Постанова
Іменем України
18 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 203/4130/13-ц
провадження № 61-29681св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк Форум",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі судді Максюти Ж. І., від 01 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") про визнання дій та наказу про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня
2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано незаконним наказ від 27 травня 2013 року про звільнення ОСОБА_4 Поновлено
ОСОБА_4 на посаді менеджера по Південно-Східному регіону управління по роботі з боржниками департаменту проблемних активів роздрібного бізнесу публічного акціонерного товариства "Банк Форум". Стягнуто з
ПАТ "Банк Форум" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 50 351 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 грудня 2014 року касаційну скаргу ПАТ "Банк Форум" задоволено, рішення апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 22 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, у складі
судді Маймура Ф. Ф., від 23 лютого 2016 року у задоволенні заяви
ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинам рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2013 року - відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня
2017 року ОСОБА_4 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю поважних причин пропуску ОСОБА_5 строку на апеляційне оскарження ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2016 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що причини пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції є поважними, оскільки суд першої інстанції не надсилав на його адресу копію повного тексту оскарженої ухвали. Позивач стверджує, що повний текст ухвали суду першої інстанції отримав лише 20 липня 2017 року.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Апеляційний суд встановив, що 23 лютого 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2013 року. Під час розгляду справи і проголошення вступної та резолютивної частини ухвали суду був присутній представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6
20 липня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що у зв'язку з пожежею та звільненням судді йому не був направлений повний текст ухвали суду першої інстанції. Повний текст ухвали він отримав лише 20 липня 2017 року.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня
2017 року причини пропуску ОСОБА_4 строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції визнані неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для зазначення інших поважних причин пропуску такого строку.
На виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_4 28 серпня 2017 року подав до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, посилаючись на підстави, аналогічні вказаним у попередньо поданій заяві.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня
2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 23 лютого 2016 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неможливості отримання позивачем ухвали суду першої інстанції протягом більше одного року з часу проголошення у присутності представника позивача вступної та резолютивної частин ухвали суду першої інстанції. Отже, позивачу було відомо про існування ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, проте позивач не вчинив дій щодо отримання копії повного тексту ухвали суду та подання апеляційної скарги у строк, передбачений ЦПК України (1618-15) .
Згідно з частиною другою статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня його проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
З апеляційною скаргою на ухвалу суду від 23 лютого 2016 року позивач звернувся 20 липня 2017 року, тобто з пропуском більше ніж на рік встановленого законом строку на подання апеляційної скарги.
Частиною першою статті 73 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскарженої ухвали) передбачено, що суд поновлює строк, за клопотанням сторони у разі його пропущення з поважних причин.
Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскарженої ухвали) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
У справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року
(заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) вказав, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За обставин цієї справи суд апеляційної інстанціїдійшов правильного висновку про відсутність поважних причин пропуску процесуального строку, а відповідно і відсутність підстав для поновлення пропущеного
ОСОБА_4 строку (пропущеного більше ніж на один рік) на апеляційне оскарження ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 23 лютого 2016 року та відмову у відкритті апеляційного провадження. Позивачу було відомо про стан судового провадження та прийняття за результатами розгляду його заяви судового рішення, оскільки під час судового розгляду і проголошення вступної та резолютивної частин ухвали суду першої інстанції був присутній представник позивача, проте на протязі більше одного року позивач не цікавився відомим йому провадженням, не оскаржував судового рішення.
З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду є такою, що постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування оскарженої ухвали апеляційного суду відсутні.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня
2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. В. Білоконь
С. Ф. Хопта