розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 листопада 2016 року у складі судді: Кирилюк А. І. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, треті особи: органи опіки і піклування Залізничної та Франківської районних адміністрацій, про зміну місця проживання дитини, встановлення режиму побачень, зобов'язання не чинити перешкод у вихованні дітей та участі батька у їх житті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 18 червня 2011 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі разом з відповідачем - ОСОБА_5 У шлюбі в сторін народилося троє дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після фактичного припинення спільного проживання батьків залишилися проживати разом з відповідачем. Після припинення спільного проживання відповідач вживав всіх можливих заходів для унеможливлення побачень між позивачем та дітьми, оскільки на цей момент місцем проживання спільних дітей є зареєстроване місце проживання відповідача.

Позивач зазначав, що на цей час у нього з відповідачем досить напружені відносини, оскільки з боку відповідача вживаються заходи щодо ізоляції позивача від процесів виховання та спілкування з дітьми. Відповідач проживає у однокімнатній квартирі загальною площею 30,7 кв.м. з трьома малолітніми дітьми, що істотно ускладнює процес догляду за дітьми та створює істотний дискомфорт, як для відповідача так і для дітей. Натомість, позивач проживає зі своїм батьком у двокімнатній квартирі, що дає можливість істотно покращити умови проживання дітей, в тому числі визначення місця проживання одного з них з позивачем.

Позивач вважав, що проживання ОСОБА_6 разом з ним буде повністю відповідати інтересам дитини, оскільки базуватиметься на постійному дбайливому догляді в комфортних умовах, які забезпечують сприятливе середовище для розвитку дитини. Позивач працевлаштований та може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Позивач постійно піклується про дитину, намагаючись допомагати матеріально, незважаючи на перешкоди дружини. Позивач цікавиться життям своїх дітей, проте, зважаючи на те, що досягнути компромісу з дружиною щодо періодичності та тривалості побачень з дітьми не вдалося, позивач був змушений звернутися до органу опіки та піклування для визначення порядку зустрічей з дітьми. Позивач не зловживає спиртними напоями, не палить, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно. Згідно з актом обстеження спеціалістів служби у справах дітей для виховання, розвитку, проживання та утримання сина позивач забезпечив всі необхідні умови.

Позивач просив: визначити місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком - ОСОБА_4; встановити режим побачень з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у формі спільного проведення вихідних днів, свят та інших неробочих днів та у позаробочий час за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача не чинити перешкод у вільному вихованні дітей та участі батька у їх житті, у тому числі шляхом особистого спілкування та за допомогою загальних засобів зв'язку.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що: висновком органу опіки та піклування визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з мамою ОСОБА_5 і обставин, які б вказували на неможливість проживання дитини з матір`ю чи потребу розлучати таких, позивачем не доведено; позивачу вже встановлено графік побачень із дітьми органом опіки та піклування, який є обов'язковим для виконання, та у суду відсутні підстави та відповідні докази для встановлення іншого графіку побачень; позивачем не надано доказів того, що мати чинить йому перешкоди у побаченнях та спілкуванні з дітьми; ОСОБА_5 створила усі належні умови для виховання дітей, їх розвитку та належного забезпечення.

При цьому суд першої інстанції вказав, що свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, викликані за пропозицією позивача, допитані в судовому засіданні свідчили про конфліктну ситуацію при побаченні батька (позивач) з дітьми 07 травня 16 року за адресою: АДРЕСА_2, між позивачем, ОСОБА_9 та матір'ю відповідача. Суд критично оцінює свідчення ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з огляду на принцип належності доказів, бо сам по собі одиничний конфлікт з матір'ю відповідач не можна вважати підставою для задоволення позовних вимог. ОСОБА_1 того, відповідно до тих свідчень, вина в створенні конфлікту частково лежить на позивачеві, що прийшов на побачення з дітьми разом з двома іншими дорослими, один з яких не є родичем, та який намагався вести відео зйомку побачення (ОСОБА_9.).

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06 лютого 2017 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Позивачу встановлено графік побачень із дітьми органом опіки та піклування, який є обов'язковим для виконання в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка чинить перешкоди позивачу у побаченнях та спілкуванні з дітьми.

У березні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 лютого 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове, яким встановити відповідний режим побачень ОСОБА_4 з його дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_5 порушує рішення органу опіки та піклування в частині встановлення режиму побачень з дітьми, оскільки діти проживають не за адресою, вказаною у рішенні органу опіки та піклування, що перешкоджає ОСОБА_4 бачитися з ними. Вказує, що суди не врахували показань свідків про те, що ОСОБА_5 створює перешкоди у баченні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_4 Стверджує, що судова практика у питанні встановлення режиму побачень з дітьми має бути єдиною. Зазначає, що запропонований ним режим побачень із дітьми був визнаний відповідачем у суді апеляційної інстанції.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_4 оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій тільки в частині відмови в замовленні позову про визначення режиму побачень із дітьми. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2017 року ОСОБА_5 надала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржені рішення без змін.

Заперечення мотивовані тим, що діти проживають разом із нею у трикімнатній квартирі, де наявні всі необхідні речі і хороші умови для виховання та розвитку дітей. Відповідач не заперечує і дотримується встановленого графіку побачень позивача із дітьми та не чинить будь-яких перешкод у цьому. Вказує, що позивач відмовляється надавати фінансову допомогу на виховання дітей. Режим побачень, запропонований позивачем не обговорювався у суді апеляційної інстанції і вважає неприйнятним.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження актовий запис № 159 від 12 січня 2012 року, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження актовий запис № 86 від 20 лютого 2015 року, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження актовий запис № 87 від 20 лютого 2015 року.

Суди встановили, що ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 зареєстровані та проживають разом з матір'ю - ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_3.

Згідно розпорядження Залізничної районної адміністрації № 31 від 01 лютого 2016 року виходячи з інтересів дітей, враховуючи зайнятість батьків, вік дітей для ОСОБА_4 встановлено дні побачень із його малолітніми дітьми, які проживають з матір'ю за адресою: АДРЕСА_3:

-1 та 3 неділю місяця з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. у присутності матері дітей;

-2 та 4 суботу місяця з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. у присутності матері дітей.

Згідно акту обстеження умов проживання дітей за адресою АДРЕСА_2 від 18 травня 2016 року, складеного комісією відділу у справах дітей Франківської районної адміністрації, за цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 - мати дітей та діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Умови проживання хороші. У квартирі чисто і прибрано. Наявні меблі, побутова техніка. Діти мають місце для спання та ігор. Діти належним чином забезпечені одягом, взуттям, іграшками та продуктами харчування. У квартирі створено хороші умови для виховання та розвитку дітей.

У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Встановивши, що органом опіки та піклування визначений позивачу графік побачень із дітьми, і обставини для його зміни позивачем не доведені, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову в частині визначення режиму побачень із дітьми.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення в оскарженій частині постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.