розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "АЛЕКС", яка підписана представником ОСОБА_7, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року у складі судді: Васильченка О. В. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про відшкодування майнової шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 липня 2016 року о 16 год. 20 хв. у м. Києві на перехресті вулиць Межигірська та Юрківська сталася дорожньо-транспортна пригода з вини ОСОБА_6, який працює водієм у відповідача. Внаслідок ДТП автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 було пошкоджено.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні ДТП від 01 липня 2016 року та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Посилаючись на те, що відповідач компенсувати заподіяну шкоду позивачу в добровільному порядку відмовляється, просила позов задовольнити.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року позов ОСОБА_4 до ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС" на користь ОСОБА_4 234 865,71 грн майнової шкоди, завданої власнику джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 2 348,66 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що встановлено факт наявності трудових (службових) відносин між ОСОБА_8, вина якого у вчиненні ДТП доведена, та ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС", а тому, саме юридична особа, яка володіє транспортним засобом зобов'язана відшкодувати завдану шкоду позивачу.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС" задоволено частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року змінено. Доповнено резолютивну частину рішення наступним змістом: "Після відшкодування товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "АЛЕКС" на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди, зобов'язати ОСОБА_4 передати товариству з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "АЛЕКС" автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_1". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_6 вчинив ДТП під час виконання трудових обов'язків, тому висновок суду про обов'язок відповідача відшкодувати завдану шкоду позивачу є правильним. Оскільки автомобіль позивача вважається фізично знищеним, то після відшкодування ОСОБА_4 зобов'язана передати ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС" цей автомобіль.

У жовтні 2017 року ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС" через представника ОСОБА_7 подало касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_6 був звільнений з роботи 29 червня 2016 року за згодою сторін до моменту вчинення ДТП, тому статтю 1172 ЦК України суди застосували неправильно. Вказує, що суди не застосували висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 28 січня 2015 року у справі № 6-229цс14 та від 21 вересня 2016 року у справі № 6-933цс16. Крім того суд першої інстанції не повідомив про судове засідання 14 червня 2017 року, а суд апеляційної інстанції залишив поза увагою клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибути у судове засідання 13 вересня 2017 року, що позбавило можливості відповідача надати докази, для підтвердження обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_9 надала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін.

Заперечення мотивовані тим, що відповідач і його представник належним чином повідомлялися про судові засідання, проте не з'являлися без поважних причин. Вважає, що докази, які спростовують факт трудових відносин ОСОБА_6 з відповідачем не відповідають дійсності.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 01 липня 2016 року о 16 год. 20 хв. на перехресті вул. Межигірська та Юрківська сталась ДТП за участю автомобіля JEEP GRAND CHEROKEE, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, який працює водієм у відповідача, та автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4

26 липня 2016 року постановою Подільського районного суду м. Києва по справі № 758/8930/16-п, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за порушення водіями правил дорожнього руху, які спричинили механічні пошкодження транспортних засобів.

Автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, державний номерний знак НОМЕР_3, належить на праві власності ТОВ "ФІРМА "AЛEKC".

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_6 на момент ДТП він був звільнений з ТОВ "ФІРМА "AЛEKC" 29 червня 2016 року, на підставі статті 38 КЗпП. Відповідно до змісту протоколу серії АП 2 № 354528 від 01 липня 2016 року, складеного інспектором поліції під час оформлення матеріалів ДТП, ОСОБА_6 зазначив своє місце роботи: ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС".

Суди, на підставі письмових пояснень ОСОБА_5, встановили, що як пасажир в автомобілі JEEP GRAND СHEROKEE (державний номерний знак НОМЕР_3) знаходився директор ТОВ "ФІРМА "АЛEKC" ОСОБА_10, який після ДТП пообіцяв ОСОБА_5 відшкодувати за рахунок компанії завдану майнову шкоду, керівником якої він є.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 підтвердив письмові пояснення та вказував про те, що директор ТОВ "ФІРМА "AЛEKC" запевнив його про відшкодування шкоди в добровільному порядку, проте обіцянки не виконав.

Наявність двох осіб у автомобілі відповідача підтверджується й показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_6, наданими в суді першої інстанції.

Згідно копії виписки по банківському рахунку ОСОБА_6 отримував заробітну плату і після ДТП, а саме 07 липня 2016 року.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 147-1 від 18 липня 2016 року, майнова шкода завдана позивачу внаслідок ДТП за участю автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT (державний номерний знак АА0015IM) складає 234 865,71 грн.

При задоволенні позову суди зробили висновок, що ОСОБА_6 вчинив ДТП під час виконання трудових обов'язків, тому обов'язок з відшкодування завданої шкоди покладається на відповідача. При зміні рішення суду першої інстанції апеляційний суд вказав, що оскільки автомобіль позивача вважається фізично знищеним, то після відшкодування шкоди ОСОБА_4 зобов'язана передати ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС" цей автомобіль.

Колегія суддів погоджується із цими висновками судів з таких підстав.

Згідно частини четвертої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як свідчить тлумачення статей 1167, 1172, 1187 ЦК України шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.

Встановивши, що ОСОБА_6 на момент ДТП перебував у трудових (службових) відносинах із ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС", суди зробили обґрунтований висновок про те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини працівника ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС" ОСОБА_6 позивачу заподіяно майнову шкоду.

Апеляційний суд встановивши, що майнова шкода у сумі 234 865,71 грн дорівнює ринковій вартості автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT державний номерний знак АА0015IM на час ДТП, зробив обґрунтований висновок про те, що автомобіль позивача вважається фізично знищеним і після відшкодування збитків його слід передати особі, відповідальній за шкоду.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що ОСОБА_6 був звільнений 29 червня 2016 року за згодою сторін до моменту вчинення ДТП, тому статтю 1172 ЦК України суди застосували неправильно, з таких мотивів.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд встановив, що під час розгляду справи відповідач заперечив той факт, що ОСОБА_6 на момент ДТП працював у ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС" та надав до суду копії документів, про те, що ОСОБА_6 був звільнений 29 червня 2016 року, на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Згідно протоколу серії АП 2 № 354528 від 01 липня 2016 року, який був складений інспектором поліції внаслідок ДТП, ОСОБА_6 вказав своє місце роботи: ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС".

Суди, на підставі пояснень ОСОБА_5 встановили, що пасажиром автомобіля JEEP GRAND CHEROKEE (державний номерний знак AI5375EB) був директор ТОВ "ФІРМА АЛЕКС" ОСОБА_10, який після ДТП пообіцяв ОСОБА_5 відшкодувати за рахунок компанії завдану майнову шкоду, де він є керівником.

ОСОБА_11 допитаний, в ході судового розгляду як свідок, який бачив момент удару автомобілів та перебував біля місця ДТП, також підтвердив наявність двох осіб у автомобілі JEEP GRAND CHEROKEE (державний номерний знак AI5375EB).

Допитаний як свідок ОСОБА_6 (водій автомобіля JEEP GRAND CHEROKEE, номерний знак: AI 5375 EB) пояснив, що на момент ДТП, у автомобілі знаходився директор ТОВ "ФІРМА АЛЕКС" ОСОБА_10 ОСОБА_6 засвідчив також те, що станом на момент ДТП він перебував у трудових відносинах з ТОВ ФІРМА "АЛЕКС" та виконував службове завдання. Поряд з цим, під час допиту ОСОБА_6 повідомив, що ним власноручно та вже після скоєння ДТП було написано заяву про звільнення з ТОВ ФІРМА "АЛЕКС" "заднім числом", при цьому підписати вказану заяву датою до моменту скоєння ДТП його попросив директор ТОВ ФІРМА "АЛЕКС" ОСОБА_10, запевнивши його при цьому про те, що він й надалі буде працювати у відповідача. ОСОБА_6 також констатував, що навіть і після ДТП, він виконував свої посадові (службові) обов'язки та працював у ТОВ ФІРМА "АЛЕКС" водієм.

Під час допиту ОСОБА_8 була надана до суду копія виписки по банківському рахунку, яка свідчить про те, що останній отримував заробітну плату і після ДТП, а саме 07 липня 2016року.

На запити суду про витребування доказів, а саме належним чином завірених копії Книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, копії заяви ОСОБА_6 про звільнення та їх оригіналів для огляду, відповідач витребуваних документів не надав.

У судове засідання для допиту як свідка, ОСОБА_10 (як керівник відповідача) не з'явився, хоча був повідомлений судом про дату місце час розгляду справи належним чином.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком судів про те, що ОСОБА_6 на момент ДТП перебував у трудових відносинах із ТОВ ФІРМА "АЛЕКС".

Посилання у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції не повідомив про судове засідання 14 червня 2017 року, а суд апеляційної інстанції залишив поза увагою клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибути у судове засідання 13 вересня 2017 року, що позбавило можливості відповідача надати докази, для підтвердження обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що про судове засідання 14 червня 2017 року ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС" повідомлялося судовою повісткою від 25 травня 2017 року, яка повернулася за закінченням терміну зберігання 14 червня 2017 року (Т. 2, а.с. 6, 7). Про судове засідання 13 вересня 2017 року ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС" повідомлялося судовою повісткою від 24 липня 2017 року (Т. 2, а.с. 41), яка вручена ТОВ "ФІРМА "АЛЕКС" 27 липня 2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (Т. 2, а.с. 42).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Оскільки оскаржені рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на осіб, яка подали касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року зупинено виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року до закінчення касаційного розгляду. Оскільки оскаржені рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, то виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року слід поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "АЛЕКС", яка підписана представником ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року.