.

Під час розгляду справи суди встановили, що при посвідченні заповіту приватним нотаріусом особа заповідача була встановлена на підставі паспорту серії НОМЕР_3, виданого Вишнівським МВМ ГУ МВС України у Київській області 20 листопада 2001 року ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженці с. Щегловка Макіївського району Донецькоїобласті, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1.

Суди встановили, що слово "корпус" не чітко проглядається на штампі реєстрації у паспорті заповідача. Проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1. За вказаних обставин незазначення у заповіті слів "корпус 1" не впливає на встановлення особи заповідача. Крім того, у заповіті зазначено індивідуальний номер облікової картки платника податків ОСОБА_8 - НОМЕР_1.

Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо невстановлення судами попередніх інстанцій місця вчинення правочину у зв'язку із різними адресами у заповіті та у паспорті заповідача.

За змістом статті 1257 ЦК України заповіт може бути оскаржений за позовом заінтересованої особи, якою може бути особа, чиї спадкові права порушені у зв'язку з укладенням заповіту. Такими особами можуть бути спадкоємці за законом, спадкоємці за іншим заповітом, відказоодержувач.

Суди встановили, що ОСОБА_2 на протязі п'яти років, які передували смерті ОСОБА_8, перебувала у зареєстрованому шлюбі з

ОСОБА_10 згідно відмітки відділу ЗАГСу м. Вишневе про реєстрацію від 02 січня 1974 року, отже мала у цей період свою сім'ю, з якою постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а. с. 11).

Постійне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_8 за різними адресами також підтверджується актом депутата Вишневої міської ради VII скликання ОСОБА_11 від 13 листопада 2015 року (т.1 а. с. 12).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 березня 2016 року у справі № 369/1367/15 заяву ОСОБА_2 про встановлення факту перебування спадкодавця ОСОБА_8 на її утриманні залишено без розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона є спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 та її права або інтереси були порушені оскарженим заповітом. Сам факт звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не може безумовно свідчити про наявність у позивача права на спадкування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені, дійшли правильного висновку про те, що волевиявлення ОСОБА_8 було спрямоване на передачу майна саме ОСОБА_4 та зафіксоване в оспорюваному заповіті від 13 липня 2015 року. Волевиявлення спадкодавця було вільним та відповідало її волі. Заповіт складено у письмовій формі, із зазначенням часу, місця його складення та засвідчено гербовою печаткою приватного нотаріуса. Підпис ОСОБА_8 у тексті правочину посвідчений нотаріусом. Доказів протилежного позивач у порядку статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) не довела.

Доводи касаційної скарги про сумнів у належності заповідачу підпису у тексті заповіту суд вважає безпідставними, оскільки призначена ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня

2016 року судово-почеркознавча експертиза не була проведена у зв'язку з тим, що позивач не надала вільних зразків підпису ОСОБА_8 за будь-який період часу.

Отже, оскаржуваний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном відповідає вимогам закону, а на підтвердження підстав його недійсності позивач належних та допустимих доказів не надала.

З урахуванням наведеного, оскаржені судові рішення є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.