розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 лютого 2016 року у складі судді - Коробенко С. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Болотова Є. В., Поліщук Н. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 лютого 2016 року у складі судді - Коробенко С. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Болотова Є. В., Поліщук Н. В.,

У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 27 грудня 2007 року між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 77.1/АА-00317.07.2 в розмірі 39 285,71 доларів США, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався сплачувати 12,5 % річних на суму заборгованості. Строк дії договору встановлений сторонами терміном до 27 грудня 2014 року. Відповідач у порушення умов договору належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував, допустивши заборгованість, яка станом на 08 вересня 2015 року становила 53 269,87 доларів США та 23 185 424,58 грн.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом в якому ставив питання про визнання несправедливим та недійсним п.3.9 кредитного договору № 77.1/АА-00317.07.2 від 27 грудня 2007 року в силу статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок застосування банком положень п. 3.9 договору щодо розміру пені, її розмір перевищив саму суму заборгованості відповідача більше ніж у чотири рази, що явно перебільшує 50 % вартості продукції.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 16 лютого 2016 року позов ПАТ "Родовід Банк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором № 77.1/АА-00317.07.2 від 27 грудня 2007 року в сумі 43 588,98 доларів США та 191 325,25 грн, яка складається з: суми простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 26 110,82 доларів США; суми простроченої заборгованості по сплаті процентів за договором в розмірі 17 478,16 доларів США; суми пені за прострочення сплати тіла кредиту в розмірі 104 351,89 грн; суми пені за прострочення сплати процентів за договором в розмірі 69 851,47 грн; суми 3 % річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 063,91 грн; суми 3 % річних від простроченої заборгованості по процентам в розмірі 7 057,98 грн.

В іншій частині позову було відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягала стягненню на користь позивача в межах строків позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним положень договору, суд першої інстанції вказував на те, що пункт 3.9 кредитного договору відповідає вимогам чинного законодавства, і був погоджений в тому числі і відповідачем під час підписання договору.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 лютого 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ПАТ "Родовід Банк", суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

У грудні 2016 року ПАТ "Родовід Банк" подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року та рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 лютого 2016 року в частині стягнення на користь ПАТ "Родовід Банк" та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 53 269,87 доларів США та 23 185 424,58 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду щодо застосування трирічного строку позовної давності за кредитом ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права. Зобов'язання з повного погашення кредиту в строк до 27 грудня 2014 року включно встановлено як основне, оскільки позичальнику було надано право погашати кредит і поза графіком. З позовом про дострокове стягнення заборгованості Банк звернувся 02 серпня 2013 року, тобто до встановленого договором строку закінчення виконання основного зобов'язання.

У грудні 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ "Родовід Банк".

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми частин першої, п'ятої статті 261 ЦК України, оскільки ПАТ "Родовід Банк" звернувся з позовом 02 серпня 2013 року, строк позовної давності слід рахувати з моменту першого прострочення позичальника - 13 травня 2009 року (першого недотримання умов договору). В цьому випадку трьох річний строк позовної давності спливатиме 13 травня 2012 року, а позивач звернувся з позовом лише 02 серпня 2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Крім того, у червні 2017 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ письмові пояснення, в яких зазначає, що касаційна скарга ПАТ "Родовід Банк" є необґрунтована та не підлягає задоволенню.

В частині зустрічних позовних вимог судові рішення не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Відзив на касаційні скарги не подані.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, що 27 грудня 2007 року між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 77.1/АА-00317.07.2, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 39 285,71 доларів США під 12,5 % річних строком до 27 грудня 2014 року.

За прострочення позичальником строку виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків пунктом 3.9 Договору № 77.1/АА-00317.07.2 передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі 1,6 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідач не погашав кредитну заборгованість, проценти за користування кредитом у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком, заборгованість позивача станом на 08 вересня 2015 року складала: прострочена заборгованість по тілу кредиту в розмірі 31 770,41 доларів США, прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам в розмірі 21 499,46 доларів США, заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту та процентів в розмірі 23 066 978,32 грн, сума трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості в розмірі 118 446,27 грн.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.

В ході розгляду справи, відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Початок перебігу позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягала стягненню на користь позивача в межах строків позовної давності.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором в межах позовної давності, станом на 08 вересня 2015 року, становить 26 110,82 доларів США (за тілом кредиту) та 17 478,16 доларів США (за процентами).

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позов, дійшли правильного висновку, що саме стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором в межах позовної давності.

Суди дійшли правильного висновку про зменшення розміру пені у відповідності до положень частини третьої статті 551 ЦК України.

Доводи касаційних скарг були предметом дослідження апеляційним судом, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судами повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" та ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.