розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року в складі судді Фаркош Ю. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 березня 2017 року в складі колегії суддів: Панченка М. М., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з невиконанням судового рішення.

Позовна заява мотивована тим, що з вини відповідача було затримано на два роки виконання судового рішення щодо виплати з Державного бюджету України на користь позивача моральної шкоди у сумі 300 000,00 грн, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

У результаті неправомірної затримки виконання судового рішення погіршився фізичний та психологічний стан позивача, оскільки притягнення його до кримінальної відповідальності, в тому числі незаконне засудження до 7,5 років позбавлення волі, фактичне перебування у місцях позбавлення волі протягом 4,5 років та продовження відповідачем стосовно нього протиправних дій і бездіяльності при виконанні судового рішення призвели до погіршення здоров'я.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача на його користь 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів заподіяння моральної шкоди, причинний зв'язок між невиконанням судового рішення та завданою моральною шкодою. Бездіяльність державного виконавця позивач не оскаржував.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 02 березня 2017 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та надав їм належну правову оцінку.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені в справі судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що вина відповідача у затримці виконання судового рішення не спростовна, однак суди безпідставно не враховували його доводи, викладені у позовній заяві.

Державна казначейська служба України отримала рішення суду 18 червня 2014 року, однак виконала лише 18 квітня 2016 року. При цьому відповідно до пункту 18 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (845-2011-п) (далі - Порядок), перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 13 травня 2014 року змінено рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Житомирської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_3 300 000,00 грн.

На виконання рішення суду апеляційної інстанції Коростенський міськрайонний суд Житомирської області 13 травня 2014 року видав виконавчий лист, який отриманий Державною казначейською службою України 13 червня 2014 року.

Як випливає з виписки за картковим рахунком, виданої Головним управлінням з обслуговування клієнтів Державної казначейської служби України 18 квітня 2016 року, кошти у сумі 298 500,00 грн зараховані на картковий рахунок довіреної особи позивача.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року відхилена касаційна скарга Державної казначейської служби України на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 березня 2014 року та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13 травня 2014 року, зазначені рішення залишені без змін.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій.

Органи Казначейства: забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання виконавчого документа суду в повному обсязі такий документ повертається до суду з відміткою про його виконання; 2) вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку; 3) розглядають письмові звернення (вимоги) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також звернення (вимоги) прокурорів.

Згідно з пунктом 41 Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом державної влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до статей 8, 19, 56 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі, якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Суди попередніх дійшли висновку про відмову в позові, з чим погоджується суд касаційної інстанції огляду на наступне.

Пунктом 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (2456-17) та пунктом 3 Порядку визначено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством України, зокрема за черговістю надходження таких рішень.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-3014цс16.

Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди фізичним та юридичним особам, у тому числі, шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду здійснюється Казначейством відповідно до пунктів 35-40 розділу "Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам" Порядку.

19 червня 2014 року Казначейство отримало заяву представника позивача з оригіналом виконавчого листа.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 подав документи не до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, Казначейство листом від 01 липня 2014 року направило документи до Головного управління Державної казначейської служби у Житомирській області, про що інформувало позивача.

Відповідно до підпункту 2 пункту 13 Порядку в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на судове рішення здійснюється зупинення безспірного списання коштів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2014 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокуратури Житомирської області на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13 травня 2014 року, у зв'язку з чим безспірне списання коштів за виконавчим листом зупинено. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 874 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв'язку з прийняттям Закону України " (874-2015-п) Про прокуратуру" підпункт 2 пункту 13 Порядку виключено.

Ураховуючи внесення змін до Порядку в частині виключення такої підстави для зупинення виконання, як прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора, Казначейство 18 квітня 2016 року перерахувало на користь позивача 300 000,00 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області відхилено, рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13 травня 2014 року залишено без змін (відомості із Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним).

Помилкове посилання суду першої інстанції на необхідність судового рішення, яким встановлена вина державного виконавця, який не приймав участі у виконанні судового рішення, та помилкове посилання суду апеляційної інстанції на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) про невстановлення відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди не вплинули на правильність висновків судів про відсутність вини відповідача у заподіянні моральної шкоди позивачу.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові за недоведеністю позовних вимог.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.