розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року у складі суддів: Гірняк Л. А., Погорєлової С. О., Дрішлюка А. І.,та касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2011 року у складі судді Донцова Д. Ю. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року у складі суддів: Гірняк Л. А., Погорєлової С. О., Дрішлюка А. І.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2010 року публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" (далі - ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ") звернулося до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Интерьер" (далі - ТОВ "Интерьер"), ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що за кредитним договором № ОК/08-03 від 14 січня 2008 року ТОВ "Интерьер" отримало кредит в сумі 3 млн грн., а 19 лютого 2009 року ТОВ "Интерьер" за договором овердрафту отримало в кредит 1 млн грн. З метою забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором та договором овердрафту 14 липня 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № ОП/09-03.

Посилаючись на те, що внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 02 грудня 2010 року за кредитним договором утворилася заборгованість у розмірі 1 553 424 грн 65 коп., із яких: тіло кредиту - 1 300 000 грн, проценти - 253 424 грн 65 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 8 485 грн 73 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 17 969 грн 18 коп.; за договором овердрафту - у розмірі 1 171 940 грн 22 коп., із яких: тіло кредиту - 994 208 грн 43 коп; проценти - 177 731 грн 79 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 6 480 грн 71 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 85 842 грн 41 коп., позивач просив стягнути вказані суми боргу із солідарних боржників.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Интерьер" солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" заборгованість за кредитним договором №ОК/08-03 від 14 січня 2008 року в розмірі 1 553 424 грн 65 коп., фінансові санкції за кредитним договором в розмірі 26 454 грн 91 коп. Стягнуто з ТОВ "Интерьер"солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" заборгованість за договором овердрафту №ОК/09-01 від 19 лютого 2009 року в розмірі 1 171 940 грн 22 коп., фінансові санкції в розмірі 92 323 грн 12 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зобов'язання за кредитним договором № ОК/08-03 від 14 січня 2008 року та за договором договом овердрафту № ОК/09-01 від 19 лютого 2009 року позичальником не виконуються, погашення кредиту не здійснюється, встановлені договорами терміни повернення кредиту та сплати процентів за кредитом відповідачем не дотримуються. Отже, у судовому засіданні встановлений факт порушення ТОВ "Интерьер" своїх зобов'язань за кредитним договором №ОК/08-03 від 14 січня 2008 року та за договором овердрафту №ОК/09-01 від 19 лютого 2009 року. Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування коштів (повністю або частково), а також за будь-яке інше порушення будь-якою стороною своїх зобов'язань за кредитним договором, винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню за кожен день порушення виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період, за який сплачується пеня. За несвоєчасну сплату основного боргу і нарахованих процентів за кредитним договором ТОВ "Интерьер" були нараховані фінансові санкції у вигляді пені на загальну суму 26 454 грн 91 коп. Правові наслідки порушення виконання зобов'язання за договором овердрафту № ОК/09-01 від 19 лютого 2009 року встановлені пунктом 6.2 договору, на підставі якого ТОВ "Интерьер" були нараховані фінансові санкції у вигляді пені на загальну суму 92 323 грн 12 коп. Враховуючи те, що ОСОБА_2 є солідарним боржником, заборгованість підлягає стягненню із відповідачів у солідарному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" до ТОВ "Интерьер" про стягнення кредитної заборгованості скасовано, провадження у цій частині закрито. В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Виходячи з вищезазначеного, вирішуючи позовні вимоги юридичної особи-банку до юридичних осіб-боржника та фізичної особи-поручителя, які виникли з окремих договорів кредиту, овердрафту й поруки та можуть бути самостійними й окремими предметами позову, районний суд зазначених вимог закону не врахував, безпідставно прийняв до провадження справу за спором, що виник між юридичними особами та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, і розглянув його разом з вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства. З врахуванням зазначеного, в частині вимог ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" до ТОВ "Интерьер" провадження у справі необхідно закрити. На адресу поручителя ОСОБА_2 позивачем були направлені письмові вимоги №30/27-10, №27/27-10 про усунення порушень за кредитним договором та договором овердрафту в повному обсязі. Вказані вимоги отримані поручителем 27 серпня 2010 року. Позов заявлено 14 грудня 2010 року. За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо застосування частини четвертої статті 559 ЦК України з посиланням на припинення договору поруки є безпідставними. Необґрунтованими є доводи ОСОБА_2 про те, що порука припинилась з дня несплати останнього платежу, так як строк основного зобов'язання до поручителя змінений шляхом направлення досудової вимоги від 25 серпня 2010 року, яку ОСОБА_2 отримав 27 серпня 2010 року, а вимоги заявлені в межах шестимісячного строку.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про стягнення із нього заборгованості у розмірі 431 300 грн, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що строк дії договору поруки не встановлений, а тому підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 559 ЦК України. Враховуючи те, що банк звернувся до нього як поручителя через рік після прострочення виконання основного зобов'язання, порука припинилася. У договорі овердрафту строк повного погашення кредиту визначено до 19 лютого 2010 року, а тому банк міг пред'явити до нього вимогу за цим договором до 19 серпня 2010 року. Крім того, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше, ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Пред'явленням вимоги до поручителя є звернення кредитора із позовом до поручителя. Крім того, судами не враховано обставини часткового погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок іпотечного майна на суму 821 700 грн.

ПАТ "ПІРЕУСБАНК МКБ"у касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

23 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

За положеннями статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суди установили, що 14 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ", правонаступником якого є ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", та ТОВ "Интерьер" укладений кредитний договір №ОК/08-03, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 3 млн грн зі сплатою процентів у розмірі 25,0 % річних та кінцевим строком повернення не пізніше 15 квітня 2012 року. Зобов'язання за кредитним договором визначено періодичними платежами: щомісячний платіж становить 50 тис. грн. та має сплачуватися до 15 числа кожного місяця.

У зв'язку з неповерненням ТОВ "Интерьер" у встановлений кредитним договором строк наданого кредиту, та односторонньою відмовою сплачувати проценти за користування кредитними коштами, позивачем на адресу ТОВ "Интерьер" була направлена письмова вимога №28/27-10 від 25 серпня 2010 року про усунення порушень за кредитним договором в повному обсязі.

Вказана вимога отримана ТОВ "Интерьер" 27 серпня 2010 року.

Крім того, 19 лютого 2009 року між відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ", правонаступником якого є ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", та ТОВ "Интерьер" укладений договір овердрафту №ОК/09-01, за яким позичальник отримав відкличний овердрафт в сумі 1 млнгрн зі сплатою процентів у розмірі 25,0 % річних та кінцевим строком повернення не пізніше 19 лютого 2010 року.

У зв'язку з неповерненням ТОВ "Интерьер" у встановлений договором овердрафту строк наданого кредиту, та односторонньою відмовою сплачувати проценти за користування кредитними коштами, позивачем на адресу ТОВ "Интерьер" була направлена письмова вимога №29/27-10 від 25 серпня 2010 року про усунення порушень за договором овердрафту в повному обсязі.

Вказана вимога була отримана ТОВ "Интерьер" 27 серпня 2010 року.

ОСОБА_2 у касаційній скарзі посилається на припинення поруки за договором овердрафту та часткове припинення поруки за кредитним договором.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту порушення позичальникомстроку виконання зобов'язання згідно з такими умовами або у зв'язку із застосуванням банкомправа на вимогу про повернення кредиту достроково порушення встановленого банком строку дострокового повернення позичальником кредиту.

Договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він припиняється: за згодою сторін; належним виконанням зобов'язань, передбачених ним.

Таким чином, у даному випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Кінцевим строком повернення кредиту за договором овердрафту визначено 19 лютого 2010 року, тобто банк зобов'язувався пред'явити до поручителя позов про стягнення заборгованості за договором овердрафту протягом шести місяців, починаючи із 19 лютого 2010 року, тобто до 19 серпня 2010 року, проте звернувся із таким позовом у грудні 2010 року поза межами строку, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Стягуючи заборгованість за договором овердрафту із поручителя, суд першої інстанції не врахував обставини справи та умови застосування частини четвертої статті 559 ЦК Україниу спірних правовідносинах, апеляційний суд вказаних порушень не усунув.

Щодо стягнення із поручителя заборгованості за кредитним договором, необхідно зазначити, що кінцевий строк виконання зобов'язання за вказаним договором - 15 квітня 2012 року - було змінено банком шляхом пред'явлення дострокової вимоги до позичальника 25 серпня 2010 року, тому з цієї дати почався перебіг шестимісячного строку для пред'явлення позову до поручителя про стягнення боргу за кредитним договором в цілому. Тобто, у грудні 2010 року банк звернувся із позовом до поручителя про стягнення боргу за кредитним договором в цілому в межах шестимісячного строку дії поруки.

Разом з тим, кредитне зобов'язання, за виконання його поручився ОСОБА_2, визначено періодичними платежами.

З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 14-145цс18.

Таким чином, у разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Останній платіж за кредитним договором внесено позичальником у лютому 2010 року, а позов пред'явлено банком у грудні 2010 року, у зв'язку з чим не можна погодитися із висновками апеляційного суду про те, що порука ОСОБА_2 діє щодо зобов'язань поза межами шестимісячного строку до звернення банку із позовом до боржника і поручителя.

Крім того, апеляційний суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог банку до ТОВ "Интерьер", посилаючись на те, що відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Проте, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Крім того, вирішення такого спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог до позичальника, який є юридичною особою та несе солідарну з поручителем відповідальність, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до поручителя, який є фізичною особою, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

Отже, критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

У постановах від 13 березня 2018 року № 14-40цс18, 21 березня 2018 року № 14-41цс18 та від 25 квітня 2018 року № 14-74цс18 Велика Палата Верховного Суду висловила свою позицію про те, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.