розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2017 року у складі судді Плавич Н. Д.,

У липні 2016 року публічне акціонерне товариство "Чорноморгідрозалізобетон" (далі - ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко О. В., у якому визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 травня

2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 861, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О. В.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 червня

2017 року у складі судді Пушкарського Д. В. позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 травня 2016 року зареєстрований в реєстрі за №861, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О. В., укладений між ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" та ОСОБА_4, предметом якого є нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3454,3 кв. м, що складається з будівлі адміністративно-побутового

корпусу, А загальною площею 954 кв. м; будівлі виробничого корпусу (АЦ),

Б загальною площею 1162,3 кв. м; будівлі для зберігання вапна (у складі БСУ), Д загальною площею 101,5 кв. м; будівлі цеху РМЦ, Л загальною площею 261,8 кв. м; будівлі ТП-4037, Р загальною площею 22,5 кв. м; деревообробного цеху (ДОЦ), С загальною площею 606,4 кв. м; будівлі котельної, Т загальною площею 59,3 кв. м; будівлі матеріального сховища №1, Ф загальною площею 72,7 кв. м; будівлі рем боксу та диспетчерської,

Х загальною площею 82,4 кв. м; будівлі водомірного вузлу, Ц загальною площею 7,9 кв. м; будівлі прохідної, лабораторії, електроділянки та охорони, Ч, будівлі спостережного посту №2, Є загальною площею 5,8 кв. м; залізобетонної огорожі, 1; полігону №1, 2; полігону №2, 3; майданчику для зберігання металобрухту, 8,9; еталонного майданчику, 11; підвищеного путі для розвантажування вагонів, 22,23,24; воріт, 15,16,17,18,19, підкранової колії, 25,30,31; труби котельні, 29, І мощення. Вирішено питання розподілу судових витрат.

ОСОБА_4 не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скарго.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху, надано строк на усунення недоліків, а саме, сплати судового збору.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що подана ОСОБА_4 апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, а саме, не оплачена судовим збором.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати на апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував той факт, що ОСОБА_4 є інвалідом другої групи, що підтверджено пенсійним посвідченням від 15 березня 2010 року, копія якого була додана до апеляційної скарги, а тому в силу вимог пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду постановлено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам статті 295 ЦПК України у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги.

Частиною другою статті 297 ЦПК України, у редакції, чинній на час постановлення ухвали, передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що у додатку до апеляційної скарги

ОСОБА_4, зокрема, указав оригінал квитанції про оплату судового збору №17901790 від 26 червня 2017 року (т. 3 а. с. 111).

Підставою залишення апеляційної скарги ОСОБА_4 без руху зазначено необхідність сплати судового збору, який апеляційним судом визначений у розмірі 1 515,80 грн.

25 липня 2017 року на виконання вимог ухвали апеляційного суду

ОСОБА_4 надав оригінал квитанції про оплату судового збору №17901790 від 26 червня 2017 року на суму 1 760 грн (т. 3 а. с. 120).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2017 року відкрито апеляційне провадження на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 червня 2017 року за апеляційною скаргою

Слід зауважити, що ані матеріали апеляційної скарги, ані матеріали, надані заявником на виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, не містять жодних посилань на наявність у ОСОБА_4 пільг щодо сплати судового збору та письмових доказів на їх підтвердження.

ОСОБА_4 не надав апеляційному суду жодної копії пенсійного посвідчення від 15 березня 2010 року, на яке посилається в касаційній скарзі.

Таке посвідчення також не додано і до касаційної скарги.

Встановивши, що подана ОСОБА_4 апеляційна скарга не оплачена судовим збором, заявник не надав доказів на підтвердження наявності пільг по сплаті судового збору, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без руху.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду