розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року в складі судді Писанець В. А. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року в складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної державної адміністрації в м. Києві, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, надання дозволу на оформлення документів на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу матері.

Позовна заява мотивована тим, що сторони з 04 листопада 2005 року перебували у шлюбі, у якому народилась донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року шлюб розірвано. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн починаючи з 17 серпня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ураховуючи вищевикладене та посилаючись на статті 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства", статті 141, 157, 159 СК України, ОСОБА_3 просив усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановити спосіб участі у її вихованні шляхом надання батькові дитини можливості зустрічей із донькою до досягнення нею повноліття; зобов'язати ОСОБА_4 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_3 з донькою в телефонному режимі або шляхом направлення смс-повідомлення надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування/проживання дитини; дозволити ОСОБА_3 без згоди матері дитини ОСОБА_4 оформлювати/замовляти виготовлення проїзних документів для виїзду за кордон дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_3; дозволити ОСОБА_3 тимчасові поїздки за кордон з дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу матері дитини ОСОБА_4, до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_3.

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної державної адміністрації в м. Києві, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 не цікавиться життям дитини, не бере участі у її вихованні.

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 протягом двох років не виконувала батьківських обов'язків, не виховувала дитину, не брала участі в її житті. Вихованням дитини займались батьки ОСОБА_4, вона перешкоджає виїздам дитини з батьком за кордон на оздоровлення і відпочинок.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Позов ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, надання дозволу на оформлення документів на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу матері задоволено.

Усунуто перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановлено спосіб участі у її вихованні шляхом надання батькові дитини ОСОБА_3 можливості зустрічей із донькою до досягнення нею повноліття у наступні дні:

кожної першої та третьої п'ятниці, суботи та неділі щомісяця з 15 год. 00 хв. п'ятниці до 15 год. 00 хв. понеділка (а в період шкільного навчання - з 15 год. 00 хв. п'ятниці, забираючи дитину зі школи, до 08 год. 30 хв. понеділка, приводячи дитину до школи), з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

кожного парного року в період осінніх та весняних шкільних канікул - з 18 год. 00 хв. дня, що є останнім навчальним днем перед початком шкільних канікул, до 18 год. 00 хв. останнього дня канікул з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

кожного непарного року в період зимових канікул, в тому числі для спільного святкування разом з дитиною Нового року та Різдва Христова, з 18 год. 00 хв. дня, що є останнім навчальним днем перед початком шкільних зимових канікул в парному році до 18 год. 00 хв. останнього дня зимових канікул в непарному році з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

кожного парного року в період літніх канікул з 10 год. 00 хв. кожного 01 червня до 18 год. 00 хв. кожного 30 червня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

кожного непарного року в період літніх канікул з 10 год. 00 хв. кожного 01 липня до 18 год. 00 хв. кожного 31 липня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

кожного парного року в період літніх канікул з 10 год. 00 хв. кожного 01 серпня до 18 год. 00 хв. кожного 15 серпня, в тому числі для святкування разом з дитиною її дня народження, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

кожного парного року для святкування разом з дитиною Великодня з 10 год. 00 хв. суботи, що передує офіційному дню святкування Великодня, до 18 год. 00 хв. понеділка, що слідує за днем святкування Великодня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері,

кожного непарного року для святкування разом з дитиною Міжнародного жіночого дня з 18 год. 00 хв. кожного 07 березня до 18 год. 00 хв. кожного 08 березня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

кожного непарного року для святкування разом з дитиною травневих свят з 18 год. 00 хв. кожного 30 квітня до 18 год. 00 хв. кожного 09 травня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

щороку для святкування разом з дитиною власного дня народження з 18 год. 00 хв. кожного 27 жовтня до 21 год. 00 хв. кожного 28 жовтня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

щороку для святкування разом з дитиною дня народження її баби ОСОБА_6 з 10 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. кожного 25 травня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

щороку для святкування разом з дитиною дня народження її діда ОСОБА_3 з 10 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. кожного 26 травня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері.

Зобов'язано ОСОБА_4 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_3 з донькою в телефонному режимі або шляхом направлення смс-повідомлення надавати ОСОБА_3 точну інформацію щодо фактичного місця перебування/проживання дитини.

Дозволено ОСОБА_3 без згоди матері дитини ОСОБА_4 оформлювати/замовляти виготовлення проїзних документів для виїзду дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3, до Туреччини, Іспанії, Австрії, Сполучених Штатів Америки, Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії.

Дозволено ОСОБА_3 тимчасові поїздки за кордон з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу матері дитини ОСОБА_4, до досягнення нею повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3, до Туреччини, Іспанії, Австрії, Сполучених Штатів Америки, Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії в періоди перебування дитини з батьком згідно з установленим судом графіком з обов'язковим поверненням дитини на територію України.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині позовів про позбавлення батьківських прав мотивоване тим, що не надано доказів винної поведінки або свідомого нехтування батьківськими обов'язками сторін стосовно дитини, не надано доказів і вжиття стосовно сторін заходів реагування з приводу неналежного виконання батьківських обов'язків.

У частині позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, надання дозволу на оформлення документів на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу матері рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надання батькові дитини за рішенням суду дозволу без згоди матері дитини оформлювати/замовляти виготовлення проїзних документів та тимчасові поїздки за кордон із зазначенням як мети і держави прямування (до Туреччини, Іспанії, Австрії, Сполучених Штатів Америки, Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії), так і відповідного часового проміжку (початок/закінчення) перебування у цих державах в періоди перебування дитини з батьком згідно з установленим судом графіком (роки, дні, години), із зобов'язанням батька повернути дитину на територію України не суперечить чинному законодавству та відповідає інтересам та розвитку дитини.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначені судові рішення в частині задоволення позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, надання дозволу на оформлення документів на виїзд дитини за кордон без згоди матері та на виїзд дитини за кордон без згоди та/або супроводу матері скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Саме в цій частині рішення судів попередніх інстанцій переглядається у касаційному порядку.

Касаційна скарга мотивована тим, що дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України у супроводі одного з батьків за відсутності другого з батьків (на підставі рішення суду) може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку та закінчення.

Батьки ОСОБА_3 (дід та баба дитини) не зверталися до суду з будь-якими вимогами щодо участі у вихованні онуки, отже, суд, визначаючи час та місце їх відвідування дитиною, не зазначив, яким чином це стосується прав та обов'язків ОСОБА_3

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що сторони з 04 листопада 2005 року до 09 листопада 2012 року перебували у шлюбі, у якому народилась донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року шлюб розірвано.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на неповнолітню ОСОБА_5 в розмірі 5 000,00 грн щомісяця з 17 серпня 2012 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно із частиною другою статті 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Пунктом 3 Правил перетинаннядержавного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (57-95-п) , передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску (підпункт 1 пункту 4 цих Правил).

Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Виходячи з положень зазначених норм матеріального права, дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення.

Надаючи дозвіл ОСОБА_3 без згоди матері дитини ОСОБА_4 оформлювати/замовляти виготовлення проїзних документів для виїзду дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 до Туреччини, Іспанії, Австрії, Сполучених Штатів Америки, Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії та дозволяючи ОСОБА_3 тимчасові поїздки за кордон з дитиною ОСОБА_3 без згоди та супроводу матері дитини ОСОБА_4 до досягнення дитиною повноліття протягом цього ж періоду, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що це суперечить чинному законодавству, що визначає рівність прав та обов'язків батьків стосовно виховання дитини, та може призвести до фактичного позбавлення можливості матері дитини знати про її місцезнаходження.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справах № 6-15цс17, 235/139/16-ц.

Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про надання дозволу на оформлення документів на виїзд дитини за кордон без згоди матері та на поїздки за кордон без згоди та/або супроводу матері. Суд апеляційної інстанції недоліків суду першої інстанції не усунув та помилково залишив ухвалене ним рішення у цій частині без змін.

Оскільки суд повно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, проте неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині підлягають скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову у позові в цій частині.

Щодо позову в частині усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі у її вихованні суд касаційної інстанції погоджується із судовими рішеннями з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) , Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3, частиною другою статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини першої статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно з частинами першою - четвертою статті 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Суд визначив способи участі ОСОБА_3 у вихованні доньки із встановленням періодів, порядку, часу і умов таких зустрічей, у тому числі святкування дня народження дитини, дня народження батька, відвідування дитиною з батьком місця проживання діда та баби, тому числі у їхні дні народження, за умови наявності до таких зустрічей бажання самої дитини.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Подільської районної у місті Києві державної адміністрації від 13 лютого 2018 року № 106-1511 ОСОБА_3 встановлено час спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У цьому висновку зазначено, що з метою повного та об'єктивного розгляду справи було заслухано думку малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка повідомила, що не має бажання спілкуватись з батьком та не може пригадати коли останній раз його бачила, досягненнями з батьком не хоче ділитись. На запитання комісії щодо бажання дитини залишатись у батька на ніч, малолітня ОСОБА_5, відмовилась.

У висновку органу опіки та піклування зобов'язано ОСОБА_3 під час зустрічей з малолітньою донькою дотримувати медичні рекомендації з урахуванням стану здоров'я дитини, у тому числі щодо дієтичного харчування. Такого зобов'язання ОСОБА_3 має дотримуватись як батько дитини під час зустрічей виходячи з положень частини 2 статті 27 Конвенції про права дитини, тому у додатковому покладанні такого зобов'язання на ОСОБА_3 ще й за рішенням суду потреби немає.

Суд касаційної інстанції погоджується з ухваленими у справі судовими рішеннями в цій частині, підстав для їх скасування не встановлено з огляду на те, що визначений судом графік побачень сприятиме налагодженню контактів між батьком та дитиною, гармонійному розвитку дитини, реалізації права дитини зростати під опікою і відповідальністю обох батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості, поважатиме право дитини, яка розлучається з одним із батьків, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу у частині вирішення позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі у її вихованні залишити без задоволення, а судові рішення в цій частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року в частині надання ОСОБА_3 дозволу на оформлення документів на виїзд дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон без згоди матері ОСОБА_4 та на тимчасові поїздки за кордон дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та/або супроводу матері ОСОБА_4, до досягнення ОСОБА_5 повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3, до Туреччини, Іспанії, Австрії, Сполучених Штатів Америки, Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії в періоди перебування дитини з батьком згідно з установленим судом графіком з обов'язковим поверненням дитини на територію України скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у позові в цій частині.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року в частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної державної адміністрації в м. Києві, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі у її вихованні залишити без змін.