розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2016 року у складі судді Веселова В. М. та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Горблянського Я. Д., Фединяка В. Д. та касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Горблянського Я. Д., Фединяка В. Д.,

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків.

Позовна заява мотивована тим, що 15 серпня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір на суму 25 000,00 доларів США строком до

15 серпня 2022 року. У зв'язку з порушенням ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань щодо строків повернення кредитних коштів, рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2014 року з позичальника та його поручителя стягнуто кредитну заборгованість станом на 08 липня 2013 року, дане судове рішення позичальником частково виконане 10 березня 2015 року. Рішенням цього ж суду в рахунок погашення заборгованості ухвалено звернути стягнення на предмет іпотеки, комерційне приміщення АДРЕСА_2.

За результатами виконання рішення суду з ОСОБА_4 стягнуто суму боргу у гривневому еквіваленті за яку погашено 7 542,58 доларів США простроченої заборгованості по тілу кредиту, 999,50 доларів США заборгованості по відсотках та 1 515,00 грн заборгованості по щомісячній комісії, коли на

10 липня 2013 року заборгованість за рішенням суду становила

22 950,26 доларів США та 4 469,71 доларів США нарахованих відсотків. Тому непогашеною залишилась заборгованість по тілу кредиту в сумі

15 407,88 доларів США, що є дійсними збитками Банку та заборгованість за нарахованими і непогашеними відсотками, визначеними вказаним судовим рішенням у сумі 2 717,99 доларів США, які є упущеною вигодою.

ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", з урахуванням уточнень, просило стягнути з відповідача збитки у розмірі 18 125,87 доларів США та 3 % річних від простроченої суми, що становить 6 698,94 грн.

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до

ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в якому просила визнати припиненим зобов'язання за кредитним договором, укладений між ОСОБА_4 та

ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит". Вважає, що оскільки стягнуті судовими рішеннями суми заборгованості повністю сплачені, то зобов'язання за кредитним договором виконане.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_4 про відшкодування збитків - відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором - задоволено.

Визнано припиненим зобов`язання за кредитним договором від 15 серпня 2007 року № 1432 pv3-07, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 487,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції виходив із того, що рішеннями судів, які набрали законної сили, заборгованість за кредитним договором від 15 серпня

2007 року погашена, застосування частини другої статті 625 ЦК України, як грошове зобов'язання по виконанню рішенню суду за період з 11 березня

2015 року по 06 жовтня 2015 року не може бути задоволеним, оскільки згідно поданого розрахунку, заборгованість відповідачкою була погашена ще

27 лютого 2015 року. Правом стягнути вказану суму за інший період Банк не скористався. Попередні судові рішення підтверджують виконання

ОСОБА_4 рішення суду в повному обсязі, оскаржувались і набрали законної сили.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 квітня

2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 08 лютого 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором від 15 серпня 2007 року № 1432 pv3-07, укладеного між сторонами, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання припиненим зобов?язання та, ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявлені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 є передчасними.

В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

25 квітня 2016 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" через засоби поштового зв?язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від

13 квітня 2016 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки наявним у справі доказам не звернув увагу на ту обставину, що позичальником порушені умови кредитного договору, і ним же, як іпотекодавцем - умови договору іпотеки; що при наявній заборгованості перед банком всі дії ОСОБА_4 спрямовані на вивільнення іпотеки; кредитна заборгованість на час постановлення судами рішень не погашена і підлягає погашенню на умовах, визначених сторонами у кредитному договорі від 15 серпня 2007 року № 1432 pv3-07. ОСОБА_4 повністю відмовилася від виконання своїх кредитних зобов?язань і завдала збитків банку, а тому банк відповідно до вимог пункту 8 статті 16, статей 611, 623 ЦК України має право на їх відшкодування.

04 травня 2016 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2016 року в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 та залишити в силі в цій частині рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що у зв?язку із повним виконанням судових рішень, за якими в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2007 року № 1432 pv3-07 укладеним між сторонами, ОСОБА_4 сплатила всю заборгованість, а тому зобов?язання за вказаним кредитним договором є припиненими.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року касаційні скарги разом з матеріалами цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 серпня 2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, на підставі якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 25 000,00 доларів США строком до 15 серпня 2022 року. Одночасно сторонами було укладено іпотечний договір від 16 серпня 2007 року, згідно якого в іпотеку банку передавалась квартира АДРЕСА_1.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 05 лютого 2014 року на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у солідарному порядку стягнуто на виконання кредитного договору від

15 серпня 2007 року заборгованість, нараховану станом на 08 липня 2013 року в розмірі 187 183,19 грн.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 29 вересня

2014 року в рахунок стягнутої заборгованості по кредиту в сумі

187 183,19 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, комерційне приміщення АДРЕСА_2. Постановою про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням згідно платіжного доручення від 27 лютого 2015 року № 1 виконавче провадження закінчено.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 24 квітня 2015 року стягнуто з ОСОБА_4 111 995,97 грн суми строкової заборгованості за відсотками, простроченої заборгованості за відсотками, щомісячної комісії та пені у зв'язку з несвоєчасним виконанням судового рішення від 05 лютого 2014 року, що призвело до додаткового нарахування відсотків за користування кредитом, комісії, пені за кредитним договором.

Згідно постанов державного виконавця, виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_4 на користь банку 187 183,19 грн та 111 995,97 грн заборгованості по кредиту закінчено у зв'язку з їх виконанням.

Звертаючись до суду з позовними вимогами до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" зазначало, що на виконання рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_4

187 183,19 грн заборгованості по кредитному договору станом на 10 березня 2015 року фактично зараховано на погашення 7 542,58 доларів США на погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту, 999,50 доларів США на погашення заборгованості по відсотках та 1 515,00 грн на погашення заборгованості по щомісячній комісії, в той час як станом на 10 липня

2013 року заборгованість за рішенням суду становила 22 950,26 доларів США та 4 469,71 доларів США нарахованих відсотків, тому непогашеною залишилась заборгованість по тілу кредиту в сумі 15 407,88 доларів США, що є дійсними збитками банку та заборгованість за нарахованими і непогашеними відсотками, визначеними вказаним судовим рішенням у сумі 2 717,99 доларів США, які є упущеною вигодою.

Виходячи з вищенаведеного, збитками ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" вважає різницю в курсі національної валюти до долара США, стверджуючи про це з огляду на той факт, що згідно до умов кредитного договору кредит надавався в іноземній валюті - доларах США та повинен був погашений в цій ж валюті.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) , Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) .

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд встановив, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" реалізуючи право на звернення до суду звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2007 року № 1432 pv3-07, визначивши заборгованість валюті - гривні України.

Кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті - гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов'язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про те, що предметом спору у цій справі є стягнення різниці, що утворилася внаслідок зміни курсу гривні до долара США, нових вимог про стягнення боргу позивач не заявляв не спростовують висновків суду про відсутність підстав для стягнення курсової різниці.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками про застосування норм права, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року (справа № 750/8676/15-ц, провадження № 14-79цс18).

Разом з цим, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання зобов?язання припиненим, оскільки позичальником рішення суду виконувались через значний період після вступу його у законну силу, що позбавляє банк права на відшкодування за несвоєчасне виконання позичальником грошового зобов'язання відповідно до норм цивільного законодавства, тобто задоволення зустрічного позову є передчасним.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а лише зводяться до переоцінки доказі та до не згоди з висновком суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2016 року, в незміненій його чатсині, та рішення апеляційного суду Івано-Франківської областівід 13 квітня 2016 року залишити без змін.