Постанова

Іменем України

01 листопада 2018 року

місто Київ

справа № 591/530/14-ц

провадження № 61-10120св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Державна реєстраційна служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 29 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) у січні 2014 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 листопада 2014 року у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

Банк, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 08 грудня 2017 року звернувся із апеляційною скаргою до Апеляційного суду Сумської області.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема для звернення до апеляційного суду із заявою, в якій навести інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та надати суду докази на підтвердження причин поважності його пропуску.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 29 грудня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на рішення суду першої інстанції.

Апеляційним судом у постановленому судовому рішенні визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду із апеляційною скаргою, оскільки представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Вердикт", який діяв в інтересах

ПАТ "Дельта Банк" - КостенкоД.С., був присутній під час проголошення вступної та резолютивної частини оскаржуваного рішення та отримав його копію 20 листопада 2014 року, а тому мав можливість та був наділений повноваженнями своєчасно оскаржити рішення суду. Копію повного тексту рішення суду для вручення ПАТ "Дельта Банк", його представник ПавленкоА.А. отримав 26 грудня 2014 року на підставі діючої довіреності. Всупереч зазначеним обставинам апеляційна скарга подана лише через три роки. Та обставина, що 27 грудня 2014 року у ПавленкоА.А. закінчився строк дії довіреності, а також що з 03 березня 2015 року скасовано видані АТ "Дельта Банк" до 03 березня 2015 року усі довіреності на представництво АТ "Дельта Банк", суд апеляційної інстанцій не визнав поважною причиною пропуску строку на оскарження.

У касаційні скарзі, поданій у січні 2018 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду, ПАТ "Дельта Банк" просило скасувати ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 29 грудня 2017 року, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Заявником наведено доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, що є аналогічними тим, що викладені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданому до суду апеляційної інстанції. На переконання банку, суд апеляційної інстанції помилково застосував частину другу статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга подана до набрання чинності ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Також апеляційний суд не врахував, що банк не був повідомлений про розгляд справи та ухвалення рішення у справі.

У відзиві ОСОБА_6 просить касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у праві.

За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимоги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень передбачені у статті 263 ЦПК України, за якою судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до статті 72 ЦПК України 2004 року право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

За правилами частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до підпункту 13 пункту першого розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У частині третій статті 297 ЦПК України 2004 року зазначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

В оцінці наведених обставин Верховний Суд врахував, що повноважний представник позивача, заявника, брав участь у судовому засіданні, в якому проголошено оскаржуване рішення від 20 листопада 2014 року по суті позовних вимог, отримав копію його вступної та резолютивної частини у день його проголошення (а.с. 242), був обізнаний про його наявність та зміст. Копію повного тексту рішення суду першої інстанції 26 грудня 2014 року отримав інший представник банку за довіреністю - ПавленкоА.А., строк дії довіреності закінчився 27 грудня 2014 року, а тому на момент отримання копію рішення суду мав такі повноваження.

За правилом частин першої та третьої статті 38 ЦПК України 2004 року сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника. Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

Враховуючи наведені обставини в контексті зазначених правил, Суд вважає обґрунтованим висновок про те, що позивач як юридична особа через свого повноваженого представника є повідомленим про ухвалення зазначеного рішення суду від 20 листопада 2014 року, його зміст та результат розгляду пред'явленого позову до відповідачів.

Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У 46, 47 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Ryabykh v. Russia", заява № 52854/99, 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03, 41, від 03 квітня 2008 року).

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду у цій справі про те, що визначені ПАТ "Дельта Банк" у апеляційній скарзі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими, неповажними, їх обґрунтованість спростовується матеріалами справи, оскільки заявником не надано доказів щодо наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі апеляційної скарги на рішення місцевого суду, враховуючи тривалість неподання апеляційної скарги, що відбулося за спливом трьох років з моменту його проголошення.

Європейський суд з прав людини зауважив, що "право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення у справі "Воловік проти України" заява № 15123/03, 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі "Перетяка та Шереметьев проти України" заяви, № 17160/06 та № 35548/06, 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію банком своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, заявник не надав.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду, зокрема посилання заявника на неправильне застосування апеляційним судом частини другої статті 358 ЦПК України, не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду ( 42 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" № 3236/03).

Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки обставин справи і висновків суду не спростовують.

У частині першій статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 29 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О.В.Ступак

Г.І.Усик