розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бахмут Донецької області на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2017 року у складі судді Хомченко Л. І. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2017 року у складі колегії суддів: Жданової В. С., Папоян В. В., Санікової О. С.,

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ПАТ "Доріндустрія" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із уточненою позовною заявою вже до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бахмут Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2017 року замінено відповідача на Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бахмут Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що він у період із 24 червня 1991 року по 30 листопада 1995 року працював слюсарем у ПАТ "Доріндустрія", під час виконання роботи 28 січня 1993 року отримав травму, висновком МСЕК від 05 серпня 1993 року йому вперше встановлено 20 % втрати працездатності у зв'язку з виробничою травмою, отриманою на виробництві 28 січня 1993 року.

Втратою професійної працездатності йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 20 000,00 грн, а тому враховуючи, що підприємство ліквідовано без правонаступництва, просив стягнути суму завданої йому моральної шкоди з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бахмут Донецької області, відповідно до пункту 3 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бахмут Донецької області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача 05 серпня 1993 року - дати встановлення висновком МСЕК втрати працездатності, то відшкодування моральної шкоди на час виникнення спірних правовідносин здійснювалося за рахунок підприємства. Разом з тим, пунктом 3 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (набрав чинності з 01 квітня 2001 року) передбачено, що заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодувати матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що у зв'язку з ліквідацією підприємства без правонаступника, зобов'язання з відшкодування моральної шкоди потерпілому покладається на Фонд соціального страхування.

У квітні 2017 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бахмут Донецької області подало доВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами не обґрунтований розмір моральної шкоди та не взято до уваги, що позивачем не надано доказів, які підтверджували б наявність заборгованості підприємства - роботодавця перед ОСОБА_3 на час передачі особової справи позивача до відділення або на час ліквідації підприємства, тобто не підтверджена вимога до Фонду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, а ухвалою від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано Верховному Суду указану справу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судом установлено, що у період із 24 червня 1991 року по 30 листопада 1995 року ОСОБА_3 працював слюсарем у ПАТ "Доріндустрія", під час виконання роботи 28 січня 1993 року він отримав травму.

Висновком МСЕК від 05 серпня 1993 року позивачу вперше встановлено 20 % втрати працездатності у зв'язку з виробничою травмою, отриманою на виробництві 28 січня 1993 року.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема прийнятим Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі - Закон від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (1105-14) ).

Правовідносини з відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, регулюються законодавством, чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування такої шкоди.

З огляду на положення Закону від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (1105-14) право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до підприємства про відшкодування завданої моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я на виробництві.

До державного реєстру юридичних осіб 01 серпня 2012 року внесений запис про припинення ВАТ Артемівський завод "Доніндустрія" з визнанням його банкрутом без правонаступництва, відомості про юридичних осіб правонаступників у реєстрі відсутні.

Пунктом 3 розділу ХІ "Прикінцеві положення" Закону України 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (1105-14) передбачено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом (01 квітня 2001 року) підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 57, частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Дійшовши висновку, що у зв'язку з ліквідацією підприємства без правонаступника, зобов'язання з відшкодування моральної шкоди потерпілому покладається на Фонд соціального страхування, суди порушили норми матеріального права, оскільки ця норма може застосовуватися лише у випадку доведеності позивачем, що зазначена сума моральної шкоди не була йому виплачена до ліквідації підприємства.

У матеріалах справа є довідка підприємства, яка підтверджує, що станом на 01 квітня 2001 року заборгованість підприємства перед ОСОБА_3 відсутня, а тому у судів не було підстав вважати, що підприємство мало борг перед позивачем за невідшкодовану останньому моральну шкоду.

Враховуючи те, що позивач не довів, що на момент ліквідації підприємства сума моральної шкоди не була йому виплачена, що він звертався до підприємства з відповідною заявою та йому було відмовлено у такій виплаті, а також, що він звертався із вимогою щодо відшкодування йому моральної шкоди в процесі процедури ліквідації, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бахмут Донецької області задовольнити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бахмут Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві відмовити.