розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Київській області на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року у складі судді Катющенко В. П. та постанову апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Поліщук Н. В., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2016 року ОСОБА_4. звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа - ОСОБА_7, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з наказом Головного управління юстиції у Київській області, правонаступником якого є Головне територіальне управління юстиції у Київській області, від 20 жовтня 2009 року № 589/к, її призначено на посаду консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області за переведенням, тимчасово, на період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами основного працівника - ОСОБА_7

З 20 жовтня 2009 року по 25 жовтня 2016 року вона офіційно працювала на посаді консультанта вказаної державної нотаріальній контори. У листопаді 2016 року вона отримала рекомендований лист відповідача від 25 жовтня 2016 року, яким повідомлялось, що відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25 жовтня 2016 року № 1984/3 вона звільнена з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, у зв'язку з закінченням строку трудового договору 25 жовтня 2016 року, та запропоновано прибути до Головного територіального управління юстиції у Київській області для отримання трудової книжки.

У зв'язку з тим, що строк трудового договору, який був оформлений наказом начальника Головного управління юстиції у Київській області від 20 жовтня 2009 року № 589/к закінчився 20 січня 2010 року, й так як після закінчення дії строкового трудового договору ні одна зі сторін не ставила вимогу про припинення трудових відносин і вони фактично продовжувалися, тому вважала, що з 21 січня 2010 року строковий трудовий договір став безстроковим, тобто укладеним на невизначений строк (стаття 39-1 КЗпП України).

Отже, вказані обставини свідчать про те, що її звільнення з роботи відбулось з порушенням трудових прав, а наказ відповідача про звільнення з роботи не відповідає положенням трудового законодавства.

16 листопада 2016 року вона приїхала до Головного територіального управління юстиції у Київській області та подала заяву про роз'яснення підстав її звільнення, яка була прийнята і зареєстрована. Цього ж дня відповідачем було видано їй трудову книжку та вручено копію наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25 жовтня 2016 року № 1984/3 про її звільнення. Отримавши трудову книжку, нею було виявлено, що до книжки внесено запис № 32 від 21 січня 2010 року: "Вважати такою, що працює на посаді консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори тимчасово на період соціальної відпустки основного працівника ОСОБА_7 до фактичного виходу її на роботу, відповідно до пункту 2 статті 23 КЗпП України", підставою внесення даного запису зазначено наказ відповідача від 02 квітня 2015 року № 475/3 "Про її призначення".

Виявивши у своїй трудовій книжці вищевказаний запис, якого до 25 жовтня 2016 року не було, вона звернулась до начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області з усними проханнями: роз'яснити, коли і ким до був внесений цей запис, ознайомити її з матеріалами особової справи, ознайомити з оригіналом наказу відповідача від 02 квітня 2015 року № 475/3 та надати його завірену копію, але отримала відмову від відповідача у вчиненні таких дій. 16 листопада 2016 року вона отримала копію наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25 жовтня 2016 року № 1984/3 про її звільнення та їй видана трудова книжка.

17 листопада 2016 року вона повторно звернулась до відповідача з відповідною заявою, унаслідок чого її було ознайомлено з чорновою і не завіреною копією наказу відповідача від 02 квітня 2015 року № 475/3, на якій попросили написати, що вона ознайомлена з цим наказом. Вона неодноразово зверталась до відповідача, проте оригінали особової справи та наказу відповідача від 02 квітня 2015 року № 475/3 їй надано не було, а усно її повідомлено, що запис під № 32 від 21 січня 2010 року в її трудову книжку було внесено у жовтні 2016 року та роз'яснено, що у разі незгоди з записами в трудовій книжці та звільненням з роботи вона має право звернутись до суду з відповідним позовом.

Вона не зверталась до відповідача з заявами щодо продовження дії строкового трудового договору, що був оформлений наказом начальника Головного управління юстиції у Київській області від 20 жовтня 2009 року № 589/к. Відповідачем дія даного строкового трудового договору не продовжувалась і не могла бути продовженою як строкового за відсутності такої письмової заяви від неї. При цьому, після 20 січня 2010 року, тобто після дня закінчення строку трудового договору, трудові відносини фактично тривали і жодна із сторін не вимагала їх припинення, й наказу про її звільнення не видавалось, що свідчить про укладення між сторонами трудового договору на невизначений строк.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_4 просила суд визнати її звільнення з роботи незаконним, визнати незаконними та скасувати: наказ Головного територіального управління юстиції у Київській області № 475/3 від 02 квітня 2015 року "Про призначення ОСОБА_4"; наказ Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25 жовтня 2016 року № 1984/3 про її звільнення з роботи, поновити її на посаді консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області з 26 жовтня 2016 року, стягнути з відповідача середній заробіток (з розрахунку середньоденної заробітної плати - 204 грн 91 коп.) за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 26 жовтня 2016 року до дня поновлення на роботі включно.

У червні 2017 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа - ОСОБА_4, про зміну формулювання наказу щодо дії строку трудового договору.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з наказом Головного управління юстиції у Київській області від 02 липня 2009 року № 350/к її призначено на посаду консультанта Васильківської державної нотаріальної контори Київської області. Наказом Головного управління юстиції у Київській області від 06 жовтня 2009 року № 721/22 їй надано відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами до 20 січня 2010 року. У зв'язку з тим, що на час соціальної відпустки основного працівника можливе призначення іншої особи на цю посаду, але не довше, ніж до виходу на роботу основного працівника, наказом відповідача від 20 жовтня 2009 року № 589/к на підставі заяви ОСОБА_4 останню призначено на посаду консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області з 20 жовтня 2009 року за переведенням, тимчасово на період її відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

При цьому, наказом Головного управління юстиції у Київській області від 11 січня 2010 року № 1/22 їй, надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 21 січня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3. Наказом Головного управління юстиції у Київській області від 25 жовтня 2012 року № 1279/25 їй надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 листопада 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_2. Наказом Головного територіального управління юстиції у Київській області від 23 квітня 2015 року № 396/4 їй надано відпустку без збереження заробітної плати у зв'язку з необхідністю домашнього догляду за дитиною з 23 квітня 2015 року по 23 жовтня 2015 року. Наказом Головного територіального управління юстиції у Київській області від 21 жовтня 2015 року № 1672/4 їй надано відпустку без збереження заробітної плати, у зв'язку з необхідністю домашнього нагляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, з 23 жовтня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Наказом відповідача від 25 квітня 2016 року № 930/3 їй надано відпустку без збереження заробітної плати у зв'язку з необхідністю домашнього нагляду за дитиною з 25 квітня по 25 жовтня 2016 року.

Унаслідок закінчення відпустки по догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, нею подано заяву до Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25 жовтня 2016 року щодо надання дозволу приступити до виконання своїх функціональних обов'язків з 26 жовтня 2016 року, на підставі якої відповідачем було видано наказ від 25 жовтня 2016 року № 1984/3 про звільнення ОСОБА_4 з посади консультанта Васильківської державної нотаріальної контори Київської області. Враховуючи, що вона, як основний працівник, вийшла з відпустки по догляду за дитиною та приступила до виконання обов'язків консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області, настання даного факту стало підставою для припинення трудового договору, у зв'язку з закінченням строку, з ОСОБА_4 відповідно до наказу відповідача.

Відповідно до заяви ОСОБА_4. від 17 жовтня 2009 року, на підставі якої видано наказ Головного управління юстиції у Київській області від 20 жовтня 2009 року № 589/к про призначення її на посаду консультанта державної нотаріальної контори, остання просила перевести її з 20 жовтня 2009 року на цю посаду за строковим договором на період відсутності основного працівника - ОСОБА_7 Отже, протиправні дії Головного управління юстиції у Київській області, які полягають у винесенні наказу про призначення ОСОБА_4 тимчасово на посаду консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області з формулюванням: "тимчасово на період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами основного працівника ОСОБА_7", оскільки таке формулювання не відповідало волі ОСОБА_4., яка, згідно з заяви останньої просила саме про призначення її на посаду на строк, визначений настанням певної події, тобто, фактичного виходу основного працівника на роботу.

З урахуванням викладеного ОСОБА_7 просила суд змінити формулювання наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 20 жовтня 2009 року № 589/к у частині визначення строку трудового договору в наступній редакції: "Призначити ОСОБА_4 на посаду консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області, звільнивши з посади секретаря-друкарки Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області з 20 жовтня 2009 року, за переведенням з посадовим окладом 841 грн. тимчасово на період відсутності основного працівника - ОСОБА_7".

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києві від 20 жовтня 2017 року позов ОСОБА_7прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_4

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано звільнення ОСОБА_4 з посади консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України незаконним. Визнано наказ виконуючого обов'язки начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області від 02 квітня 2015 року № 475/3 "Про призначення ОСОБА_4" незаконним. Визнано наказ начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25 жовтня 2016 року № 1984/3 "Про звільнення ОСОБА_4" незаконним. Поновлено ОСОБА_4. на посаді консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області з 26 жовтня 2016 року. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь ОСОБА_4. середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 26 жовтня 2016 року по 30 січня 2017 року день ухвалення рішення суду, у розмірі 45 769 грн 74 коп. У задоволені позову ОСОБА_7 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 наказом відповідача було призначено на посаду консультанта державної нотаріальної контори тимчасово на період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами основного працівника - ОСОБА_7, тобто визначено строковість трудових відносин. У подальшому, ОСОБА_4 відповідач мав би призначити на цю посаду на період відпустки ОСОБА_7по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного, а в подальшому шестирічного віку, тим самим продовжуючи дію трудового договору, що здійснено не було. Відповідні накази про надання таких відпусток ОСОБА_7 були видані відповідачем, що свідчить про порушення Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області процедури призначення працівника тимчасово на посаду основного працівника у період його перебування у соціальній відпустці. При цьому роботодавцем не було укладено після закінчення відпустки по вагітності та пологам основного працівника будь-якого строкового чи безстрокового договору з ОСОБА_4., а після закінчення строкового договору на період відпустки ОСОБА_7у зв'язку з вагітністю та пологами жодна зі сторін цього договору не заявляла про його закінчення, що свідчить про те, що відповідно до положень статті 39-1 КЗпП України, а також враховуючи фактичне допущення позивача до роботи, трудові відносини між сторонами тривали та відповідно трудовий договір вважається таким, що укладений між ОСОБА_4. та Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області на невизначений строк.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_7 суд дійшов висновку про те, що відсутні спірні правовідносини між ОСОБА_7 та Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області, оскільки формулювання тексту оскаржуваного нею наказу відповідача стосується виключно прав ОСОБА_4.

Постановою апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року апеляційна скарга представника Головного територіального управління юстиції у Київській області залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що першочергово ОСОБА_4 було призначено на посаду консультанта державної нотаріальної контори тимчасово на період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами ОСОБА_7, тобто визначено строковість трудових відносин. У подальшому відповідач мав би призначити ОСОБА_4. на вказану посаду на період відпустки ОСОБА_7 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а потім шестирічного віку, тим самим продовжуючи дію строкового трудового договору, що ним здійснено не було.

Разом з тим, відповідні накази про надання таких відпусток ОСОБА_7 були видані відповідачем, що свідчить про порушення ним процедури призначення працівника тимчасово на посаду основного працівника в період його перебування у соціальній відпустці. При цьому, Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області не було укладено після закінчення відпустки по вагітності та пологам основного працівника будь-якого строкового чи безстрокового договору з ОСОБА_4., а після закінчення строкового договору на період відпустки ОСОБА_7 у зв'язку з вагітністю та пологами жодна із його сторін не заявляла про закінчення цього договору, що свідчить про укладення його між відповідачем та ОСОБА_4 на невизначений строк.

Рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_7 не оскаржувалося, у зв'язку з чим воно в апеляційному порядку не переглядалося.

У касаційній скарзі Головне територіальне управління юстиції у Київській області просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4. відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що за заявою ОСОБА_4 її було призначено на посаду консультантанотаріальної контори тимчасово на період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами ОСОБА_7, що свідчить про строковість трудових відносин між сторонами. Такі обставини вказують про те, що воля ОСОБА_4 полягала саме у призначенні її на вказану посаду на строк, визначений настанням певної події, а саме виходом основного працівника - ОСОБА_7 - на роботу, тому додаткових заяв від неї не вимагалось, у тому числі щодо надання ОСОБА_7 відпусток по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в подальшому шестирічного віку. Визначити точний строк трудового договору при прийнятті на роботу ОСОБА_4. було неможливо, оскільки він залежав від часу відсутності іншого постійного працівника.

У липні 2018 року ОСОБА_4. подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, її було призначено на посаду консультанта державної нотаріальної контори на період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами ОСОБА_7, проте у подальшому її мали б призначити на цю посаду на період відпустки ОСОБА_7 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а у подальшому шестирічного віку, продовжуючи дію строкового трудового договору, що відповідачем здійснено не було. Отже, відповідачем не було укладено з нею після закінчення відпустки по вагітності та пологам ОСОБА_7 будь-якого строкового чи безстрокового договору, а після закінчення строкового договору на період вагітності основного працівника, жодна із його сторін не заявляла про закінчення цього договору, такі обставини свідчать про те, що цей договір укладено на невизначений строк.

Судові рішення у частині вирішення позову ОСОБА_7 не оскаржуються, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядаються.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судові рішення у частині вирішення позову ОСОБА_4 не відповідають.

Судом установлено, що наказом Головного управління юстиції у Київській області від 12 березня 2008 року № 175/кОСОБА_4 з 11 березня 2008 року по 31 грудня 2008 року було призначено на посаду оператора комп'ютерного набору Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області (а.с. 64, том 1).

Наказом Головного управління юстиції у Київській області від 13 січня 2009 року № 39/к ОСОБА_4. за строковим трудовим договором було призначено з 16 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року на посаду секретаря-друкарки Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області (а.с. 67, том 1).

17 жовтня 2009 року ОСОБА_4. звернулася до Головного управління юстиції у Київській області із заявою, в якій просила перевести її на посаду консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області з 20 жовтня 2009 року за строковим трудовим договором на період відсутності основного працівника - ОСОБА_7 (а.с. 69, том 1).

Наказом Головного управління юстиції у Київській області від 20 жовтня 2009 року № 589/к ОСОБА_4. було призначено на посаду консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області, звільнивши з посади секретар-друкарки Васильківської районної державної нотаріальної контори з 20 жовтня 2009 року за переведенням, з посадовим окладом 841 грн, тимчасово на період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами основного працівника - ОСОБА_7(а.с. 13, том 1).

Наказом Головного управління юстиції у Київській області від 11 січня 2010 року № 1/22 ОСОБА_7, консультанту Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області, було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 21 січня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно, відповідно до статті 18 Закону України "Про відпустки" (а.с. 180, том 1).

Наказом Головного управління юстиції у Київській області від 25 жовтня 2012 року № 1279/25 ОСОБА_7, консультанту Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області, було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 листопада 2012 року по 22 квітня 2015 року (а.с. 181, том 1).

Наказом Головного територіального управління юстиції у Київській області від 23 квітня 2015 року № 396/4 ОСОБА_7, консультанту Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області, було надано відпустку без збереження заробітної плати у зв'язку з необхідністю домашнього догляду за дитиною з 23 квітня 2015 року по 23 жовтня 2015 року, відповідно до частини шостої статті 179 КЗпП України та пункту 3 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки" (а.с.182, том 1).

Наказом Головного територіального управління юстиції у Київській області від 21 жовтня 2015 року № 1672/4 ОСОБА_7, консультанту Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області, було надано відпустку без збереження заробітної плати у зв'язку з необхідністю домашнього догляду за дитиною до досягнення шестирічного віку, з 23 жовтня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до частини шостої статті 179 КЗпП України та пункту 3 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки" (а.с.183, том 1).

Наказом Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25 квітня 2016 року № 930/3 ОСОБА_7, консультанту Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області, було надано відпустку без збереження заробітної плати у зв'язку з необхідністю домашнього догляду за дитиною з 25 квітня 2016 року по 25 жовтня 2016 року, відповідно до частини шостої статті 179 КЗпПУкраїни та пункту 3 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки" (а.с.184, том 1).

Наказом Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25 жовтня 2016 року № 1985/3 було наказано вважати ОСОБА_7 такою, що з 26 жовтня 2016 року вийшла з відпустки по догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду та приступила до виконання обов'язків консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області, з посадовим окладом згідно з штатним розписом (а.с.42, том 1).

25 жовтня 2016 року Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області видано наказ № 1984/3, згідно з яким 25 жовтня 2016 року ОСОБА_4 звільнено з посади консультанта Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області, у зв'язку з закінченням строку трудового договору (а.с.9, том 1).

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) судам роз'яснено, що при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Відповідно до частин першої-третьої статті 179 КЗпП України на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Аналогічна норма міститься у статті 17 Закону України "Про відпустки".

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону не звернули уваги на те, що наказом відповідача, виданим на підставі заяви ОСОБА_4, відповідно до якої остання просила перевести її з 20 жовтня 2009 року на посаду консультанта районної державної нотаріальної контори за строковим договором на період відсутності основного працівника - ОСОБА_7, у зв'язку з вагітністю та пологами останньої. Тобто такі обставини свідчать про строковість трудових відносин між сторонами.

Отже, за таких обставин слід дійти висновку про те, що воля позивачки була направлена саме на призначення її на посаду на строк, визначений настанням певної події, тобто виходом основного працівника на роботу, унаслідок чого від ОСОБА_4 додаткових заяв щодо працевлаштування її на період надання ОСОБА_7 відпусток по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в подальшому - шестирічного віку, не вимагалось.

Суди у порушення зазначених положень закону не врахували те, що визначити точний строк трудового договору при прийнятті на роботу ОСОБА_4 було неможливо, оскільки він залежав від часу відсутності постійного працівника, ОСОБА_7, яка знаходилась у декретній відпустці.

Таким чином, суди дійшли помилкового висновку щодо порушення відповідачем трудового законодавства при звільненні ОСОБА_4., оскільки остання при прийнятті на роботу усвідомлювала, що при виході на роботу основного працівника з соціальної відпустки її буде звільнено за закінченням строку трудового договору, що відповідає трудовому законодавству.

За таких обставин вважати, що трудовий договір, укладений на певний строк з ОСОБА_4, є таким, що укладений на невизначений термін, є помилковим і не відповідає вимогам КЗпП України (322-08) .

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.