Постанова
Іменем України
07 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 199/3808/16
провадження № 61-2249св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
представник позивача - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
треті особи: приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Павловська Галина Олегівна, Кретова Наталія Борисівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року в складі судді Якименко Л. Г. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15)
у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Павловська Г. О., Кретова Н. Б., про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та витребування майна.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 є спадкоємцем після смерті сестри ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі заповіту, посвідченого 23 вересня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мішекіним В. В.
У встановлений законом строк - 10 червня 2011 року позивач подала до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
ОСОБА_11 належала на праві спільної власності разом з ОСОБА_13 квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 09 січня 2004 року НОМЕР_1, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради. Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" 27 лютого 2004 року було зареєстровано за ОСОБА_11 право власності на 1/2 частину квартири, витяг № 2942965.
Інший співвласник 1/2 частини квартири ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину квартири після його смерті 03 травня 2013 року отримав його син - відповідач ОСОБА_6, реєстровий номер 3-855.
Оригінали правовстановальних документів на квартиру, що були наявні у ОСОБА_11, втрачено. У зв'язку з цим державний нотаріус Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Писарєва Н.С. 10 грудня 2015 року винесла постанову про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спірної квартири після смерті ОСОБА_11
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2016 року за ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_11 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
21 квітня 2016 року представник позивача подав державному реєстратору - приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іщенко Н. Д. заяву про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири на підставі рішення суду.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_3 стало відомо, що 29 грудня 2015 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Павловська Г. О. видала ОСОБА_5 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Позивач вважала акт державного виконавця підробленим, оскільки відсутні конкретні відомості щодо державної виконавчої служби, яка нібито проводила торги та видала акт, будь-які відомості щодо арешту цього майна. До Державного реєстру речових прав було внесено відповідний запис - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 грудня 2015 року, індексний номер 27657537.
14 січня 2016 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кретова Н. Б. посвідчила договір купівлі-продажу спірної квартири, реєстровий номер 25, за яким ОСОБА_5 продав ОСОБА_7 належну йому 1/2 частину квартири, а також іншу 1/2 частину цієї квартири, що належала на праві власності ОСОБА_6, на підставі довіреності, наданої ОСОБА_6, посвідченої 02 грудня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шатковською І. Ю. Державний реєстратор - приватний нотаріус Кретова Н. Б. 20 січня 2016 року внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності під номером 27868516.
На підставі договору купівлі-продажу від 09 лютого 2016 року ОСОБА_7 продав квартиру ОСОБА_8 Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н. Б., реєстровий номер 142. Також державний реєстратор - приватний нотаріус Кретова Н. Б. внесла запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та обтяжень від 15 лютого 2016 року № 28235041.
Позивач зазначала, що у зв'язку з цими обставинами свідоцтво про право власності від 29 грудня 2015 року, видане на ім'я ОСОБА_5 приватним нотаріусом Павловською Г. О., договори купівлі-продажу від 14 січня та від 09 лютого 2016 року є недійсними, записи в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - такими, що підлягають скасуванню, а належна позивачу 1/2 частина квартири підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння.
Таким чином, спірна 1/2 частина квартири була відчужена особою, яка не мала права її відчужувати, поза волею позивача, яка у встановленому порядку прийняла спадщину та набула речові права на 1/2 частину квартири.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 29 грудня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Павловською Г. О. на ім'я ОСОБА_5 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 січня 2016 року, реєстровий номер 25, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кретовою Н. Б., укладений між ОСОБА_5, який діяв також на підставі довіреності від ОСОБА_6, та ОСОБА_7, квартири АДРЕСА_1; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 27657537 від 29 грудня 2015 року, державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Павловської Г. О. про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 27868516 від 20 січня 2016 року, державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кретової Н. Б. про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_7, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28235041 від 15 лютого 2016 року, державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кретової Н. Б. про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8, витребувати з володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідачів на користь позивача витрати у справі.
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 29 грудня 2015 року на ім'я ОСОБА_5, на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу від 14 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_5, який діяв також на підставі довіреності від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_7, квартири АДРЕСА_1, в частині 1/2 частини квартири, яка належала ОСОБА_5
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 грудня 2015 року про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 січня 2016 року про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_7
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 лютого 2016 року про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_8
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за умови відсутності виконавчого документа та факту проведення публічних торгів з реалізації належної ОСОБА_11 частини квартири, чинного рішення суду про визнання за заповітом ОСОБА_11 права власності на частину квартири за ОСОБА_3, є підстави відповідно до статей 203, 215, 321, 387, 388 ЦК України для визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 29 грудня 2015 року на ім'я ОСОБА_5 на 1/2 частину квартири, визнання частково недійсним укладеного 14 січня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 договору купівлі-продажу частини квартири зі скасуванням державної реєстрації права власності за ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 1/2 частини квартири.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та надав їм належну правову оцінку.
У касаційній скарзі ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить зазначені судові рішення у частині задоволення позову скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували статті 215, 216, 387, 388 ЦК України, Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19)
, Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п)
; відповідачі у справі є неналежними, оскільки спір стосується оскарження дій та рішень приватних нотаріусів - державних реєстраторів; суди не взяли до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 06 грудня 2010 року у справі № 3-13гс10; у справі відсутні докази про визнання прилюдних торгів щодо 1/2 частини квартири недійсними та акт державного виконавця про продаж частки квартири з прилюдних торгів; дії приватного нотаріуса щодо видачі свідоцтва про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_5 протиправними не визнавалися.
Ухвалені у справі судові рішення у частині відмови у позові в касаційному порядку не оскаржуються та не переглядаються.
ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалені в справі судові рішення - без змін, посилаючись на те, що суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Суд установив, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09 січня 2004 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 на праві спільної власності належала квартира АДРЕСА_1.
23 вересня 2009 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Мішекін В. В. посвідчив заповіт ОСОБА_11, за яким усе належне їй майно ОСОБА_11 заповіла ОСОБА_3
ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
03 травня 2013 року державний нотаріус Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори видав на ім'я ОСОБА_6 після смерті батька ОСОБА_13 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири.
Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Писарєвої Н. С. від 10 грудня 2015 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_11 на частину спірної квартири у зв'язку з ненаданням оригіналу правовстановлювального документа.
29 грудня 2015 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловська Г. О. видала на ім'я ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на 1/2 частину квартири, придбаної з прилюдних торгів. Свідоцтво про право власності видано на підставі акта про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, складеного заступником начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 25 лютого 2014 року. Згідно з актом на виконанні цього відділу знаходилось виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 29 березня 2013 року № 3173, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, про звернення стягнення на належну ОСОБА_11 1/2 частину квартири на користь ОСОБА_17 на повернення 233 608,00 грн боргу. Переможцем торгів став ОСОБА_5
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2016 року за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_11
14 січня 2016 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретова Н. Б. посвідчила договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_5 продав ОСОБА_7 належну йому 1/2 частину квартири та іншу 1/2 частину квартири, що належала на праві власності ОСОБА_6, на підставі довіреності останнього.
09 лютого 2016 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретова Н. Б. посвідчила договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_7 продав квартиру ОСОБА_8
Згідно з листом Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 06 грудня 2016 року на виконанні цього відділу виконавчий напис від 29 березня 2013 року № 3173 не перебував.
За повідомленням Новокадацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 25 квітня 2017 року на виконанні цього відділу виконавчий напис від 29 березня 2013 року № 3173 не перебував, прилюдні торги з реалізації 1/2 частини квартири не проводились. Державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Пономаренко О. О. акт про проведення прилюдних торгів з реалізації зазначеного майна не складав та не видавав.
Ураховуючи встановлені обставини про відсутність виконавчого документа та факту проведення публічних торгів з реалізації належної ОСОБА_11 частини квартири, чинного рішення суду про визнання за заповітом ОСОБА_11 права власності на 1/2 частину квартиру за ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодися суд апеляційної інстанції, відповідно до статей 203, 215, 321, 387, 388 ЦК України ухвалив рішення про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 29 грудня 2015 року на ім'я ОСОБА_5 на 1/2 частину квартири, визнання частково недійсним укладеного 14 січня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири зі скасуванням державної реєстрації права власності за ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 1/2 частини цієї квартири.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Унаслідок укладання договорів купівлі-продажу нерухомого майна порушені права власника 1/2 її частини ОСОБА_3, оскільки фактично майно, яке є предметом відчуження за цими договорами, перебувало у її власності.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, передати майно.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі і з договорів. В цьому випадку виконання зобов'язання продавцем, визначене в договорі, а саме передача майна покупцю завідомо для обох сторін була неможливою, оскільки позивач володіла цим майном як спадкоємець.
Згідно зі статтею 3 ЦК України є неприпустимим позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР)
та законом.
Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Оскільки настання правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином було неможливим, він є недійсним в силу статті 228 ЦК України.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (частина перша статті 216 ЦК України).
Оскільки 1/2 частина спірної квартири не була предметом продажу на прилюдних торгах, свідоцтво за результатами цих торгів є недійсним, ОСОБА_5 не мав законних підстав в подальшому відчужувати 1/2 частину квартири.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Частина перша статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно у разі, якщо воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Оскільки нерухоме майно вибуло з володіння власника ОСОБА_3 не з її волі, на цей час це майно перебуває у володінні ОСОБА_8, яка без відповідної правової підстави заволоділа ним, суд витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 1/2 частину квартири.
Доводи касаційної скарги про неправильність судових рішень є безпідставними, оскільки суперечать вимогам законодавства та встановленим судом обставинам.
Посилання ОСОБА_8 на неправильність визначення відповідачем її, а не нотаріусів, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вимоги безпосередньо стосувались, як права власності на частину спірної квартири, так і витребування її саме від останнього володільця.
Доводи ОСОБА_8 про недоведеність факту відсутності виконавчих документів та їх виконання шляхом реалізації спірної частини квартири не відповідають дійсним обставинам, які підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами.
Доводи ОСОБА_8 про те, що набуття нею права власності на спірну частину квартири відбулось до ухвалення рішення суду про визнання права власності на цю частину за ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки відповідно до частини другої статті 1220, частини п'ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини - з дня смерті спадкодавця ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_2). Неоформлення прав на спадщину не позбавляє спадкоємця цих прав.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення в частині задоволення позову - без змін.
У жовтні 2018 року від ОСОБА_3 до Верховного Суду надійшли клопотання про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2016 року, з посиланням на те, що у провадженні слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області знаходилося кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України, в якому ОСОБА_3 визнана потерпілою. Підозру у справі пред'явлено ОСОБА_5
Зняття арешту необхідно для повного виконання угоди про відшкодування збитків та переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Із матеріалів справи вбачається, що у квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову - накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2016 року з метою забезпечення позову накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 09 лютого 2016 року належить ОСОБА_8
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року позов задоволено частково.
У резолютивній частині цього рішення зазначено про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2016 року. Знято арешт з квартири АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_8
За таких обставин клопотання ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року в частині задоволення позову залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
судді: А. О. Лесько
С.Ю. Мартєв
В.М. Сімоненко
С.П. Штелик